Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13950/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 година 30 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
при секретарі Аврамченко С.С.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівську районі м. Маріуполя Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 420, 94 грн.,-
встановив:
16 жовтня 2012 року ОСОБА_1, (далі - Позивач), звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Донецька, (далі - Відповідач 1 або УПФУ), та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, (далі - Відповідач 2 або ГУ ДКСУ в Донецькій області), в якому просила суд стягнути з УПФУ шляхом списання з відповідного розрахункового рахунку № 31214224700053 (код отримувача 37989721) в ГУ ДКСУ в Донецькій області (МФО 834016) на користь Позивача 9 420, 94 грн. примусово сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та судові витрати у розмірі 107,30 грн. по сплаті судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2012 року до участі у справі у якості відповідача залучене Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, (далі - Відповідач 3 або УДКСУ у м. Маріуполі).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначила, що в травні 2012 року вона придбала автомобіль марки «Lexus RX 350» вартістю 314 031,25 грн. 3 листопада 2012 року під час реєстрації автомобіля в органах ДАІ вона була змушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості транспортного засобу в сумі 9 420,94 грн.
У якості правової підстави для звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 посилається на п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
16 листопада 2012 року ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, про причини неявки суд не повідомила. Одночасно з позовною заявою надала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, (а.с.10).
Представник УПФУ в судове засідання не з'явився про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується телефонограмою, (а.с.30), та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.41-42).
2 листопада 2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Відповідач 1 надав заперечення на адміністративний позов, (а.с.19), в яких, посилаючись на те, що ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на законних підставах, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, а справу розглянути за відсутності його представника.
Представник ГУ ДКСУ в Донецькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та телефонограмою в матеріалах справи, (а.с.29).
30 жовтня 2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Відповідач 2 надав заяву про заміну відповідача ГУДКСУ у Донецькій області на УДКСУ у м. Маріуполі Донецької області,(а.с.15).
Представник Відповідача 3 в судове засідання не з'явився про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується телефонограмою, (а.с.31), та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.43-44), про причини неявки суд не повідомив.
Не вбачаючи перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, у зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка та експерта, оскільки не прибули особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, діючи на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Згідно довідки-рахунку № 470991 від 5 травня 2012 року ОСОБА_1 придбала легковий автомобіль марки «Lexus RX 350» вартістю 314 031,25 грн., (а.с.9).
12 травня 2012 року ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості транспортного засобу, а саме 9 420,94 грн., що підтверджується квитанцією № 149496, (а.с.8).
12 травня 2012 року зазначений автомобіль зареєстрований за Позивачем, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, (а.с.7).
До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведені правові норми містяться в ст.19 Конституції України.
Згідно з приписами ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, що передбачено п.1 ч.2 ст.92 Конституції України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, (далі - Закон № 400/97-ВР), який на час виникнення спірних правовідносин діяв в редакції від 28 січня 2011 року.
Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначені ст.1 Закону № 400/97-ВР.
Згідно з п.7 ст.1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Наведена норма свідчить, що обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження ними автомобілів.
Відповідно до п.6 ч.2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.7 ст.1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.
П.8 ст.4 Закону № 400/97-ВР встановлено, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених п.7 ст.1 цього Закону, встановлена у розмірі 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного п.6 ст.2 цього Закону.
Таким чином, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених п.7 ст.1 вказаного Закону, становить 3% від вартості автомобіля.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України. Платники збору, визначені п.7 ст.1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України. Зазначені положення містяться в ч.ч.1,3 ст.3 Закону № 400/97-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 затверджений Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, (далі - Порядок № 1740).
Відповідно до п.1 Порядку № 1740 останній регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту п.12 Порядку № 1740 вбачається, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
П.13 Порядку № 1740 визначено, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених п.12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Відповідно до п.15 Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
П.14 Порядку № 1740 встановлює, що органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Згідно з положеннями п.п.7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після придбання. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції, забороняється. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).
Системний аналіз правових норм, що містяться в Законі № 400/97-ВР та в Порядку № 1740, дозволяє дійти висновку, що положення підзаконного нормативно-правового акта суперечать положенням закону, оскільки по-іншому визначають порядок справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.
Так, Порядок № 1740 покладає обов'язок по сплаті збору на особу, яка придбала автомобіль, в той час коли згідно з Законом № 400/97-ВР платником цього збору є особа, яка відчужує автомобіль.
Відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
П.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Отже, виходячи з принципу законності та приймаючи до уваги роз'яснення Пленуму Верхового Суду України, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові норми, що містяться в п.7 ст.1 Закону № 400/97-ВР.
Таким чином, Позивач як особа, яка придбала автомобіль, а не здійснила його відчуження, не належить до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розумінні п.7 ст.1 Закону № 400/97-ВР, а тому не зобов'язана сплачувати вказаний збір.
ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення з УПФУ шляхом списання з відповідного розрахункового рахунку № 31214224700053 (код отримувача 37989721) в ГУ ДКСУ в Донецькій області (МФО 834016) на користь Позивача 9 420,94 грн. примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Проте ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України, про що свідчать положення ч.ч.1,3 ст.3 Закону № 400/97-ВР. Отже, сплачений Позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України, тому правові підстави для стягнення цих коштів з рахунків Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя відсутні.
Ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України встановлює, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, в редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181, (далі - Порядок № 226), і визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.
Відповідно до п.3 Порядку № 226 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, що визначено п.5 Порядку № 226.
Відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, до основних завдань Пенсійного фонду України, крім іншого, належить забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року № 106 визначено, що за Пенсійним фондом України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за наступними кодами бюджетної класифікації - 24140000, 24140200, 24140300, 24140500, 24140600.
Згідно з п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 106 органам, що контролюють справляння надходжень бюджету доручено забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, п.п.1 п.16 якого встановлено, що для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів.
Зі змісту наведених норм слідує, що повернення надмірно або помилково зарахованих коштів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з Державного бюджету України здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органу Пенсійного фонду України.
Таким чином, належним способом відновлення прав Позивача є повернення органами Державної казначейської служби України сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з Державного бюджету України за поданням органу Пенсійного фонду України. У випадку відмови вказаних державних органів у поверненні грошових коштів належним способом захисту прав Позивача є звернення до суду з вимогою про стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з Державного бюджету України.
Заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем обраний помилковий спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки Відповідачами - суб'єктами владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Позивача.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівську районі м. Маріуполя Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 420, 94 грн. - відмовити повністю.
Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 16 листопада 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.