РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"26" листопада 2012 р. Справа №20/5025/938/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Гулова А.Г.
за участю представників сторін:
Від позивача: не з`явився;
Від відповідача: не з`явився;
Від третьої особи: не з`явився;
Від органу прокуратури: не з`явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства - фірма "Деметра"
на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012р.
у справі №20/5025/938/12 (суддя Гладій С.В.)
за позовом Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області
до відповідача Приватного підприємства - фірма "Деметра"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кам`янська сільська рада
про стягнення 196480,20 грн. збитків, заподіяних самовільним спеціальним водокористуванням
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012р. у справі №20/5025/938/12 позов Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області до Приватного підприємства - фірма "Деметра" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кам`янської сільської ради про стягнення 196480,20 грн. збитків, заподіяних самовільним спеціальним водокористуванням задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного підприємства - фірма "Деметра" 196 480,20 грн. (сто дев'яносто шість тисяч чотириста вісімдесят гривень 20 коп.) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Кам'янської сільської ради, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок 33116331700254, код бюджетної класифікації 24062100, код одержувача 37971377, банк одержувача ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013.Стягнуто з Приватного підприємства - фірма "Деметра" в дохід державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 3929,61грн..
Встановлюючи факт забору підземних вод відповідачем, місцевим судом встановлено, що в матеріалах справи наявні докази (письмові пояснення директора ППФ „Деметра" від 15.12.2011р., довідка відповідача від 20.01.2012р. №5 ППФ "Деметра" за період з 08.08.2011р. по 20.01.2012р., довідка підписана керівником ППФ „Деметра", та скріплена печаткою підприємства № 54 від 15.12.2011р.), що підтверджують здійснення забору підземних вод останнім із скважини в кількості 3444 куб.м..
Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право власності чи право користування відповідача на земельну ділянку, на якій знаходиться артезіанська свердловина, з якої останнім здійснювався забір води. Разом з тим, судом враховано, що у відповідача відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, що в свою чергу позбавляє останнього права на забір води із артезіанської свердловини.
Таким чином, з огляду на вказане вище місцевий суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство - фірма "Деметра" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у справі №20/5025/938/12 від 09.10.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на ту обставину, що суд вирішуючи спір не повно з'ясував обставини справи, які мали значення для правильного вирішення спору, а рішення судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що він дійсно використовував воду, про те, водозабір із скважини не здійснював, тобто не добував із надр корисні копалини, а лише використовував вже добуту воду у власних господарських цілях, оскільки сама по собі процедура видобування води потребує додаткових технічних пристроїв, які зі слів останнього у нього відсутні. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на той факт, що дані технічні пристрої наявні у ДПФ "Деметра", до того ж дана юридична особа зареєстрована також за тією ж адресою, що і скаржник і артезіанська свердловина перебуває на балансі вказаної вище фірми і саме ДПФ "Деметра", зі слів скаржника, здійснювала водозабір. Скаржник наголошує, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт перебування зазначеної артезіанської свердловини на балансі відповідача (Приватного підприємства - фірма "Деметра) та того, що відповідач здійснює самовільне видобування води. Апелянт наголошує, що дана артезіанська свердловина розташована на земельній ділянці, яка перебуває у власності ДПФ "Деметра", що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ХМ №035143. У зв`язку з чим, скаржник здійснює посилання на ст.23 Кодексу України про надра, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, враховуючи вищенаведені аргументи на підтвердження своєї позиції, скаржник рахує, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В свою чергу, від прокурора по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, прокурор вказує, що перевіркою проведеною Хмельницькою міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері встановлено, що саме ППФ "Деметра" здійснювало фактичний забір води із артезіанської свердловини №150 в с. Кам`янка та у подальшому використовувало її для власних господарсько-питних та виробничих потреб.
Крім того, згідно письмових пояснень директора ППФ «Деметра»та ТзОВ «ЗС ЛТД»Сторожука А.В. від 15.12.2011р. з липня - початку серпня 2011 року, після того як було придбано худобу у ДПФ «Деметра», забір води із артезіанської свердловини розташованої у с.Кам'янка почало здійснювати ППФ «Деметра». Облік води продовжував здійснюватися, як і раніше згідно журналу обліку використаної води, та за період з 08.08.2011 року по 14.12.2011 року ППФ «Деметра»використало близько 3000 м3 води. Артезіанська свердловина з якої використовувалась вода для виробничих потреб ППФ «Деметра», а саме для відгодівлі ВРХ та свиней розташована на земельній ділянці що перебуває у приватній власності ДПФ «Деметра». Будь-які договори між ДПФ «Деметра»та ППФ «Деметра», наприклад про спільну діяльність по вирощуванню худоби чи про реалізацію води, оренду тощо, відсутні.
З огляду на вказане вище, прокурор по справі стверджує, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
26 листопада 2012 року ніхто з учасників судового процесу в судове засідання не з`явився.
Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 108-111), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним підприємством - фірма "Деметра", с.Кам'янка Кам'янець-Подільського району, за результатами якої складено акт перевірки від 20.01.2012 року (а.с.8).
Актом перевірки встановлено, що Приватним підприємством - фірма „Деметра" використовується одна артезіанська свердловина для господарсько-питних та виробничих потреб підприємства. Використання підземних вод здійснювалось на підставі дозволу №001910 на спеціальне водокористування, що був наданий Дочірньому підприємству "Фірма „Деметра" з терміном дії до 07.05.2012р. В липні 2011 року відбулась ліквідація Дочірнього підприємства "Фірма „Деметра" та створено Приватне підприємство - фірма „Деметра", яка здійснює забір підземних вод для тих самих цілей, але не отримано дозвіл на спеціальне водокористування. Приватним підприємством - фірма „Деметра" забезпечено ведення журналу обліку використаної води, згідно якого підприємством самовільно використано 3444 куб.м. води, чим порушено вимоги ст.ст. 6, 49, 51 Водного кодексу України.
Кількість використаної відповідачем води за період з 08.08.2011р. по 20.01.2012р. підтверджується також довідкою відповідача №5 від 20.01.2012р. (а.с.31).
На підставі акту перевірки, за самовільне водокористування 24.01.2012 року постановою №4/10102/05 державного інспектора з ОНПС в Хмельницькій області Мартинюка Ю.І. директора Приватного підприємства - фірма „Деметра" Сторожука А.В. притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.10).
З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2012р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Дочірнього підприємства "Фірма „Деметра", яка на підставі рішення засідання зборів учасників ТОВ „ЗС-ЛТД" від 14.06.2011р. була реорганізована шляхом приєднання до ТОВ „ЗС-ЛТД".
Все майно, права і обов'язки Дочірнього підприємства "Фірма „Деметра", в тому числі і артезіанська свердловина №150 в с.Кам'янка, у відповідності до передавального акту від 26.10.2011р. та додатку до балансу Дочірнього підприємства "Фірма „Деметра" передані ТОВ „ЗС-ЛТД".
Згідно довідки голови ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства "Фірма „Деметра" та письмових поясненнях директора Приватного підприємства - фірма „Деметра" від 15.12.2011р., які надавались Хмельницькому міжрайонному природоохоронному прокурору, артезіанська свердловина №150, з якої відповідачем проводився забір води, знаходиться на земельній ділянці, що перебувала у власності Дочірнього підприємства "Фірма „Деметра" на підставі державного акту на землю ХМ №035143 від 29.12.2004р. Договору оренди та інших договорів з приводу використання земельної ділянки, артезіанської свердловини між Приватним підприємством - фірма „Деметра" та Дочірнім підприємством "Фірма „Деметра" не укладалось.
Дозвіл №001910 на спеціальне водокористування терміном дії з 07.05.2008р. до 07.05.2012р. був виданий на ДПФ „Деметра".
За період з 08.08.2011р. по 25.01.2012р. Приватне підприємство - фірма „Деметра", Дочірнє підприємство "Фірма „Деметра", Приватне підприємство „Деметра 2010" не сплачували плату за користування надрами та збір за спеціальне використання води, що підтверджується довідкою Кам'янець-Подільської ОДПІ № 2039/9/15-339 від 30.01.2012р. (а.с.67).
Держінспектором позивача на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783) проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі відповідачем внаслідок самовільного водокористування, які становлять 196480,20 грн.
Позивач направив відповідачу лист від 16.05.2012р. (вих.№2497/07) з вимогою сплатити 196480,20 грн. шкоди. На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій Приватне підприємство - фірма "Деметра" в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодувало.
Приймаючи постанову у даній справі колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховано наступні норми законодавства та обставини справи.
Відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Водні відносини в Україні, відповідно до ст. 2 Водного кодексу, регулюються цим Кодексом, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Відповідно до ст.3 Водного кодексу України, підземні води та джерела відносяться до водного фонду України.
Статтею 46 цього кодексу визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Загальне водокористування, як визначено статтею 47 зазначеного кодексу, здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Згідно зі статтею 48 кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
В п.9 ст.44 кодексу встановлено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
У відповідності до ч.4 ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно зі ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з п.1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р., вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.
Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи містять докази на підтвердження забору підземних вод відповідачем із артезіанської свердловини №150 в період з 08.08.2011р. по 20.01.2012р. в кількості 3444 куб.м., а саме: письмові пояснення директора ППФ "Деметра" Сторожука А.В. від 15.12.2011р., довідка підписана керівником ППФ „Деметра", та скріплена печаткою підприємства №54 від 15.12.2011р. (а.с.65), довідка ППФ "Деметра" №5 від 20.01.2012р. (а.с.31).
Статтями 44, 49 Водного кодексу України та Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, передбачений обов'язок отримання дозволу на здійснення спеціального водокористування незалежно від наявності у користувача будь-яких прав на водний об'єкт. Дозвіл на спеціальне водокористування видається на кожну юридичну чи фізичну особу, яка здійснює таке водокористування.
Здійснивши системний аналіз матеріалів справи колегією суддів вбачається, що матеріали справи не містять відповідного дозволу на спеціальне водокористування виданого Приватному підприємству - фірма "Деметра", відсутність даного дозволу у відповідача також підтверджується поясненнями директора ППФ "Деметра" Сторожука А.В. від 15.12.2011р. (а.с.39-40), довідкою Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області №03/135 від 17.01.2012р. (а.с.66) та вбачається з акту перевірки від 20.01.2012 року (а.с.8-9), що в свою чергу унеможливлює забір підземних вод відповідачем із артезіанської свердловини на законних підставах.
Статтею 23 Кодексу України про надра передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Колегією суддів в матеріалах справи не виявлено належних та допустимих доказів, які б за своєю правовою природою підтверджували право власності чи право користування ППФ "Деметра" на земельну ділянку, на території якої знаходиться артезіанська свердловина №150, з якої останнім здійснювався забір підземних вод.
З врахуванням наведеного, апеляційний господарський суд вбачає правомірним висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування правових норм ст.23 Кодексу України про надра до даних спірних правовідносин.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, в першу чергу, відповідача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він спростовує позовні вимоги позивача. Так як твердження ППФ "Деметра" викладені в апеляційній скарзі не підкріплені належними доказами, останні не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується незаконний забір підземних вод відповідачем з артезіанської скважини №150 без відповідного на це дозволу та на земельній ділянці, яка перебуває у власності іншої особи, що в свою чергу зумовило заподіяння шкоди державі.
З розрахунку позивача щодо розміру шкоди заподіяної відповідачем судом встановлено, що розрахунок проведений у відповідності з п..9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389.
З п.9.2 вказаної вище методики випливає, що фактичний об'єм води, яка використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.
Матеріали справи містять довідку ППФ "Деметра" від 20.01.2012р. №5 з якої вбачається, що останнім було використано води з артезіанської свердловини в кількості 3444 м3 в період з 08.08.2011р. по 20.01.2012р.
Статтею 325 Податкового кодексу встановлено, що ставка збору за спеціальне водокористування встановлена на рівні 57,05 грн. за 100 м3.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що розрахунок шкоди заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу проведений з дотриманням положень чинного законодавства та становить 196 480,20грн.
Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян (ч.2 ст.47 вказаного закону).
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень; г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).
Кошти місцевих республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).
У п.28 ст.4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Главою 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень Державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Підсумовуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірма "Деметра" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012р. у справі №20/5025/938/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірма "Деметра" - без задоволення.
2. Справу №20/5025/938/12 надіслати господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.