КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.06.2008                                                                                           № 32/211

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Пігарев В.М. – дов. №295 від 14.01.2008р.;

 від відповідача - Карпенко В.Л. – дов. №14/20-21-08 від 16.05.2008р.; Ложечник Ю.О. – дов. №14/20-28-08 від 26.05.2008р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2008

 у справі № 32/211 (Хрипун О.О.)

 за позовом                               ТОВ "Торгово-промислова компанія "Лорд"

 до                                                   ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

             

                       

 про                                                  стягнення заборгованості

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості  за договором №07-31 від 04.09.2007р. у розмірі 6 038 197,00 грн. (з них: 6 025 321,00 грн. – основний борг, 12 876,00 грн. -  3% річних).

25.04.2008р. позивач подав суду доповнення до позовної заяви, в якому він збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 867 304,00 грн. (з них: 10 854 428,00 грн. – основний борг, 12 876,00 грн. – 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки №07-31 від 04.09.2007р., неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами, просив суд залишити позов без задоволення.     

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №32/211 від 15.05.2008р. позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10 854 428,00 грн. основного боргу, 12 876,00 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита, 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/211 від 15.05.2008р. скасувати, прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2008р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2008р.

У судовому засіданні 25.06.2008р. представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/211 від 15.05.2008р., прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2008р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/211 від 15.05.2008р. як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.09.2007р.          між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „Лорд” (далі за текстом – позивач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (далі за текстом – відповідач) було укладено договір поставки №07-31 (далі за текстом – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1 – п.1.3), позивач (Постачальник) зобов’язався передати у встановлені Договором строки машини, устаткування, обладнання, іншу техніку, щодо яких немає обмежень надання її в лізинг та включеної Міністерством аграрної політики України до переліку сільськогосподарської техніки та обладнання для агропромислового комплексу, закупівля якої фінансується  за рахунок коштів Держаного бюджету України (далі за текстом – Товар). Відповідач (Покупець) зобов’язався прийняти товар і сплатити його вартість на умовах Договору. Товар передається у власність відповідача (Покупця) з метою його передачі в фінансовий лізинг третім особам (далі за текстом – Лізингоодержувачам).

Номенклатура, ціна та кількість Товару встановлюються додатками до Договору „Специфікація Товару, що поставляється згідно з Договором (поставка) від 04.09.2007 року №07-31” (п.2.2 Договору).

Товар передається на підставі акта приймання-передачі між Постачальником, Покупцем і Лізингоодержувачем, що укладається у 5 автентичних примірниках із зазначенням заводських номерів Товару (п.2.4 Договору).

Оплата вартості партії товару проводиться щонайменше двома платежами:

- перший платіж в розмірі до 50% вартості Товару проводиться в місячний строк з моменту укладення Специфікації;

- остаточний розрахунок за поставлену партію Товару проводиться в місячний строк після укладення Тристороннього акту (п.7.4 Договору).  

В Додатках до Договору сторони погодили перелік Лізингоодержувачів, а саме: Приватне підприємство „Меридіан” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Салп ЛТД” (Додаток №1) та Специфікацію товару з визначенням технічних характеристик товару, його вартості (Додаток №2).

05.02.2008р.          між позивачем, відповідачем та Приватним підприємством «Меридіан» (лізингоодержувачем) на виконання п.2.4 Договору було складено та підписано  трьохсторонній Акт №8 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого позивач (Продавець) на умовах Договору поставки №07-31 від 04.09.2007р. передав, а Приватне підприємство «Мередіан» прийняв за дорученням позивача предмет лізингу (сільськогосподарську техніку) на загальну суму 6 025 321,00 грн., а саме: зерносховище СМВУ 110 К.4Н.2Т.30-100 у кількості 2 шт. вартістю 3 403 466,00 грн., зерносховище СМВУ ПО 14К.45.В.12 у кількості 2 шт. вартістю 920 032,00 грн., зерносховище                               СМВУ 110 К.4Н.2Т.30-100 у кількості 1 шт. вартістю 1 701 733,00 грн. Отримання лізингоодержувачем предмету лізингу здійснювалось уповноваженою особою відповідача Кожухаром О.В. на підставі виданої довіреності серії ЯОА №455944 від 31.01.2008р. (копії вказаних вище документів наявні в матеріалах справи).

14.01.2008р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітон» було укладено Договір фінансового лізингу №02-08-4фл (далі за текстом – Договір фінансового лізингу).

У відповідності до умов вказаного Договору (п.1) відповідач (Лізингодавець) зобов’язався передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Рітон» (Лізингоодержувачу) у користування на визначений строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у Постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету (п.2.1 Договору фінансового лізингу).

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу» (п.2.3 Договору фінансового лізингу).

Згідно з Додатком №1 до Договору фінансового лізингу («Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» від 14.01.2008р.), Постачальником предмету лізингу вказано Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК „Лорд” (позивача), а предметом лізингу визначено зерносховище СМВУ 220.15В12ГТ.2ТСЦ вартістю 4 425 936,00 грн., зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-10 вартістю 1 721 780,00 грн., зерносховище СМВУ 2.73.К.2Н.4ТЗС120.АР-П вартістю 2 590 466,00 грн., зерносховище СМВУ 110.14.К45.В12 вартістю 920 032,00 грн. - загалом на суму 9 658 214,00 грн.

Листом №328 від 05.03.2008р., на виконання п.7.4.1 Договору (поставки) №07-31 від 04.09.2007р., позивач (Продавець) повідомив відповідача (Покупця) про готовність у повному обсязі здійснити поставку товару (сільськогосподарської техніки) на суму 9 658 214,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, всупереч умов Договору (поставки) №07-31 від 04.09.2007р., не виконав у визначені сторонами строки свої зобов'язання по сплаті позивачу 6 025 321,00 грн. вартості поставленого товару до 05.03.2008р. та сплаті 50% передплати вартості товару у розмірі          4 829 107,00 грн., про готовність до поставки якого відповідача було повідомлено до 14.02.2008р. Протягом одного місяця після складення трьохстороннього Акту №8 від 05.02.2008р., сума заборгованості в розмірі 6 025 321,00 грн. відповідачем погашена не була. Також, протягом 1 місяця після складання специфікації товару на загальну суму 9 658 214,00 грн., відповідач не перерахував позивачу 4 829 107,00 грн., як передплату 50% вартості товару.

Окрім того, виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від суми основної заборгованості                          (10 854 428,00 грн.) у розмірі 12 876,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що місцевим господарським судом не було взято до уваги той факт, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження передачі Приватному підприємству «Меридіан» предмету лізингу (сільськогосподарської техніки) на суму 6 025 321,00 грн., у зв’язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення з нього 6 025 321,00 грн. є необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

Окрім того, відповідач стверджує, що Договір фінансового лізингу №02-08-4фл від 14.01.2008р., укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітон», за яким позивач просив суд стягнути на свою користь попередню оплату вартості техніки, що підлягала поставці Товариству з обмеженою відповідальністю «Рітон», немає ніякого відношення до Договору (поставки) №07-31 від 04.09.2007р., оскільки позивач не є стороною за вказаним Договором фінансового лізингу, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітон» не входить до переліку лізингоодержувачів, погодженого позивачем та відповідачем в Додатку №1 до Договору (поставки) №07-31 від 04.09.2007р. Враховуючи вищенаведене, відповідач стверджує про відсутність у нього обов’язку з перерахування позивачу попередньої оплати у розмірі 50% вартості техніки за Договором фінансового лізингу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що факт передачі предмету лізингу Приватному підприємству «Меридіан» підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 05.02.2008р. за №8, згідно з яким позивач (Продавець) на умовах Договору поставки №07-31 від 04.09.2007р. передав, а Приватне підприємство «Меридіан» прийняв за дорученням позивача предмет лізингу (сільськогосподарську техніку) на загальну суму                 6 025 321,00 грн. При цьому, отримання лізингоодержувачем предмету лізингу здійснювалось уповноваженою особою відповідача Кожухаром О.В. на підставі довіреності серії ЯОА №455944 від 31.01.2008р.

В справі наявна копія Акту звірки розрахунків за підписами Генерального директора НАК «Украгролізинг» (відповідача) та ТОВ «ТПК «Лорд» (позивача), з якого вбачається, що станом на 06.02.2008р. за даними відповідача сума заборгованості за Договором                №07-31 від 04.09.2007р. становить 6 025 231,00 грн. (т.с.1, а.с.26).

Згідно з п.7.4.2 Договору №07-31 від 04.09.2007р., відповідач повинен виконати  зобов'язання по сплаті позивачу 6 025 321,00 грн. вартості поставленої партії товару (сільськогосподарської продукції) протягом 1 місяця після складення тристороннього Акту №8 від 05.02.2008, тобто в строк до 05.03.2008р.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказана сума повністю або частково була сплачена відповідачем, суду надано не було, тоді як відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, в порушення умов Договору (поставки) №07-31 від 04.09.2007р., не виконав своїх зобов'язань щодо сплати позивачу 6 025 321,00 грн. вартості поставленого Приватному підприємству «Мередіан» товару (сільськогосподарської продукції).

Щодо посилання відповідача про відсутність у нього обов’язку з перерахування позивачу попередньої оплати у розмірі 50% вартості техніки за Договором фінансового лізингу №02-08-4фл від 14.01.2008р., апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Як уже зазначалось вище, відповідно до умов Договору фінансового лізингу відповідач (Лізингодавець) на письмове замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» (Лізингоодержувача) для потреб останнього купує у Постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету. При цьому, Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу» (п.2.1, п.2.3 Договору фінансового лізингу).

В матеріалах справи наявний Додаток №1 до Договору фінансового лізингу («Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» від 14.01.2008р.), в якому  Постачальником предмету лізингу вказано ТОВ «ТПК «Лорд» (позивача), а предметом лізингу визначено зерносховища загальною вартістю 9 658 214,00 грн.

Тобто, сам відповідач за погодженням з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітон» визначив постачальником предмету лізингу за Договором фінансового лізингу позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Лорд», а позивач в свою чергу, на виконання п.7.4.1 Договору (поставки) №07-31 від 04.09.2007р., листом №328 від 05.03.2008р. повідомив відповідача (Покупця) про готовність  здійснити поставку товару за вказаним Договором, а саме сільськогосподарської техніки на загальну суму 9 658 214,00 грн.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження внесення будь-яких змін чи доповнень до Договору фінансового лізингу, зокрема, в частині визначення Постачальника предмету лізингу. За таких обставин, відповідач був зобов’язаний перерахувати позивачу 50% вартості товару (4 829 107,00 грн.), про  якого було повідомлено про його готовність, мало бути виконано до 14.02.2008, тобто протягом 1 місяця після підписання відповідної специфікації щодо товару загалом на суму 9 658 214,00 грн., яка була підписана 14.01.2008.

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження внесення будь-яких змін чи доповнень до Договору фінансового лізингу, зокрема, в частині визначення Постачальника предмету лізингу, тому апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до п.7.4.1 Договору (поставки) №07-31 від 04.09.2007р. відповідач протягом 1 місяця після підписання специфікації щодо товару за Договором фінансового лізингу, тобто в строк до 14.02.2008р., був зобов’язаний перерахувати позивачу 50% його вартості, а саме 4 829 107,00 грн.

Однак, відповідач свої договірні зобов’язання не виконав, обумовлену сторонами суму передоплати за товар не сплатив.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості товару, поставленого Приватному підприємству «Меридіан» (6 025 321,00 грн.), та передоплати за товар, поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Рітон» (4 829 107,00 грн.), складає 10 854 428,00 грн.  

Доказів на спростування викладеного відповідач ані місцевому господарському суду, ані апеляційному суду не надав, хоча у відповідності до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено де під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п.1, п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків.

В ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки під час розгляду справи було встановлено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань, а саме прострочення виконання грошових зобов'язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 05.03.2008р. по 31.03.2008р. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/211 від 15.05.2008р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/211 від 15.05.2008р. – без змін.

2. Матеріали справи №32/211 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Лосєв  А.М.

 01.07.08 (відправлено)