РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1713/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
РІШЕННЯ
"27" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді
Суддів
При секретарі
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/1713/2012Головуючий суду першої інстанціїСич М.Ю.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанціїСамойлова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого -судді Самойлової О.В.,
суддів Авраміді Т.С.,
Приходченко А.П.,
при секретарі Богданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В червні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, мотивуючи вимоги тим, що 04.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № DNU0GA08661578, відповідно до якого останній було видано кредит в сумі 87092,00 доларів США під 12 % річних на строк до 04 лютого 2017 року включно, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, між кредитором та відповідачем було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира загальною площею 46,00 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності відповідно до договору купівлі продажу б/н від 26.06.2007 року.
Відповідачка зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконувала, у зв'язку із чим станом на 18.05.2012 року утворилася заборгованість в сумі 192463,15 доларів США, яка склалась із суми заборгованості за кредитом - 79403,87 доларів США, заборгованості за процентами -38335,18 доларів США, заборгованості по комісії -1199,34 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання -64330,05 доларів США, а також штрафів в сумі 9194,71 доларів США.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення від імені ОСОБА_4 договору купівлі -продажу у будь -який спосіб з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх передбачених нормативно -правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Крім того, позивач у позові зазначив, що оскільки звернення стягнення здійснюється на передану в іпотеку квартиру, що є підставою для виселення всіх осіб, які зареєстровані і мешкають у квартирі, то відповідачка ОСОБА_5 підлягає виселенню з житла, що є предметом іпотеки без надання іншого житла зі зняттям її реєстрації.
Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 04 вересня 2012 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ОСОБА_5, яка проживає у квартирі.
Рішенням Судацького міського суду від 11 жовтня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації задоволені частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки квартири від 04 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі № 270: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу б/н від 26 червня 2007 року, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0GA08661578 від 04 лютого 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4, в сумі 192463,15 доларів США, яка склалась станом на 18 травня 2012 року із суми заборгованості за кредитом - 79403, 87 доларів США, заборгованості за процентами -38335,18 доларів США, заборгованості по комісії -1199,34 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання -64330,05 доларів США, а також штрафів в сумі 9194,71 доларів США, з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі -продажу будь - яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно -правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Судацького міського суду від 11.10.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неповно з'ясованих обставин по справі, які мають суттєве значення, суд прийшов неправильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, зробив невірну оцінку обставинам справи, не дослідив фактів, які обов'язково повинні були з'ясовані, висновок суду суперечить вимогам ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», ст.20 ЗУ «Про заставу». На думку апелянта, у порушення вказаних норм суд надав право банку продати квартиру від імені відповідача, тим самим фактично видав доручення від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до повноважень суду.
В якості доводів апелянт зазначає, що суд, звертаючи стягнення на майно, не дав правової оцінки співмірності визначеної банком суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленої квартири, не зазначив початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, що має важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № DNU0GA08661578, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 87092,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних, на строк до 04 лютого 2017 року включно (а.с. 7-9).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 вартістю 489850,00 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу б/н від 26 червня 2007 року (а.с.10-11).
Відповідно до ст.ст. 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору станом на 18.05.2012 року відповідачка мала заборгованість у розмірі 192463,15 доларів США, яка склалася із суми заборгованості за кредитом - 79403,87 доларів США, заборгованість за процентами -38335,18 доларів США, заборгованості по комісії -1199,34 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання - 64330,05 доларів США, а також штрафів в сумі 9194,71 доларів США (а.с.4-5). 17.05.2012 року за вих. № 516 ОСОБА_4 було направлене повідомлення про неналежне виконання зобов'язань та наявність заборгованості з вимогою дострокового повернення кредиту в сумі 183150,37 дол. США в тридцяти денний строк з дня отримання вимоги, а в разі невиконання цієї вимоги повідомлення містить намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 15).
У квартирі АДРЕСА_1 з 21 травня 2009 року проживає донька ОСОБА_4 -ОСОБА_5 ( а.с.37-38).
Відповідно до п. 22 Договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або кредитним договором, а також при настанні випадків, передбачених п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його відповідно до діючого законодавства.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, не врахував вимоги ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку»та роз'яснення, що надані у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодежатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 цієї статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотеко держателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотеко держатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотеко держатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними ОСОБА_4 в апеляційній скарзі стосовно того, що рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд надав банку право продати квартиру від імені відповідача, тим самим фактично видав банку доручення на реалізацію майна, оскільки вони не обґрунтовані і не відповідають нормам ст.ст. 38,39 Закону України «Про іпотеку».
Частини 5,6,10 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»передбачають, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотеко держателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотеко держателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
Згідно п.4 ч.2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається наряду з іншим, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
Одночасно, колегія суду вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно того, що суд при вирішенні справи не дав оцінки співмірності суми заборгованості та вартості іпотечного майна та не зазначив початкову ціну предмету іпотеки.
Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
З роз'яснень, які містяться у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»слідує, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Колегією суддів при розгляді справи в апеляційному порядку встановлено, що вартість іпотечного майна -квартири, яка за згодою сторін визначена у п. 33.4 іпотечного договору (а.с. 11 зворот) та дорівнює 489850,00 грн. є спів мірною із сумою заборгованості ОСОБА_4 за договором кредиту, що складає 192463,15 доларів США (за курсом НБУ -1568305,22 грн.).
На думку колегії суддів, початкова ціна предмета іпотеки -квартири, визначається на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, відповідно до вищезазначених норм права, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час укладення договору купівлі-продажу квартири.
Доводи представника апелянта стосовно того, що ОСОБА_4 проводяться переговори з банком про реструктуризацію заборгованості і їй потрібен час для їх продовження, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ст. 42 Закону України «Про іпотеку»передбачає наслідки виконання основного зобов'язання до моменту реалізації предмета іпотеки, а саме, те, що таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що висновок суду першої інстанції суперечить вимогам ст. 20 Закону України «Про заставу», оскільки правовідносини, що виникли між сторонами регулюються іншими правовими нормами, а саме: нормами Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та ст.ст. 1049, 1050, 1054, 526 ЦК України.
Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування суду не заявлено.
Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Одночасно, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального права, що відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 підлягає зміні.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації не оскаржується, а тому не підлягає перевірці в апеляційному порядку.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року, задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в наступній редакції:
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0GA08661578 від 04 лютого 2008 року в сумі 192463,15 доларів США, яка склалася із суми заборгованості за кредитом -79403,87 доларів США, заборгованості за процентами -38335,18 доларів США, заборгованості по комісії -1199,34 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання - 64330,05 доларів США, штрафів в сумі 9194,71 доларів США, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 270, на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві власності, застосувавши процедуру продажу предмета іпотеки шляхом надання Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» права на продаж вищезазначеної квартири будь-якій особі-покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу в порядку та на умовах, передбачених ст. 38 Закону України «Про іпотеку»за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час укладення договору купівлі-продажу, із наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк»права на отримання витягу з Державного реєстру прав власності, на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, на здійснення всіх, передбачених законодавством дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
В іншій частині рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Самойлова О.В. Авраміді Т.С. Приходченко А.П.