ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "19" серпня 2008 р. по справі № 6/81-92
Заступник голови господарського суду, суддя Пахолюк В.А. розглянувши справу,
за позовом Науково-виробничої компанії “Західагроінвест”
до Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”філія в м. Луцьку
про визнання недійсним договору поруки.
за участю представників сторін:
від позивача: Сорочук М.Ю. –представник, дов. від 04.07.2008 р.
від відповідача:
1)Пасаман І.В. –керуючий філією, дов. від 20.12.2005 р.,
2)Гарщаль Г.В. – пров. юрисконсульт, дов. №010-01/1168 від 29.02.2008 р.
У відповідності до ст. 20 ГПК України сторонам роз’яснено право відводу судді. Заяв та клопотань щодо відводу судді від сторін не поступило.
Згідно ст. 22 ГПК України сторонам роз’яснено їх права та обов’язки.
В судовому засіданні за згодою сторін з 11.00 год. до 15.00 год. 19.08.2008 р. була оголошена перерва для долучення відповідачем додаткових доказів.
суть спору:
Позивач, звертаючись до суду просить визнати недійсним договір поруки № 8606Р15 від 06.06.2006 р., укладений між ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”та ТзОВ НВК “Західагроінвест”.
В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, оскільки сума оспорюваного договору перевищує розмір статутного капіталу товариства; засновники товариства заперечували проти його укладення; крім того, зазначений договір підписаний під впливом обману.
В судовому засіданні та поданій на адресу суду заяві позивач змінив позовні вимоги, просить виключити з позовної заяви другу та третю підстави і визнати договір поруки № 8606Р15 від 06.06.2006 р. недійсним з тих підстав, що сума, за яку поручився ТзОВ НВК «Західагроінвест»значно перевищує розмір статутного капіталу товариства, що є порушенням ч.2 ст.98 ЦК України.
Відповідач в судовому засіданні та в поданому на адресу суду відзиві позов не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що договір поруки, укладений між ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”та ТзОВ НВК “Західагроінвест”, за яким ТзОВ НВК “Західагроінвест” зобов’язався солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Закритим акціонерним товариством “Рожищенський “Птахокомбінат” зобов’язань за Генеральною угодою №8606N3 від 06.06.2006 р. був укладений сторонами з додержанням усіх вимог, які є необхідними для чинності правочину, як це передбачено ст. 203 ЦК України, а Статутом НВК «Західагроінвест»не обмежуються повноваження директора щодо вчинення дій, спрямованих на укладення будь-яких договорів, зокрема, договору поруки.
Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши уповноважних представників сторін, судом встановлено наступне.
06.06.2006 року між відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та позивачем –Науково-виробничою компанією «Західагроінвест»був укладений договір поруки №8606Р15.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Як встановлено, між сторонами права та обов’язки виникли на підставі договору поруки №8606Р15 від 06.06.2006 року.
Згідно п.3.1. договору поручитель зобов’язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Закритим акціонерним товариством “Рожищенський “Птахокомбінат” зобов’язань за Генеральною угодою №8606N3 від 06.06.2006 року на здійснення кредитних операцій з загальним лімітом заборгованості еквівалентним 10 904 900 грн. 00 коп., а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. суму кредитів, відсотків, пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов’язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов’язання.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поруки, відносини сторін регулюються його умовами та статтями 553-559 ЦК України.
Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Позивач просить визнати договір недійсним, оскільки сума, за яку поручився ТзОВ НВК «Західагроінвест»значно перевищує розмір статутного капіталу товариства, що є порушенням ч.2 ст.98 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.98 ЦК України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Договір поруки зі сторони кредитора підписаний керуючим філією Пасаманом І.В. на підставі довіреності від 20.12.2005 р., від поручителя –директором Дорошенком С.І. на підставі статуту.
Статтею 4 Закону України «Про господарські товариства»товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.
Склад і компетенція органів управління і порядок прийняття ними рішень визначається статутом товариства.
Згідно п.6.3.5. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії «Західагроінвест», затвердженого зборами учасників НВК «Західагроінвест», який був чинним на момент укладення спірного договору поруки директор має право без довіреності розпоряджатися фінансовими коштами та майном Товариства; заключати договори, видавати довіреності, відкривати рахунки в установах банків.
Водночас, згідно п.2.6. названого статуту до виключної компетенції зборів учасників товариства не віднесено вирішення питань затвердження договорів, укладених директором товариства та вирішення будь-яких інших питань щодо розпорядження фінансовими коштами та майном товариства.
З наведеного випливає, що договір підписаний з дотриманням п. 2 ч. 2 ст.207 ЦК України - уповноваженою особою та скріплений печаткою підприємства.
Пунктом 1 частини 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України №12.03.1999 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач не довів невідповідність спірного договору чинному на момент його укладення законодавству, тому у суду немає правових підстав для визнання договору недійсним та покладення судових витрат на відповідача.
Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -
в и р і ш и в:
У позові Науково-виробничої компанії “Західагроінвест”
до Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору поруки №8606Р15 від 06.06.2006року відмовити.
Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Заступник голови
господарського суду
Волинської області, суддя В.А.Пахолюк
Дата підписання повного тексту рішення 21.08.08 р.