ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 37/165 | 26.05.08 |
За позовом До Третя особа Про | Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісан-Інвест» стягнення 44 938,38 грн. |
Суддя Кондратова І.Д.
В засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача: Жекова Г.І. - представник за довіреністю № У07/3661 від
13.06.2007 року; Радзівіло Т.О. - представник за довіреністю № У07/1883 від 25.03.2008 року;
Від відповідача: Дерлюк В.Д. - представник за довіреністю № 2-Дв від
14.01.2008 року;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» про стягнення 44 938,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2008 р. порушено провадження у справі № 37/165, розгляд справи було призначено на 06.05.2008 року о 11-20.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.05.2008 року оголошувалась перерва до 12.05.2008 року.
Позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісан-Інвест». Обґрунтовуючи своє клопотання тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісан-Інвест»було орендарем гуртожитку за адресою : м. Київ, вул. Монтажників, 99/1 та з ним укладався договір на постачання теплової енергії № 8151015 від 01.01.2006 року.
В судовому засіданні 12.05.2008 року представник позивача підтримав подане ним клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/165 від 12.05.2008 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісан-Інвест»та відкладено розгляд справи до 26.05.2008 року на 10-30.
Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2008 року надав суду пояснення стосовно здійснення розрахунку спожитої відповідачем теплової енергії та зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд стягнути з відповідача 44 938,38 грн. заборгованості.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2008 року зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Представник третьої особи в судове засідання 26.05.2008 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/165 від 12.05.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.05.2008 року за згодою представників сторін судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2006 року між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бісан-Інвест», як орендаря гуртожитку за адресою: вул. Монтажників, 99/1 у м. Києві, укладено договір № 8151015 на постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та опалення.
29.03.2006 року власником зазначеного об'єкта –Відкритим акціонерним товариством «Південтеплоенергомонтаж»було видано наказ № 15 «Про виведення з експлуатації гуртожитку, який знаходиться у м. Києві на вул. Монтажників, 99/1». Згідно із зазначеним наказом приміщення має бути виведено з експлуатації з 01.04.2006 року у зв'язку з непридатністю його до подальшої експлуатації.
07.04.2006 року листом № 72 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісан-Інвест»звернувся до СВП «Енергозбут Київенерго»щодо призупинення постачання теплової енергії за договором від 01.01.2006 р. № 8151015 у зв'язку з виведенням гуртожитку з експлуатації.
07.08.2006 року ТОВ «Бісан-Інвест»листом № 199 повідомило позивача, що орендні відносини між ним та ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»щодо гуртожитку за адресою вул. Монтажників, 99/1 у м. Києві припинені з 01.01.2006 р. відповідно до Додаткової угоди № 2а від 30.05.2006 до договору оренди від 01.01.2006 р. № 4 та акту приймання-передачі від 01.06.2006 р.
Позивачем було запропоновано відповідачу, як власнику приміщення, укласти договори щодо постачання теплової енергії до гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1.
Відповідач відмовився підписувати договори, мотивуючи це тим, що прийнято рішення про виведення приміщення гуртожитку з експлуатації через його аварійний стан (листи від 25.10.2007 р. № 882-206, від 25.10.2007 р. № 884-206).
Позивач вважає, що відповідач за період з 01.06.2006 року самовільно споживає теплову енергію, в зв’язку з чим позивач зазнає збитки у вигляді вартості спожитої відповідачем теплової енергії в розмірі 43702,09 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Господарським кодексом України, Законами України "Про електроенергетику", "Про теплопостачання", "Про житлово –комунальні послуги", іншими нормативними актами, відповідно до яких АЕК "Київенерго" як виробник та постачальник енергії укладає договори на постачання теплової енергії з усіма споживачами, які мають технічні засоби для одержання енергії.
Виходячи зі змісту Закону України «Про теплопостачання»(ст. 2 Закону), він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Теплогенеруюча організація –суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію. Теплопостачальна організація –суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»). Таким є позивач у справі.
Як зазначено у статті 19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація поставляє вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу, згідно з договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України та згідно з Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (надалі- Правила) відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Зокрема, відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Крім того, статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини. Статтею 19 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Така виключність полягає в тому, що за відсутності договору неможливо встановити правовідносини сторін і зобов'язання, яки з них випливають.
Зі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»випливає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.
Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Тобто, відносини між споживачем та надавачем послуг по теплопостачанню поза договором, відповідно до цього Закону, виключаються.
Судом встановлено, що відповідач відмовляється укладати з позивачем договір на постачання теплової енергії, посилаючись на наказ № 15 від 29.03.2006 року, відповідно до якого гуртожиток на вул. Монтажників, 99/1 виведений з експлуатації, не обслуговується. В свою чергу, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до суду з позовом щодо спонукання відповідача укласти договір, а також не надав суду доказів того, що позивач звертався до відповідача з проектом договору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач, в розумінні даної норми, не надав суду докази укладення договору на постачання теплової енергії.
Слід також зазначити, що у відповідності до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
Отже в силу вказаної норми, виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зобов’язані укладати договори теплопостачання саме на вимогу споживачів, а не навпаки. В свою чергу судом встановлено, що відповідач по справі взагалі не має намір споживати теплову енергію, яка постачається позивачем.
Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
У статті 26 Закону України «Про житлово –комунальні послуги»передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем. Так, відповідно до вказаної норми, умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.
Вимоги закону щодо необхідності здійснення правочинів у певній формі покликані сприяти фіксації волевиявлення суб’єктів правочину, що зрештою в разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідних правовідносин та реальність їхніх взаємних обов’язків та вимог.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що між позивачем і відповідачем до теперішнього часу не укладено договір про надання послуг з теплопостачання, і, таким чином, сторони не дійшли згоди по всіх суттєвих умовах з надання таких послуг, в т.ч. щодо цін на послуги по теплопостачанню і порядку оплати таких послуг.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.04.2008 року та 12.05.2008 року було зобов’язано позивача надати суду письмові пояснення стосовно засобу здійснення розрахунку спожитої відповідачем теплової енергії, з відповідними нормативними посиланням.
Позивач в своїх поясненнях зазначив, що у зв’язку з відсутністю приладів комерційного обліку споживання теплової енергії, кількість спожитої відповідачем теплової енергії визначається за договірними навантаженнями, з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії у розрахунковому періоді, при цьому позивач посилається на п. 23 Правил.
У відповідності до пункту 23 Правил за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах. У разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець здійснює перерахунок розміру плати за фактично надані послуги згідно з додатком до цих Правил та виплачує споживачеві компенсацію за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Отже суд зазначає, що п. 23 Правил не містить жодних посилань щодо визначення кількості спожитої теплової енергії споживачами, які не мають приладів обліку, а тому посилання позивача на даний пункту Правил є безпідставними.
В свою чергу, у відповідності до п.п. 3.4 ч. 1 ст. 26 «Про житлово –комунальні послуги», істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги. А тому саме при укладанні договору сторони визначають кількісні показники отриманих споживачем послуг та порядок їх визначення : по приладах обліку або розрахунковим способом, згідно договірних навантажень.
Крім того, відповідно до п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Позивачем не надано суду жодних доказів, які підтверджують надання позивачем та відповідно споживання відповідачем теплової енергії вартістю 44938,38 грн.
Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що надала позов, лежить зобов’язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи те, що позивачем не доведено жодних доказів та підстав, в силу яких у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачу 44938,38 грн., суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИ Р І Ш И В:
В позові відмовити повністю.
Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Кондратова І.Д.
Дата підписання
рішення 03.07.2008 року