ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 30/199 | 19.06.08 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»
До Закритого акціонерного товариства «Розмарин»
Про стягнення 20 318,31 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Гречченко Г.В. –представник за довіреністю № 12 від 09.01.08.
Від відповідача Петренко І.В. –представник за довіреністю № 01 від 03.01.07.
Рішення прийнято 19.06.08. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 22.05.08. по 10.06.08., з 10.06.08. по 19.06.08.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»до Закритого акціонерного товариства «Розмарин»про стягнення з відповідача на користь позивача 20 318,31 грн. (12 446,62 грн. –основний борг, 6 513,31 грн. –збитки від інфляції, 213, 80 грн. –3 % річних, 1 145,08 грн. - пеня) за Договором оренди нежитлового приміщення № 133 від 07.04.04. (Додаткова угода від 31.07.07. до Договору № 133 від 07.04.04.).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Додаткової угоди від 31.07.07. до Договору № 133 від 07.04.04. не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.08. порушено провадження у справі № 30/199, розгляд справи було призначено на 22.05.08. о 12-00.
07.05.08. представником відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Розмарин»проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Відповідач зазначає, що в серпні 2007 року позивачем на адресу Закритого акціонерного товариства «Розмарин»було надіслано Додаткову угоду від 31.07.07. до Договору оренди нежилого приміщення 133 від 07.04.04., та новий розрахунок, яким замість орендної плати в розмірі 1697,28 грн., було запропоновано 11 419, 90 грн., при цьому були посилання на нову Методику розрахунку і використання орендної плати, затвердженої Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради № 84 від 28.12.06.
Відповідач вказує на те, що в зв’язку з тим, що ним проводиться пільгове обслуговування населення, відповідачем було запропоновано позивачу орендну плату в розмірі 2828. 80 грн., шляхом оформлення протоколу розбіжностей та розрахунку.
Закрите акціонерне товариство «Розмарин»зазначає, що Додаткова угода була підписана і направлена позивачу із даним протоколом розбіжностей і розрахунком.
В судовому засіданні 22.05.08. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.06.08. о 12-00.
В судовому засіданні 10.06.08. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.06.08. надав суду уточнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Розмарин»зазначає, що у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»потрібно відмовити, оскільки Додаткова угода від 31.07.07. до Договору оренди № 133 від 07.04.04. є неукладеною, в зв’язку з тим, що у відповідності до протоколу розбіжностей до зазначеної Додаткової угоди сторони не досягли згоди з усіх істотних умов угоди, а саме розміру орендної плати за користуванням нежитловим приміщенням.
В судовому засіданні 10.06.08. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.06.08. о 14-15 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 30/199.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
07.04.04. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Розмарин»(Орендар) було укладено Договір № 133 оренди нежилого приміщення (далі –Договір оренди), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі розпорядження Дніпровської районної у м. Києві районної у м. Києві державної адміністрації № 409 від 07.04.04. надав, а Орендар прийняв в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення (будинок) за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 8, загальною площею 353,6 кв. м для розміщення продовольчого магазину, складу.
Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради № 157 від 03.06.04. Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»було вирішено передати в оперативне управління, без права зміни власника, на утримання та експлуатаційне обслуговування житловий фонд ЖРЕО –401. 402, 414, 416, 417 (вбудовані та прибудовані нежитлові приміщення, об’єкти благоустрою, службове та маневрове житло, майно зазначених ЖРЕО, окремі споруди, майстерні з обладнанням, тощо), який належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва.
Відповідно до розпорядження Дніпровської районної у м. Києві ради від 24.06.04. № 137-р, Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»в оперативне управління без права відчуження було передано від КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва майно комунальної власності територіальної громади району ЖРЕО 401, 402, 414, 416, 417 (згідно з додатками 2, 3).
Відповідно до ст. 137 Цивільного кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, та враховуючи пояснення представників сторін, в серпні 2007 року на адресу відповідача позивачем було надіслано Додаткову угоду до Договору оренди № 133 від 07.04.04. (далі –Додаткова угода), відповідно до якої було змінено умови Договору оренди в частині розміру орендної плати, а саме: розрахунок орендної плати провести на підставі «Методики розрахунку та порядку використання орендної плати»виходячи з мінімальної орендної ставки.
У відповідності до Додатку № 2 до Угоди місячний розмір орендної плати за користування спірним майном становить 11 419,90 грн. без ПДВ.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що відповідач не виконував свого обов’язку щодо розрахунків по орендній платі у відповідності до умов Додаткової угоди від 31.07.07., в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»в сумі 12 446,62 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено Додаткову угоду від 31.07.07. до Договору оренди № 133 від 07.04.04. стосовно зміни розміру орендної плати за користування орендованим майном, а саме –нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 8, загальною площею 353,6 кв. м.
Позивачем у відповідності до зазначеної Додаткової угоди було запропоновано відповідачу орендну плату за користування спірним майном в розмірі 11 419,90 грн.
У відповідності до матеріалів справи, відповідачем згідно ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»було надіслано підписану Додаткову угоду від 31.07.07. до Договору оренди № 133 від 07.04.04. разом з протоколом розбіжностей та розрахунком.
У відповідності до протоколу розбіжностей відповідач не погоджувався з нарахованою позивачем місячною орендною платою в розмірі 11 419,90 грн. та запропонував орендну плату за користування нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 8, загальною площею 353,6 кв. м, в сумі 2 828,80 грн. за місяць.
Відповідно до ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Але, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в порушення вимог ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України не було розглянуто протокол розбіжностей Закритого акціонерного товариства «Розмарин»до Додаткової угоди від 31.07.07.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Таким чином, судом встановлено, що сторонами в порушення вимог чинного законодавства України не було досягнуто згоди щодо істотної умови Додаткової угоди від 31.07.07. до Договору оренди № 133 від 07.04.04. –розміру орендної плати за користування нежилим приміщенням, в зв’язку з чим зазначена Додаткова угода є неукладеною, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»щодо стягнення з відповідача 12 446,62 грн. –заборгованості по орендній платі є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 12 446,62 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»в частині стягнення з відповідача 6 513,31 грн. –збитків від інфляції, 213, 80 грн. –3 % річних, 1 145,08 грн. - пені також задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»відмовити повністю.
2. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко