ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 53767/12/9104

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З, Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання - Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2011 року Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272301/2675 від 17.02.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що за наслідками перевірки СДПІ ВПП у м. Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000272301/2675, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 711.696,38 грн., у т.ч. за основним платежем - 569.357,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 142.339,28 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2011 року державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року. За результатами даної перевірки відповідачем було складено акт № 140/23-2/01103707 та встановлено наступні порушення:

Всупереч п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1. п.п.7.4.4, пп.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, «Служба матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця» безпідставно включила до податкового кредиту (р.17 декларації по ПДВ) суми ПДВ по нікчемних та безтоварних операціях на суму 569.357.1 грн., в тому числі за березень 2008 - 7706.6 грн,; квітень 2008р - 78000,0 грн.; травень 2008 р - 45050,5 грн.; червень 2008р. - 5526,66 грн.; липень 2008 р - 28100,0 грн.; серпень 2008 р - 158222.2 грн.; вересень 2008 р -246751,06 грн.

Тому, 17.02.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000272301/2675, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки № 140/23-2/01103707" від 01.02.2011 року, 1 встановлено порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, всього 711.696, 38 грн. в тому числі за основним платежем - 569.357,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 142.339,28 грн.

29.04.2012 року рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від № 11955/10/25-005/908, така була залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 17.02.2011 року №0000272301/2675 - без змін, крім цього згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, застосовано до позивача штрафну фінансову санкцію - 142.339,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою неспростовно встановлено, що служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця» не одержувала ТМЦ від ПП «Акуніт» у зв'язку з їх відсутністю у останнього , оскільки ПП «Акуніт» за відповідні періоди укладало удавані договори з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3. на придбання ТМЦ без настання реальних наслідків, а з метою отримання безпідставної податкової вигоди в частині формування податкового кредиту з ПДВ.

Відтак, в порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4.. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ВП «Служба матеріально - технічного постачання» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по нікчемних та безтоварних операціях на суму 569.357,10 грн.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати нарахування та сплату до бюджету податку, що сплачується покупцем при придбанні товарів, а з гідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а

відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів , але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари , та складається із сум податків, нарахованих і сплачених платником податку протягом такого звітного періоду.

Пунктом 7.4.4. ст. 7 цього ж Закону обумовлено, що якщо платник податку придбав матеріальні активи , які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Тому, на підставі системного аналізу чинного законодавства та проаналізованих судом доказів по справі, колегія суддів вважає, що видаткові накладні згідно яких ПП «Акуніт», СП ВКФ «Лембридж» поставляли товари позивачу складені без наявності належного документального замовлення, що не відповідає умовам укладених договорів, а ряд на підставі рахунку - фактури, що також не відповідає умовам укладених договорів, усі наявні та надані для податкової перевірки видаткові накладні не містять дати їх підписання, а частина з них, без зазначення прізвищ матеріально відповідальних осіб та без зазначення підстав отримання такого товару.

Платіжні доручення «Служби матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця» по сплаті фіктивним контрагентам СП ВКФ «Лембридж», ПП «Акуніт», ФОП ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3 грошових коштів в якості «фінансової допомоги на зворотній основі» на суму 5333491,2 грн. покладено в основу вироку Сихівського райсуду м.Львова від 28.03.2012 року, за яким ряд посадових осіб засуджено за зловживання службовим становищем.

Відтак, суми вказані в платіжних дорученнях не могли відповідати видатковим та податковим накладним і умовам укладених договорів на поставку туалетного паперу, а зазначені в них ціни значно перевищували середньо ринкові (лист «Львівської торгово-промислової палати» від 05.10.2009р.)

А тому, докази подані позивачем та досліджені в судовому засіданні, підставно не переконали суд першої інстанції в їх достовірності та прийнятності, а також не можуть слугувати за належні та прийнятні під час рогляду апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду, оскільки не доводять мету та реальність фактичного здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку - позивач посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту.

Встановлене відповідачем порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., 7.4.1., 7.4.4., 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставне включення до податкового кредиту (р.17 декларації по ПДВ) сумм ПДВ по нікчемних та безтоварних (удаваних) операціях на суму 569357.10 грн., позивачем належними та допустимими доказами не спростовано, а натомість кваліфікація дій посадових осіб ДТГО «Львівська залізниця» знайшла свою оцінку в площині кримінально-процесуального законодавства України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі № 2а-5816/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному поряцку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо цо адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Р.М. Гулид

Судді : В.З. Улицький

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 19.11.2012 року