ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3843/2012

16 листопада 2012 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Чередняку В.В.,

за участю:

представника позивача Тарасюк Р.В.,

представника відповідача Якимчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0000173500, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 186247,00 грн.

В основу рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та висновки податкового органу на основі зустрічних актів звірок контрагентів позивача про нікчемність господарських операцій, за результатами яких сформовано податковий кредит. Як стверджує податковий орган, операції щодо отримання товарів (послуг) від контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватного підприємства "Інвестюгагротранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватного підприємства "Укрхімресурси", Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" не підтверджуються належними документами, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документами, що підтверджують оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а отже є фіктивними; податкові накладні від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛТД" оформлені з порушенням вимог законодавства, а отже виключає право платника на формування податкового кредиту.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції, що стали підставою для визначення податкових зобов'язань, мали реальний характер і це підтверджується первинними документами, а спірні податкові накладні заповнені у відповідності з вимогами закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" є юридичною особою, що зареєстрована 19.03.2003 року Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Рівненському районі Рівненської області з 29.09.2003 року, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У грудні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року (акт перевірки від 20.01.2012 року №32/9/23-141/32617917).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:

пп.4.1.1 п.4.1 ст.4; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР; зі змінами та доповненнями); п.138.4, п. 138.6 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, абз.2 пункту 7 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 348662 грн., у тому числі: за 2010р. у сумі 91149 грн. (ІІІ кв. 2010р. у сумі 59013 грн., IV кв. 2010р. у сумі 32136 грн.;), за І квартал 2011р. у сумі 77792 грн.; за II - ІІІ квартали 2011 року у сумі 179721 грн.; (II квартал 2011 року у сумі 131473 грн.; III квартал 2011 року у сумі 48248 грн.);

пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями); п.198.1, абз.1 п.198.6 ст.198; п.200.1 ст.200, абз.8 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) зменшений на суму 211747 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.02.2012 року №0000083500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 348662,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 22788,00 грн.; від 07.02.2012 року №0000093500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 211747,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5441,00 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2012 року №0000083500 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 283453,00 грн. основного платежу та 22788,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та з податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2012 року №0000093500 в частині зменшеного розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 186246,66 грн. та нарахуванням 5441,00 грн. штрафної (фінансової) санкції і оскаржив їх до Державної податкової служби у Рівненській області.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Рівненській області було прийняте рішення від 13.04.2012 року №5579/10-210/34 яким:

- залишені без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000083500 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 348662,00 грн. за основним платежем та 22788,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 07.02.2012 року №0000093500 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 211747,00 грн. основного платежу;

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року №0000093500 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5441,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 27.06.2012 року №11618/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Не погоджуючись з рішеннями податкових органів позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000083500 та №0000093500 з урахуванням рішення Державної податкової служби у Рівненській області від 13.04.2012 року №5579/10-210/34.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000083500 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 226758,00 грн., в тому числі 212019,00 грн. - основного платежу та 14739,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №0000093500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 183763,00 грн.

За результатом розгляду скарги позивача на підставі рішення від 13.04.2012 року №5579/10-210/34 Державною податковою службою у Рівненській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0000173500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 211747,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 186247,00 грн., позивач звернувся до суду.

Як встановлено судом, податковий орган зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з мотивів відсутності факту реальної поставки товарів від контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватного підприємства "Інвестюгагротранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватного підприємства "Укрхімресурси", Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд".

Такий висновок податкового органу ґрунтується на висновках про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують переміщення товару від продавця до покупця, а саме його відвантаження, транспортування та оприбуткування на складі покупця (зокрема, товарно-транспортні накладні та інші документи, а саме акти приймання продукції, технічні паспорти, сертифікати, посвідчення якості), а також на інформації про відсутність у контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватного підприємства "Інвестюгагротранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватного підприємства "Укрхімресурси", Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу, що свідчить про відсутність господарської діяльності.

З приводу господарської операції з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" судом встановлено наступне.

У червні 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" (постачальник) і позивачем (покупець) укладено договір поставки від 25.06.2010 року №25/06/10, згідно з яким постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити контейнери для фасування мінеральних добрив в кількості 3400 штук, а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно п. 2.2. п. 2 договору загальна вартість товару становить 153000,00 грн., оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 60-ти банківських днів із моменту передачі йому товару на підставі видаткової накладної, підписаної сторонами (підпункт 2.3. пункту 2 договору).

На підтвердження зазначеної господарської операції позивач надав копію податкової накладної від 01.07.2010 року №10861 на поставку м'яких контейнерів у кількості 3400 штук на загальну суму 153000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 25500,00 грн.), видаткової накладної від 01.07.2010 року №10861 на суму 153000,00 грн., платіжних доручень від 13.08.2010 року №128 на суму 50000,00 грн., від 17.08.2010 року №138 на суму 50000,00 грн., від 26.08.2010 року №183 на суму 25000,00 грн., від 01.09.2010 року №226 на суму 28000,00 грн. Дані податкової накладної від 01.07.2010 року №10861 внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року за порядковим номером 12.

Відповідно до умов договору поставки від 25.06.2010 року №25/06/10 постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару на склад покупця за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 3а (підпункт 3.1 пункту 3 договору). Прийом-передача товару мала здійснюватись по кількості та якості в місці приймання та оформлятись накладною (підпункт 3.2 пункту 3 договору).

Позивач надав суду копію договору оренди складського приміщення від 02.07.2007 року №02/07-07, відповідно до якого набув у тимчасове платне користування частину приміщення складу загальною площею 100 кв.м., яке знаходиться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 3а (підпункт 1.1. пункту 1 договору). Згідно підпункту 1.3. пункту 1 договору зазначене приміщення надане у строкове платне користування для зберігання мінеральних добрив, засобів захисту рослин та іншої хімпродукції.

У відповідності до пункту 3.1. пункту 3 договору строк оренди становить 2 роки 11 місяців та закінчується 02.07.2010 року (підпункт 8.1. пункт 8 договору).

Отже, на наступний день після видачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" позивачу податкової накладної від 01.07.2010 року №10861, термін оренди складського приміщення за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 3а, сплинув (02.07.2010 року), якщо його не було пролонговано на наступний термін згідно пункту 3.2. пункту 3 договору оренди від 02.07.2007 року №02/07-07. Доказів на підтвердження продовження оренди зазначеного складського приміщення (рахунки на внесення місячної орендної плати, акти приймання-передачі тощо), документів складського обліку товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу) позивач суду не надав.

Як визначено договором поставки від 25.06.2010 року №25/06/10, поставку товару здійснює постачальник, однак у розділі ІІ податкової накладної від 01.07.2010 року №10861 за товаротранспортними витратами значиться - 0,00, разом з тим, документів, які б свідчили про транспортування товару, а саме 3400 штук м'яких контейнерів, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" до позивача власними силами або із залученням третіх осіб - перевізників, а також документів, що стали підставою для компенсації транспортних витрат перевізнику, позивач суду не надав.

Під час судового розгляду представник позивача не зміг надати суду пояснень з приводу причин відсутності первинних документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних документів, документів чи розрахунків щодо компенсації транспортних витрат). В матеріалах справи також відсутні документи, які б підтверджували ці обставини.

Щодо використання у господарській діяльності товарів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", позивач надав суду копії договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №1 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №2 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №3 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №4 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, розпоряджень на виробництво до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10.

Однак, дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що вони лише підтверджують використання при виробництві мінеральних добрив певних матеріалів (мішків для фасування: клапанних та зашивних, біг-бегів), але не дозволяють зробити висновок відносно постачальника саме цих товарів (тари), їх вартості та обсягу поставок, та тим більше не доводять факт поставки від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" та використання у господарській діяльності позивача м'яких контейнерів.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", як вбачається з акта перевірки, відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ,Товариство з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" не задекларувало суму податку на додану вартість 25500,00 грн. по операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс", та не подало податкову декларацію по податку на додану вартість за липень 2010 року. Згідно бази ДПА України остання звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" по податку на додану вартість подана за червень 2010 року; декларація по податку на прибуток за І півріччя 2010 року, за 3-и квартали 2010 року, за 2010 рік - не подані.

Наведене дає підстави вважати відсутніми задекларованих операцій з придбання (виготовлення) та реалізації товарів (робіт, послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд" впродовж 2010 року.

З приводу господарських операцій з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" судом встановлено таке.

Як пояснив представник позивача у липні 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" досягнуто усних домовленостей про поставку сульфоамофосу в кількості 40 тонн на загальну суму 130000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21666,67 грн.) з оплатою згідно виставленого рахунка; у квітні 2011 року щодо поставки карбаміду в кількості 100 тонн на загальну суму 363000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 60500,00 грн.) з оплатою згідно рахунку-фактури.

Представник позивача пояснив суду, що передача товару від продавця до покупця оформлювалася складанням податкових та видаткових накладних, а саме податковою накладною від 26.07.2010 року №888 на поставку сульфоамофосу в кількості 20 тонн на загальну суму 65000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10833,33 грн.), податковою накладною від 27.07.2010 року №907 на поставку сульфоамофосу в кількості 20 тонн на загальну суму 65000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10833,33 грн.), видатковою накладною від 28.07.2010 року №РН-0000614 на суму 130000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21666,67 грн.); податковою накладною від 19.04.2011 року №189 на поставку карбаміду в кількості 48 тонн на загальну суму 174240,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29040,00 грн.), податковою накладною від 21.04.2011 року №222 на поставку карбаміду в кількості 52 тонни на загальну суму 188760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31460,00 грн.), видатковими накладними від 19.04.2011 року №РН-0000510 на суму 174240,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29040,00 грн.), від 21.04.2011 року №РН-0000536 на суму 72600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12100,00 грн.), від 22.04.2011 року №РН-0000537 на суму 116160,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19360,00 грн.).

Як вбачається з вищезазначених податкових та видаткових накладних оплата за сульфоамофос мала здійснюватись покупцем на підставі рахунку-фактури №СФ-0000566 від 26.07.2010 року шляхом безготівкового розрахунку, а за карбамід на підставі рахунку-фактури № СФ-0000580 від 18.04.2011 року та № СФ-0000609 від 21.04.2011 року шляхом безготівкового розрахунку. Водночас, позивач не надав суду копій зазначених рахунків-фактур, однак, згідно виписок з банківського рахунку перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" 65000,00 грн. 26.07.2010 року та 65000,00 грн. 27.07.2010 року в оплату за сульфоамофос; та 145200,00 грн. 19.04.2011 року, 60500,00 грн. та 116160,00 грн. 21.04.2011 року в оплату карбаміду.

За результатами співставлення податкових накладних, отриманих позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група", з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року, квітень 2011 року, судом встановлено, що у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" від 26.07.2010 року №888 на загальну суму 65000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10833,33 грн.), та від 27.07.2010 року №907 на загальну суму 65000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10833,33 грн.) не відображені; так само у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" від 19.04.2011 року №189 на загальну суму 174240,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29040,33 грн.), та від 21.04.2011 року №222 на загальну суму 188760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31460,00 грн.) не відображені.

Як пояснив представник позивача, поставка сульфоамофосу у кількості 40 тонн та карбаміду в кількості 100 тонн здійснювалась власними силами позивача на його склад за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 3а, транспортним засобом марки "Камаз" за реєстраційним номером ВК3402ВА. При цьому, представник позивача надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортних накладних від 27.07.2010 року, від 28.07.2010 року, від 18.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 21.04.2011 року, від 22.04.2011 року, подорожні листи №11 від 27.07.2010 року, №12 від 28.07.2010 року, б/н від 18.04.2011 року, б/н від 19.04.2011 року, №20 від 20.04.2011 року, №21 від 21.04.2011 року, №22 від 22.04.2011 року.

Дослідивши надані докази суд зазначає, що згідно товарно-транспортних накладних від 27.07.2010 року, від 28.07.2010 року, від 18.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 21.04.2011 року, від 22.04.2011 року вантажовідправником значиться ТзОВ "Українська промислова група", що не відповідає даним податкових та видаткових накладних. Крім того, пунктом навантаження зазначено - м. Попільня Житомирської області. Проте, згідно довідки з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дати складання наданих суду товарно-транспортних накладних - 27.07.2010 року та 28.07.2010 року, 18.04.2011 року, 19.04.2011 року, 20.04.2011 року, 21.04.2011 року, 22.04.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" було зареєстровано за місцезнаходженням: 69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вулиця Перемоги, будинок 40, квартира 14. Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження місцезнаходження, або фактичної адреси чи розташування складських приміщень тощо контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" за адресою м. Попільня Житомирської області. Поряд з цим, у товарно-транспортних накладних від 27.07.2010 року, від 28.07.2010 року, від 18.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 21.04.2011 року, від 22.04.2011 року відсутні серія та номер, підписи відповідальних осіб та відтиски печаток вантажовідправника, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. Надані суду подорожні листи №11 від 27.07.2010 року, №12 від 28.07.2010 року, б/н від 18.04.2011 року, б/н від 19.04.2011 року, №20 від 20.04.2011 року, №21 від 21.04.2011 року, №22 від 22.04.2011 року заповнені позивачем в односторонньому порядку за підписами невстановлених осіб та кутовим штампом позивача, що окремо від товарно-транспортних накладних не доводять факт поставки товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" до позивача.

Отже, зазначені вище документи на перевезення вантажу не містять необхідної інформації для встановлення факту транспортування (переміщення) товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" до позивача, а отже не є належними доказами.

Стосовно пункту доставки товару, то як встановлено судом станом на 27.07.2010 року, 28.07.2010 року, 18.04.2011 року, 19.04.2011 року, 20.04.2011 року, 21.04.2011 року, 22.04.2011 року (дати поставки) термін оренди складського приміщення за договором оренди від 02.07.2007 року №02/07-07 за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 3а, сплинув (02.07.2012 року), а позивач не надав суду доказів на підтвердження продовження терміну оренди зазначеного складського приміщення.

Також позивач не надав суду документів складського обліку товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу).

Щодо використання у господарській діяльності товарів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група", позивач надав суду копії договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №1 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №2 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №3 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, додаткової угоди №4 до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10, акта здачі-прийняття робіт по переробці давальницької сировини №УТ-0000181, технічних умов виготовлення тукосуміші "УкрТехноФос-NPK" ТУ У 24.1-30946915-003:2007, розпоряджень на виробництво до договору на переробку давальницької сировини від 30.09.2010 року №30/09-10.

Однак, дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що вони лише підтверджують використання при виробництві добрив (тукосуміші, хлористого калію, нітроамофоски) певної сировини (в тому числі амофос, карбамід), але не дозволяють зробити висновок відносно постачальника саме цих речовин (сировини), їх вартості та обсягу поставок.

Більше того, як пояснив представник позивача, сульфоамофос та карбамід, є поряд з іншим, сировиною для виготовлення мінеральних добрив, а саме тукосуміші, хлористого калію, нітроамофоски, які в подальшому реалізовував позивач. Однак, по даному факту представник позивача надав суду лише копії видаткової накладної від 19.04.2011 року №ПТ-0001728 на реалізацію карбаміду у біг-бегах у кількості 48 тонн за ціною 3650,00 грн./тонна (що лише на 20,00 грн. різниться від ціни придбання - 3630,00 грн. не враховуючи витрат на доставку та тару), видаткової накладної від 22.04.2011 року №ПТ-0002100 на реалізацію карбаміду у біг-бегах у кількості 51,200 тонн за ціною 3840,00 грн./тонна, та видаткової накладної від 28.07.2010 року №ПТ-0000098 на реалізацію сульфоамофосу в мішках у кількості 40 тонн за ціною 3250,00 грн./тонна, що дорівнює ціні придбання такої сировини згідно видаткової накладної від 28.07.2010 року №РН-0000614, а отже не передбачає отримання певної економічної вигоди від здійснення такої операції у вигляді прибутку. Жодних інших доказів, а також доказів наступної реалізації мінеральних добрив, добутих з використанням придбаної сировини за оспорюваними операціями, позивач суду не надав. Таким чином, відсутність господарської мети при здійсненні операцій дає підстави вважати відсутність здійснення відповідних операцій.

Щодо господарських операцій з контрагентом - Приватним підприємством "Інвестюгагротранс" судом встановлено наступне.

Як пояснив представник позивача, у лютому 2011 року між Приватним підприємством "Інвестюгагротранс" укладено договір на експедицію та транспортування гірчиці.

На доведення здійснення Приватним підприємством "Інвестюгагротранс" поставки гірчиці представник позивача надав копії податкової накладної від 14.02.2011 року №24 на експедицію і транспортування гірчиці в кількості 30 тонн на загальну суму 24000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.), податкової накладної від 15.02.2011 року №26 на експедицію і транспортування гірчиці в кількості 30 тонн на загальну суму 24000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.), податкової накладної від 18.02.2011 року №27 на експедицію і транспортування гірчиці в кількості 46,98 тонн на загальну суму 37584,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6264,00 грн.), рахунка-фактури від 14.02.2011 року №СФ-0000072 за експедицію і транспортування гірчиці в кількості 30 тонн на суму 24000,00 грн., рахунка-фактури від 15.02.2011 року №СФ-0000080 за експедицію і транспортування гірчиці в кількості 30 тонн на суму 24000,00 грн., рахунка-фактури від 18.02.2011 року №СФ-0000100 за експедицію і транспортування гірчиці в кількості 46,980 тонн на суму 37584,00 грн., акта здачі-приймання робіт №ОУ-0000037 від 14.02.2011 року (експедиція і транспортування гірчиці в кількості 30 тонн), акта здачі-приймання робіт №ОУ-0000038 від 15.02.2011 року (експедиція і транспортування гірчиці в кількості 30 тонн), акта здачі-приймання робіт №ОУ-0000064 від 18.02.2011 року (експедиція і транспортування гірчиці в кількості 46,98 тонн). Дані вищевказаних податкових накладних внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за лютий 2011 року: від 14.02.2011 року №24 за порядковим номером 92, від 15.02.2011 року №26 за порядковим номером 94, від 18.02.2011 року №27 за порядковим номером 105.

Як вбачається з вищезазначених податкових накладних зазначені транспортні послуги мали надаватись на підставі договору поставки, який ухвалою суду від 16.10.2012 року витребовувався від позивача, однак позивач не надав його суду, причини не пояснив. Водночас, в оплату таких послуг перерахував Приватному підприємству "Інвестюгагротранс" 24000,00 грн. за платіжним дорученням від 14.02.2011 року №357 (оригінал наявний в матеріалах справи), 24000,00 грн. за платіжним дорученням від 16.02.2011 року №375 (оригінал наявний в матеріалах справи), 37584,00 грн. згідно виписки з банківського рахунку.

Також, позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних від 16.02.2011 року серії 37 БГ-2 №06048 та №06048. Як досліджено судом, за такими товарно-транспортними накладними здійснювалось транспортування гірчиці на суму 93680,00 грн., що перевищує обсяг за податковими накладними Приватного підприємства "Інвестюгагротранс". Так, за податковими накладними від 14.02.2011 року №24 та від 15.02.2011 року №26 мала здійснюватись експедиція і транспортування гірчиці в загальній кількості 60 тонн на загальну суму 48000,00 грн., а, разом з тим, транспортування гірчиці по податковій накладній від 18.02.2011 року №27 на експедицію і транспортування гірчиці в кількості 46,98 тонн на суму 37584,00 грн. не може бути оформленим зазначеними товарно-транспортними накладними в силу їх складання 16.02.2011 року - за датою, яка мала місце в часі раніше. Більше того, дослідивши надані товарно-транспортні накладні, суд зазначає про відсутність підписів відповідальних осіб та відтисків печаток вантажовідправника, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. Тому, суд дійшов висновку, що зазначені товарно-транспортні накладні не підтверджують належним чином відвантаження та транспортування гірчиці у кількості 106,98 тонн на загальну суму 85584,00 грн., а отже факт поставки товару по операції з Приватним підприємством "Інвестюгагротранс" неможливо встановити.

За поясненнями представника позивача, доставка гірчиці по вищезазначеним товарно-транспортним накладним здійснювалась в с. Зарічне, Радивилівського району, Рівненської області на склади Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля", з яким позивач у січні 2011 року уклав договір відповідального зберігання №04/01/11 від 04.01.2011 року. Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" приймає у позивача на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зерно), в кількості, асортименті та за ціною, що визначається згідно накладних, та забезпечує зберігання та видачу його в строки, встановлені договором, а також надає інші супутні послуги - приймання, зважування, сушіння, очистка, завантаження, розвантаження. При цьому позивач надав копії актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001 та №ОУ-0000002.

Однак, відповідно до зазначених актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001 та №ОУ-0000002 судом встановлено, що у квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" (виконавець) здійснило для позивача (замовник) перевезення мінеральних добрив у кількості 75 тонн на суму 25000,00 грн. та приймання зерна у кількості 760 тонн на суму 5760,80 грн., про що складено акт №ОУ-0000001 від 29.04.2011 року; та у травні 2011 року - приймання зерна у кількості 700,6 тонн на суму 16520,15 грн., зважування зерна у кількості 700,6 тонн на суму 1167,66 грн., очистку зерна у кількості 700,6 тонн на суму 25863,81 грн., погрузку зерна у кількості 897,5 тонн на суму 19493,70 грн., про що складено акт №ОУ-0000002 від 31.05.2011 року. Водночас, відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних переміщення товару (гірчиці) здійснювалось 16.02.2011 року. Це означає, що факт поставки товару (гірчиці) на склад відповідно до товарно-транспортних накладних від 16.02.2011 року не може бути підтвердженим актами №ОУ-0000001 від 29.04.2011 року та №ОУ-0000002 від 31.05.2011 року, які були оформлені у часі значно пізніше. Позивач не надав суду належних документів про підтвердження факту поставки (розгрузки, здавання) товару (гірчиці) на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" за товарно-транспортними накладними від 16.02.2011 року, документів складського обліку товарів (гірчиці) доставлених Приватним підприємством "Інвестюгагротранс" (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу або інше).

Таким чином, за відсутністю документів, які підтверджують списання та транспортування товару, його обліку на шляху переміщення, оприбуткування на складі, факт поставки відповідного товару, а отже реальність здійснення операції, встановити неможливо.

Також, позивач надав суду документи на підтвердження подальшої реалізації гірчиці, а саме копії вантажно-митних декларацій про постачання насіння гірчиці жовтої Alpari -Trading GmbH (Німеччина) та Handegro UG (Німеччина).

Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що вони лише підтверджують поставку насіння гірчиці жовтої зазначеним контрагентам у Німеччину, але не дозволяють зробити висновок відносно постачальника саме цього продукту (гірчиці), його вартості та обсягу поставок, та те, що саме товар (гірчиця) доставлений Приватним підприємством "Інвестюгагротранс" реалізовано Alpari - Trading GmbH (Німеччина) та Handegro UG (Німеччина), оскільки даними документами (вантажно-митні декларації) не спростовується можливість постачання такого товару (гірчиці) іншими постачальниками та саме його наступній реалізації зазначеним контрагентам.

З приводу господарських операцій з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" судом встановлено наступне.

Як пояснив представник позивача у березні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" укладено договір поставки від 22.03.2011 року №16 на поставку гірчиці з оплатою через безготівкові розрахунки.

Передача товару від продавця до покупця оформлювалася складанням податкових та видаткових накладних, а саме податковою накладною від 31.03.2011 року №1 на поставку гірчиці в кількості 29,6 тонн на загальну суму 71040,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11840,00 грн.), видатковою накладною від 31.03.2011 року №РН-0000009 на суму 71040,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11840,00 грн.), податковою накладною від 31.05.2011 року №1 на поставку гірчиці в кількості 9 тонн на загальну суму 21150,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3525,00 грн.), видатковою накладною від 31.05.2011 року №РН-0000010 на суму 21150,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3525,00 грн.).

За результатами співставлення податкових накладних, отриманих позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року, травень 2011 року, судом встановлено, що у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року податкова накладна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" від 31.03.2011 року №1 на загальну суму 71040,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11840,00 грн.), не відображена; так само у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року податкова накладна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" від 31.05.2011 року №1 на загальну суму 21150,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3525,00 грн.) не відображена.

Договір поставки від 22.03.2011 року №16 на підтвердження факту поставки гірчиці від контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" витребовувався ухвалою суду від 16.10.2012 року від позивача, однак позивач його не надав, причини не пояснив.

В оплату гірчиці позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" 103950,00 грн. (60000,00 грн. згідно платіжного доручення від 01.04.2011 року №534, сплата суми у 43950,00 грн. вбачається з наданих позивачем банківських виписок за 05.04.2011 року та 31.05.2011 року), що на 11760,00 грн. перевищує вартість гірчиці, зазначену у податкових накладних від 31.03.2011 року №1, від 31.05.2011 року №1. В судовому засіданні представник позивача не надав пояснень по даному факту.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, поставка гірчиці у кількості 38,6 тонн здійснювалась власними силами позивача на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" за адресою: Рівненська обл., Радивилівський р-н, с. Зарічне, транспортним засобом марки "Камаз" за реєстраційним номером ВК3402ВА. При цьому, представник позивача надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортних накладних від 30.03.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.05.2011 року, подорожні листи №16 від 31.03.2010 року, №23 від 30.05.2011 року.

Суд вважає недостатніми зазначені докази при встановленні факту постачання товару від контрагента до покупця виходячи з наступного. Як вбачається з податкових накладних від 31.03.2011 року №1 та від 31.05.2011 року №1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" (вантажовідправник) знаходиться у місті Львові, по вулиці Кривоноса, будинок 6. Однак, за товарно-транспортними накладними від 30.03.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.05.2011 року та згідно подорожніх листів №16 від 31.03.2010 року, №23 від 30.05.2011 року товар взято (навантажено) з міста Сатанів, Хмельницької області. Водночас позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження місцезнаходження, або фактичної адреси чи розташування складських приміщень тощо контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" за адресою м. Сатанів, Хмельницької області. Крім того, у товарно-транспортних накладних від 30.03.2011 року, від 31.03.2011 року та від 30.05.2011 року відсутні серія та номер, підписи відповідальних осіб та відтиски печаток вантажовідправника, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. Разом з тим, надані суду подорожні листи №16 від 31.03.2011 року та №23 від 30.05.2011 року заповнені позивачем в односторонньому порядку за підписами невстановлених осіб та кутовим штампом позивача, що окремо від товарно-транспортних накладних не доводять факт поставки товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" до позивача.

Отже, зазначені вище документи на перевезення вантажу не містять необхідної інформації для встановлення факту транспортування (переміщення) товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" до позивача.

Твердження позивача про доставку товару (гірчиці) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" в с. Зарічне, Радивилівського району, Рівненської області для зберігання та наступної обробки у відповідності до договору відповідального зберігання від 04.01.2011 року №04/01/11 спростовуються наступним. Як слідує з наданих позивачем подорожніх листів №16 від 31.03.2011 року та №23 від 30.05.2011 року транспортування товару (гірчиці) мало здійснюватись протягом одного дня, оскільки зазначено час виїзду автомобіля з гаража - 8:00 год., а час повернення в гараж - 17:00 год. за обома подорожніми листами. Разом з тим до договору відповідального зберігання від 04.01.2011 року №04/01/11 позивач додав акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000001 від 29.04.2011 року та №ОУ-0000002 від 31.05.2001 року, якими засвідчено приймання зерна, зважування зерна, очистка зерна, погрузка зерна, які виконані відповідно 29.04.2011 року та 31.05.2011 року. Таким чином, суд допускає, що за даними актами прийому-передачі робіт могли виконуватися відповідні роботи та надаватись послуги саме 29.04.2011 року та 31.05.2011 року по можливим операціям позивача з іншими контрагентами, або з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", але за іншими операціями, що не є предметом спору по даній справі. Такі висновки суду також підтверджуються тим, що позивач не надав суду документів складського обліку товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг" (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу).

Позивач надав суду документи на підтвердження подальшої реалізації гірчиці, а саме копії вантажно-митних декларацій про постачання насіння гірчиці жовтої Alpari -Trading GmbH (Німеччина) та Handegro UG (Німеччина).

Однак, дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що вони лише підтверджують факт поставки насіння гірчиці жовтої зазначеним контрагентам у Німеччину, але не дозволяють зробити висновок відносно постачальника саме цього продукту (гірчиці), його вартості та обсягу поставок, та те, що саме товар (гірчиця) доставлений Приватним підприємством "Інвестюгагротранс" реалізовано Alpari - Trading GmbH (Німеччина) та Handegro UG (Німеччина), оскільки даними документами (вантажно-митні декларації) не спростовується можливість постачання такого товару (гірчиці) іншими постачальниками та саме його наступній реалізації зазначеним контрагентам.

З приводу господарських операцій з контрагентом - Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд" судом встановлено наступне.

Як пояснив представник позивача у березні 2011 року між Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд" укладено договори поставки від 03.03.2011 року №3 та від 28.03.2011 року №169 на поставку сівалки кукурудзяної John Deere 7000 8-рядкової в кількості 1 шт. з оплатою шляхом безготівкового розрахунку.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що передача товару від продавця до покупця оформлювалася складанням податкових та видаткових накладних, а саме податковою накладною від 03.03.2011 року №14 на поставку сівалки кукурудзяної John Deere 7000 8-рядкової в кількості 0,184 шт. на загальну суму 30000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.), податковою накладною від 28.03.2011 року №169 на поставку сівалки кукурудзяної John Deere 7000 8-рядкової в кількості 0,816 шт. на загальну суму 133200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 22200,00 грн.), видатковою накладною від 28.03.2011 року №ЮТ-0169 на суму 163200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27200,00 грн.).

За результатами співставлення податкових накладних, отриманих позивачем від Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд", з даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року судом встановлено, що у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року податкові накладні Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" від 03.03.2011 року №14 на загальну суму 30000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.) та від 28.03.2011 року №169 загальну суму 133200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 22200,00 грн.) не відображені.

Договори поставки від 03.03.2011 року №3 та від 28.03.2011 року №169 на підтвердження факту поставки сівалки кукурудзяної John Deere 7000 8-рядкової від контрагента - Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" витребовувались ухвалою суду від 16.10.2012 року від позивача, однак позивач їх не надав, причин не пояснив.

В оплату сівалки кукурудзяної John Deere 7000 8-рядкової 29.03.2011 року позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" 163200,00 грн., що вбачається з наданої позивачем банківської виписки за період 29.03.2011 року по 30.03.2011 року та надав копію акта приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 29.03.2011 року.

Як пояснив представник позивача, транспортування сівалки кукурудзяної John Deere 7000 8-рядкової здійснювалась приватним підприємцем ОСОБА_3, що підтверджується рахунком про оплату автопослуг від 30.03.2011 року №10 та актом виконаних робіт по перевезенню вантажів від 30.03.2011 року, копії яких позивач надав суду.

Суд не вважає достатніми зазначені докази при встановленні факту постачання товару від контрагента до покупця з огляду на наступне. Як вбачається з податкових накладних від 03.03.2011 року №14 та від 28.03.2011 року №169 Приватне підприємство "ТК "Юнітекс-Трейд" (продавець) знаходиться: м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 20/2. Проте, відповідно до акта виконаних робіт по перевезенню вантажів від 30.03.2011 року перевезення товару здійснювалось по маршруту м. Біла Церква - с. Чайчинці, Ланівецький район, Тернопільська область. Водночас позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження місцезнаходження, або фактичної адреси чи розташування складських приміщень тощо контрагента - Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" за адресою у м. Біла Церква, так само як не надав жодних доказів та пояснень щодо місця доставки зазначеного товару - с. Чайчинці, Ланівецький район, Тернопільська область.

При цьому суд зазначає, що жодних товарно-транспортних документів, які б свідчили про транспортування товару від Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" (товарно-транспортні накладні, дорожні листи), документів складського обліку товару (сівалки кукурудзяної John Deere 7000 8-рядкової) придбаного у Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд" (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу або інше) позивач суду не надав.

Таким чином, за відсутністю належних документів, які підтверджують списання та транспортування товару, його обліку на шляху переміщення, оприбуткування на складі, факт поставки відповідного товару, а отже реальність здійснення операції, встановити неможливо.

Позивач надав суду документи на підтвердження подальшої реалізації сівалки кукурудзяної John Deere 7000, а саме копії видаткової накладної від 27.05.2011 року №УТ-0000219 та довіреності від 27.05.2011 року на отримання ОСОБА_4 товарів від позивача за договором 19/05 від 19.05.2011 року.

Однак, дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що вони самі по собі лише підтверджують факт реалізації сівалки кукурудзяної John Deere 7000 Приватному підприємству "Ніжин-Агродар", зазначеною довіреністю підтверджуються повноваження гр. ОСОБА_4 на отримання товарів від позивача за договором (при цьому не визначено яких саме), але не дозволяють зробити висновок відносно постачальника саме цього товару позивачу, та те, що саме товар, поставлений Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд", реалізовано Приватному підприємству "Ніжин-Агродар", оскільки даними документами не спростовується можливість постачання такого товару (сівалки кукурудзяної John Deere 7000) іншим постачальником та саме його наступної реалізації Приватному підприємству "Ніжин-Агродар".

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства "ТК "Юнітекс-Трейд", як вбачається з акта перевірки позивача від 20.01.2012 року №32/9/23-141/32617917 Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби у акті перевірки від 29.09.2011 року №373/23-205/37177657 встановлено, що Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців на загальну суму 3654485,19 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. При цьому податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Наведене дає підстави вважати, що операції з контрагентом - Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

З приводу господарських операцій з контрагентом - Приватним підприємством "Укрхімресурси" судом встановлено наступне.

Як пояснив представник позивача у липні 2011 року між Приватним підприємством "Укрхімресурси" та позивачем укладено договір від 28.07.2011 року №2 про надання транспортних послуг по перевезенню гірчиці з оплатою через безготівкові розрахунки.

Представник позивача зазначив, що надання зазначених транспортних послуг оформлювалося складанням податкових накладних, а саме податковою накладною від 28.07.2011 року №1 на транспортні послуги на загальну суму 8400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1400,00 грн.), податковою накладною від 10.08.2011 року №3 на перевезення гірчиці на загальну суму 84999,60 грн. (в т.ч. ПДВ 14166,00 грн.), податковою накладною від 18.08.2011 року №8 на транспортні послуги на загальну суму 8394,16 грн. (в т.ч. ПДВ 1399,03 грн.).

За результатами співставлення податкових накладних, отриманих позивачем від Приватного підприємства "Укрхімресурси", з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року, серпень 2011 року, судом встановлено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року податкова накладна Приватного підприємства "Укрхімресурси" від 28.07.2011 року №1 на загальну суму 8400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1400,00 грн.), не відображена; у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року у розділі ІІ "Отримані податкові накладні" за порядковим номером 80 відображена податкова накладна від 10.08.2011 року №3, та за порядковим номером 109 відображена податкова накладна від 18.08.2011 року №8.

Договір про надання послуг від 28.07.2011 року №2 на підтвердження факту транспортування гірчиці контрагентом - Приватним підприємством "Укрхімресурси" витребовувався від позивача ухвалою суду від 16.10.2012 року, однак позивач його не надав, причини не пояснив.

Згідно наданих позивачем копій банківських виписок в оплату транспортних послуг позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Укрхімресурси" 115593,76 грн. (8400,00 грн. - 29.07.2011 року, 36690,00 грн. - 11.08.2011 року, 13632,00 грн. - 12.08.2011 року, 16750,00 грн. - 15.08.2011 року, 17927,60 грн. - 16.08.2011 року, 8394,16 грн. - 18.08.2011 року, 7200,00 грн. - 26.08.2011 року, 6600,00 грн. - 29.09.2011 року), що на 13800,00 грн. перевищує вартість транспортних послуг, зазначену у податкових накладних від 28.07.2011 року №1, від 10.08.2011 року №3, від 18.08.2011 року №8. В судовому засіданні представник позивача не надав пояснень по даному факту.

Зі слів представника позивача, поставка гірчиці за податковими накладними від 28.07.2011 року №1, від 10.08.2011 року №3, від 18.08.2011 року №8 здійснювалась на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" за адресою: Рівненська обл., Радивилівський р-н, с. Зарічне.

Проте, жодних документів, які б свідчили про транспортування товару Приватним підприємством "Укрхімресурси" до позивача та документів, що стали підставою для компенсації транспортних витрат перевізнику (товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, рахунків на оплату послуг тощо), а також актів прийому-передачі товарів по кількості та якості та видаткових накладних на товар, документів складського обліку гірчиці, доставленої Приватним підприємством "Укрхімресурси" (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу тощо), позивач суду не надав.

За таких обставин факт реальної доставки товару встановити неможливо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-XII, "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, до 01.01.2011 року - Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, з 01.01.2011 року - положеннями Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI, Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV щодо недійсності правочинів, а також "Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року №363.

Як вже зазначалось, рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 186247,00 грн. прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту в липні 2010 року суму податку на додану вартість 47167 грн., лютому 2011 року - 14264 грн., березні 2011 року - 39040 грн., квітні 2011 року - 60500 грн., травні 2011 року - 3525 грн., липні 2011 року - 1400 грн., серпні 2011 року - 18917 грн., вересні 2011 року - 1434 грн., сплачених контрагентам - Товариству з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватному підприємству "Інвестюгагротранс", Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватному підприємству "Укрхімресурси", Приватному підприємству "ТК "Юнітекс-Трейд", у складі ціни придбання товару за господарськими операціями, які податковий орган вважає безтоварними, а податкові накладні від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛТД" такими, що не надають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, а також відповідного оформлення податкових накладних.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, в силу пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету за господарськими операціями, які відбулись до 01.01.2011 року, визначається Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, який застосовується до правовідносин, які виникли після цієї дати.

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Зазначені положення кореспондуються з нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI на час вчинення спірних операцій та видачі податкових накладних).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно встановлення та доведення факту перевезення товару від продавця (постачальника) до покупця (замовника) суд зазначає наступне.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначаються "Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року №363 (Правила від 14.10.97 року №363).

Згідно підпунктів 11.1., 11.3. пункту 11 Правил від 14.10.97 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил від 14.10.97 року №363 встановлено вимогу оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Так, пунктом 11 Правил від 14.10.97 року №363 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. При цьому замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (підпункт 11.5.).

У разі потреби замовник може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між замовником та перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (підпункт 11.6.).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (підпункт 11.7.).

У товарно-транспортній накладній замовник зобов'язаний зазначити час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження, який встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, та час прибуття автомобіля для розвантаження, який визначається моментом пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження (підпункти 11.9., 8.25).

У відповідності до підпункту 8.26. пункту 8 Правил від 14.10.97 року №363 вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Отже, отримання і реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, та товарно-транспортними накладними, які, в порушення встановлених вимог щодо заповнення товарно-транспортних накладних, оформлені позивачем в односторонньому порядку самостійно, а тому не є належними доказами факту реального транспортування товарів за операціями позивача з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватним підприємством "Інвестюгагротранс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватним підприємством "Укрхімресурси", Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факти поставки товарів позивачу контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактпромбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова група", Приватним підприємством "Інвестюгагротранс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІС-Холдинг", Приватним підприємством "Укрхімресурси", Приватним підприємством "ТК "Юнітекс-Трейд" документально не підтверджуються. Твердження податкового органу про відсутність фактів поставки товарів у судовому засіданні позивачем не були спростовані, а надані позивачем докази є непереконливими і недостатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Стосовно висновків податкового органу про порушення порядку заповнення податкової накладної контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛТД" суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, як вбачається з акту перевірки від 20.01.2012 року №32/9/23-141/32617917 у ході перевірки позивача податковим органом встановлено в порушення абзацу першого пункту 198.6 статті 198, абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI неправомірне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛТД" від 23.08.2011 року №37 суму ПДВ 2151 грн. та від 05.09.2011 року №41 суму ПДВ 334 грн., в яких не зазначено прізвище уповноваженої платником особи, яка підписала податкову накладну, чим порушено порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.2. статті 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, згідно пункту 16 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 (чинного на момент оформлення податкової накладної) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 (чинного на момент оформлення податкової накладної) затверджено форму податкової накладної, яка передбачає проставлення підпису і прізвища особи, яка склала податкову накладну.

Відповідно до вищевикладеного суд погоджується з висновком податкового органу, оскільки за відсутністю зазначення прізвища конкретної особи, уповноваженої платником, окремий підпис вважається підписом невстановленої особи, оскільки позбавляє можливості встановити підписанта податкової накладної.

Крім того, за результатами співставлення податкових накладних, отриманих позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛТД"", з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року, вересень 2011 року, судом встановлено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року у розділі ІІ "Отримані податкові накладні" за порядковим номером 129 відображена податкова накладна від 23.08.2011 року №37; а у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року у розділі ІІ "Отримані податкові накладні" податкова накладна Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛТД" від 05.09.2011 року №41 на загальну суму 2001,66 грн. (в т.ч. ПДВ 333,61 грн.) не значиться.

Таким чином, в силу пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI порушення встановленого порядку заповнення податкових накладних позбавляє права платника на формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість за такими податковими накладними.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР; пункту 198.1, абзацу 1 пункту 198.6 статті 198; пункту 200.1 статті 200, абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до збільшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 186247,00 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0000173500, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 186247,00 грн., - правомірним

Таким чином, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 листопада 2012 р.