ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"14" квітня 2011 р. Справа № 2а-430/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "09" лютого 2011 р. у справі № 2а-430/11 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2011 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира щодо виплати ОСОБА_3 щомісячної основної та додаткової пенсії, у розмірах менших, ніж визначено ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щомісячну основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 процентів мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 17 червня 2010 року по 17 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира просить постанову суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Також, апелянт зазначає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не звернув уваги на те, які види пенсійних виплат та соціальних послуг здійснюються за рахунок Пенсійного фонду відповідно до вказаного Закону, а також на те, що кошти виплачуються позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року. Крім того, вказує, що Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира не є належним відповідачем у справі.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Як встановлено судом першої інстанцій позивач є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію за інвалідністю на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 50 цього ж Закону.

Відповідно до частини 4 статті 54 вищезазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 2-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Розрахунок пенсії позивачу здійснено виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", а тому суд обґрунтовано визнав дії Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира протиправними в частині відмови позивачу перерахувати пенсію відповідно до вимог ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи апелянта щодо правомірності дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Порядок обчислення пенсій за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Вказана Постанова є чинною та її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пунктом 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 вищезазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України установлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено частково вимоги позивача.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апеляційної скарги з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин, є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що він не є належним відповідачем у даній справі не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001, Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади.

За змістом п. 2.1. Положення основними завданнями Управління є: забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, а тому управління Пенсійного фонду України є належним відповідачем у справах щодо виплати пенсій, доплат до них.

Вказана норма узгоджується зі ст.72 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка відносить до джерел формування коштів Пенсійного фонду кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Зазначені кошти становлять бюджет Пенсійного фонду (ст.71 цього Закону).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,197,200,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "09" лютого 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира майдан Польовий, 8,м.Житомир,10009