ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5023/3796/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

прокурор -Кабанець В.О.

1-го позивача -не з'явився

2-го позивача -Гроссу Г.В.

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків (вх. №3428Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.12 р. по справі № 5023/3796/12

за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі

1) Харківської міської ради

2) КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 1 726,8 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (1-й позивач), КП "Харківські теплові мережі" (2-й позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків (відповідача) на користь 2-го позивача заборгованість у розмірі 1726,80 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 13778 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2011 р., укладеним між ним та 2-м позивачем. Прокурор також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Макаренко О.В.) від 05.10.2012 р. по справі № 5023/3796/12 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь 2-го позивача 1726,80 грн. заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив його процесуальні права, а саме, не повідомив його про час та місце розгляду справи та, як наслідок, виніс оскаржуване рішення за його відсутності.

Відповідач зазначає, що зазначена обставина призвела до неможливості встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для розгляду даної справи, а саме, призначення почеркознавчої експертизи для з'ясування факту підроблення його підпису в акті відключення № 170/5959-В від 15.10.2011 р.

У відзиві на апеляційну скаргу 2-й позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що факт наявності заборгованості відповідача перед 2-м позивачем підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований.

Прокурор та 1-й позивач відзиву на апеляційну скаргу не надали.

В судовому засідання представник 2-го позивача підтримує наданий ним відзив, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор також просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

1-й позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися.

За змістом п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Матеріали справи містять копію паспорта ОСОБА_2 та копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в яких вказано його місце проживання.

Юридична адреса 1-го позивача зазначена прокурором при поданні позовної заяви.

Судом вжито всіх передбачених Законом заходів з метою повідомлення 1-го позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, зокрема, направлено на відповідні адреси останніх ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 31.10.2012 р. Відповідну ухвалу направлено в день її винесення.

Згідно з п. п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п. 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає що 1-го позивача та відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим враховуючи, що неявка останніх в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності представників 1-го позивача та відповідача, за наявними в даній справі матеріалами та документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2011 р. між 2-м позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) було укладено договір № 13778 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов якого 2-й позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 10.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Разом з тим, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. договору).

З огляду на те, що жодною зі сторін не надано доказів припинення дії даного договору, господарський суд правомірно зазначив про наявність підстав вважати цей договір пролонгованим на 2012 рік.

Відповідно до п. 6.4. договору, відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачувати позивачу вартість, зазначеної у додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку. Розрахунковим періодом в розумінні п. 6.3. договору є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Розпорядження Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2011-2012 р.р. та договору № 13451 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді КП "Харківські теплові мережі" здійснило постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

КП "Харківські теплові мережі" позбавлено технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому вони знаходяться, оскільки система опалення всього будинку єдина з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу.

Господарський суд правомірно встановив, що факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом про включення опалення № 177/5959-В від 15.10.2011 р. та актом про відключення опалення № 177/4990-В від 09.04.2012 р. (а.с. 10-11).

На адресу відповідача, 2-м позивачем направлено відповідні рахунки на оплату за спожиту теплову енергію (а. с. 14-15), які відповідачем оплачені не були. Заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з березня 2012 р. по квітень 2012 року становить 1726,80 грн. Обставини щодо її несплати відповідачем стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову крім іншого виходив з того, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктами 1-2 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1726,80 грн. заборгованості.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність призначення почеркознавчої експертизи на акті включення № 170/5959-В з метою з'ясування факту підробки його підпису на цьому документі не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу можливої підробки його підпису, відповідного клопотання про призначення експертизи суду не заявляв, і будь-яких доказів реагування з цього приводу (в т.ч. шляхом звернення до правоохоронних органів з цього приводу, оспорення зазначеного акту у встановленому порядку) суду не надав.

Також безпідставними колегія суддів вважає посилання відповідача на порушення господарським судом під час розгляду даної справи його процесуальних прав.

Зокрема безпідставними є посилання останнього на те, що суд нібито не повідомив його належним чином про час та місце розгляду справи. Про факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 32) яке засвідчує факт особистого отримання ним копії ухвали господарського суду про порушення провадження у справі. Інші процесуальні документи також направлялися на відповідну адресу відповідача та на адресу суду не поверталися, що свідчить про факт їх отримання відповідачем. До того ж, відповідач особисто був присутнім на судовому засіданні суду першої інстанції 11.09.2012 р., про що свідчить відповідна ухвала та протокол судового засідання.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати процесуальні права відповідача порушеними.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.

Таким чином, прийняте по даній справі рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.12 р. по справі № 5023/3796/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.