УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7392/2012Головуючий суду першої інстанції:Деменок С.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

"21" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСокола В.С.,

СуддівБолотова Є.В., Пономаренко А.В.,

При секретаріУрденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа ВГІРФО Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АРК про визнання особою, яка втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 06 квітня 2012 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 06 квітня 2012 року та додаткове рішення від 17 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

05 вересня 2011 р. ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним вище позовом (а.с. 3-4, 98), просила усунути перешкоди у здійсненні права власності АДРЕСА_1 шляхом ви знання ОСОБА_7.( колишній власник Ѕ частки, який з 2010 р. проживає в іншому жилому приміщенні і намагається вселитись у квартиру) особою, яка втратила право користування даною квартирою та зобов'язати третю особу зняти відповідача з реєстраційного облі ку за адресою квартири.

У листопада 2011 р. ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом (а.с. 33-37), просив встановити факт проживання із ОСОБА_6 однією сім'єю як осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і в будь-якому іншому шлюбі у період з серпня 2005 р. по серпень 2009 р., визнати придбану 14 червня 2006 р. спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя згідно ст. 74 СК України, визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири, усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом його вселення.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 06 квітня 2012 р. у задоволенні позову кожній із сторін відмовлено. Додатковим рішенням від 17 вересня 2012 р. усунено ОСОБА_6 перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю - АДРЕСА_1 шляхом ви знання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 4, 25 грн. судового збору та 18, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні позову про зняття відповідача з реєстраційного облі ку скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову. Вказує на неврахування судом її права власності на квартиру, не проживання відповідача без поважних причин у квартирі з 2010 р., недоведення відповідачем факту проживання однією сім'єю як осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і в будь-якому іншому шлюбі. Також зазначає неврахування того, що відповідач не спростовує обставини проживання з іншою жінкою і в іншому місці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує на незастосування до правовідносин сторін ст. 3, 60, 74 СК України, ч. 2 ст. 64, ч. 4 ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, неправильну оцінку судом наданих доказів, а саме показань свідків, світлин із сімейного альбому, свідоцтва про проведення обряду вінчання, письмових доказів про оплату спожитих комунальних і інших послуг.

В запереченнях кожний із апелянтів просив задовольнити саме його скаргу за доводами і відхилити скаргу відповідача за її безпідставністю.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 і її представник ОСОБА_8, ОСОБА_9 і його представник ОСОБА_10 просили задовольнити саме їх апеляційні скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційні скарги сторін відхилити з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14 червня 2006 р., реєстр № 1332, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 купили у рівних частках кожний АДРЕСА_1 (а.с. 8-9). З 25 липня 2006 р. ОСОБА_7 зареєстрував місце проживання за даною адресою, що підтверджується особовим рахунком № 704580 (а.с. 14) і являється зареєстрованим наразі. Згідно договору купівлі-продажу від 12 вересня 2007 р., реєстр № 5187, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_6 купила Ѕ частку даної квартири (а.с. 5,6), ставши власником квартири у цілому.

Таким чином, до 12 вересня 2007 р. ОСОБА_7 був власником Ѕ частки квартири і користувався нею, як власник, а після цієї дати, про що саме він намагається довести судам, як колишній член сім'ї власника, з чим не погоджується ОСОБА_6 і наводить відповідні докази. Тобто, задоволення зустрічного позову унеможливлює задоволення первісного позову, оскільки за змістом ст. 74 СК України набуте за час спільного проживання жінкою і чоловіком сім'єю і які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі майно належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Аналізуючи правовідносини, які склались між сторонами у спірний період (серпень 2005 р.- серпень 2009 р.), та оцінюючи надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість рішення суду в цій частині.

В цій частині колегія суддів зауважує, що вимагаючи визнання проживання його із ОСОБА_6 сім'єю у період із серпня 2005 р. по серпень 2009 р. як осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і в будь-якому іншому шлюбі, ОСОБА_7 надав докази, які не стосуються цього періоду, а саме докази обряду вінчання (а.с 46) і світлини як самого обряду, так і сумісні світлини з ОСОБА_6, які стосуються періоду травня 2005 р. (сімейного альбому, про який вказував ОСОБА_7, надано судам не було).

Крім того, ОСОБА_7 не спростував заперечення в цій частині, а саме те, що в травні 2005 р. у сторін були стосунки, але які не були пов'язані із створенням сім'ї і проживання їх як осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і в будь-якому іншому шлюбі. Крім того, колегія суддів вказує, що вінчання сторін жодних правових наслідків як для сторін, так і для інших осіб, не встановлює, як не встановлює для сторін жодних прав і обов'язків.

Надані ОСОБА_7 письмові докази: книжки на ім'я ОСОБА_7 про оплату комунальних і інших послуг за проживання у АДРЕСА_1 лише підтверджують ту обставину, що у квартирі проживав сам ОСОБА_7, як колишній власник, ОСОБА_6 там не проживала, тому дані книжки і не були на неї оформлені, тому вона і не оплачувала послуги у період із серпня 2005 р. по серпень 2009 р. З огляду на що, надані ОСОБА_7 докази підтверджують зовсім інше, і аж ніяк не проживання сторін однією сім'єю.

Інші письмові докази, а саме дані постанов про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 38, 202) не містять достовірних даних про стверджуване ОСОБА_7, навпаки, доводять факт неприязних відносин сторін, добровільну відмову ОСОБА_7 від користування квартирою, оскільки він, не маючи законних підстав, надав квартиру для проживання іншим особам за 1400 грн. в місяць (пояснення в цій частині даної особи (а.с. 208), яка проживала у квартирі у серпні 2011 р.), а коли ОСОБА_6 заявила про своє право власності, ОСОБА_7 намагається вселитись у квартиру, заявляючи про своє право користування квартирою, як колишнім членом сім'ї власника, не довівши про це і не являючись ним, створив нову сім'ю із іншою жінкою, мають дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1, що сам не спростовує.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що як дані особового рахунку (а.с. 14), так і довідка (а.с. 49) КП «ПОБУТФОН» вказують на проживання у квартирі лише одного ОСОБА_7.(графа значиться проживаючих вписане число «1»).

Крім того, колегія суддів застосовує положення ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р., згідно якої місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Статтею 6 даного Закону передбачено обов'язок громадян України реєструвати місце проживання і визначено перелік документів, які особа повинна надати до відповідного органу.

При цьому презюмується добросовісне виконання посадовими особами обов'язку по встановленню реєстрації саме (фактичного) місця проживання сторін, іншого не встановлено і належних доказів сторони на підтвердження іншого місця проживання ОСОБА_7.( АДРЕСА_1 у спірний період) і ОСОБА_6 (АДРЕСА_2) не надали, що також підтверджує висновок про не проживання сторін однією сім'єю.

Також колегія суддів звертає увагу і на інший, наявний у справі письмовий доказ, який залишився поза увагою суду першої інстанції.

Згідно постанови Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2007 р. про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 р. (а.с. 47) ОСОБА_7 не заявляв на досудовому слідстві і в суді про проживання однією сім'єю із ОСОБА_6, його анкетні дані вказують про інше, ним також надано довідку від 14 травня 2007 р. Томашівської сільської ради Київської області про склад сім'ї, знаходження на утриманні матері, якій більше 70 років.

Щодо доводів скарги в частині неправильної оцінки судом показань свідків, то колегія суддів з урахуванням прослуховування показань даних свідків за допомогою носія інформації технічного запису судового засідання дійшла висновку як про відсутність достовірних даних щодо спірного питання, так і про суперечливість показань свідків. Дані показання являються неналежними доказами по справі, відсутні які-небудь письмові докази на підтвердження проживання сторін однією сім'єю.

Письмові пояснення інших осіб (а.с. 140-142), чиї підписи були засвідчені нотаріусом, з огляду на вимоги ст. 63, 180 ЦПК України, являються недопустимими доказами, в порядку ч. 1 ст. 59 ЦПК України колегія суддів до уваги дані докази не бере.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 з 25 липня 2006 р. до 12 вересня 2007 р. правомірно користувався квартирою, а з часу продажі ним належної частки користувався квартирою за відсутності законних підстав. Оскільки на час вирішення справи судами ОСОБА_9 у квартирі не проживає, встановлено його добровільне припинення користування квартирою, власник квартири заперечує проти його вселення, тому колегія суддів вважає, що правовідносини сторін ЖК України не регулюються, так як після 12 вересня 2007 р. ОСОБА_7 не оформив право користування квартирою відповідно до норм ЖК України, на даний час оспорює вимоги ОСОБА_6 і доводить про правомірність саме користування квартирою, тому він підлягає визнання особою, яка втратила право користуватись спірною квартирою, хоч і має реєстрацію за адресою квартири, а не виселення чи звільнення квартири.

Щодо решти вимог сторін. Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання. Тобто, позиція ОСОБА_6 щодо відмови судом у зобов'язанні зняти ОСОБА_7 з реєстрації позбавлена правових підстав, її права в цій частині не порушені, доводи скарги являються безпідставними, на час розгляду справи інший державний орган (а не третя особа) уповноважений законом вирішувати питання реєстрації фізичних осіб.

При вирішенні справи колегія суддів вважає необхідним зазначити ще одну причину хибності правової позиції ОСОБА_7

Так, згідно договору купівлі-продажу від 12 вересня 2007 р., реєстр № 5187, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_6 купила Ѕ частку даної квартири за 5400 грн.(а.с. 5,6). ОСОБА_7 не надав судам доказів фіктивності правочину і не доводив обставину застосування одержаних грошей в інтересах сім'ї, існування якої він намагається довести у суді, згідно п. 4 договору вказані гроші він одержав від ОСОБА_6

Таким чином, доводи скарг сторін являються безпідставними, рішення суду в оскаржуваних ними частинах колегія суддів на підставі ст. 308 ЦПК України залишає без змін, підстави для скасування оскаржуваного рішення в порядку ст. 309 ЦПК України відсутні за причиною ненадання апелянтами належних доказів.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відхилити. Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 06 квітня 2012 року та додаткове рішення від 17 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.