Справа № 22ц/1290/5122/12

Провадження № 22ц/1290/5122/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Пащенко Л.В.

суддів: Парінової І.К., Лозко Ю.П.

при секретарі Друпповій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 лютого 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати завідомо недостовірну і негативну інформацію,

Встановила:

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3 , в якій просив суд визнати дії відповідачів, які виразилися в поширенні щодо нього негативної та недостовірної інформації в заяві від 12.08.2011 року незаконними і такими, що ображають честь, гідність і ділову репутацію, зобов'язати відповідачів повідомити в письмовій формі прокурора Луганської області про те, що заявлена ними в заяві від 12.08.2011 року інформація про нього була недостовірною та негативною протягом 10 днів.

Оскаржуваним рішенням суду від 29 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з мотивів неправильного застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким апелянт просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.213, ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт поширення відповідачами завідомо негативної і недостовірної інформації про позивача в заяві від 12.08.2011 року, поданій відповідачами на ім'я прокурора Луганської області, доведений, позивачу дійсно було завдано шкоду його честі, гідності та діловій репутації.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками першої інстанції, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та в результаті порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 12 серпня 2011 року до прокурора Луганської області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із заявою, в тексті якої зазначили, що «ще у 2008 році (30.09) по нашій заяві головним інспектором цієї інспекції (ГАСК-ДАБК) ОСОБА_4 при перевірці на місці у садівничому товаристві «Донець» ОСОБА_5 району було встановлено, що ОСОБА_2 (власник земельної ділянки №295) та його родина у складі двох зятів ОСОБА_6., ОСОБА_7, дружини ОСОБА_8, здійснювалася забудова території 4 земельних ділянок, призначених для садівництва (№ № 294…297) у комплексі площею до 030 га (придбаних за безцінь у пенсіонерів), а також земель Держземфонду пл. до 040 га (без відповідного дозволу облуправління лісового господарства). Все це здійснювалось без встановленої дозвільної документації згідно Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (№293, 02.12.2000 р.), з порушенням норм та правил у будівництві державних норм (ДБН 360-92, ВСН 43.85 та інших), земельного цивільного Кодексів», «тим часом державі нанесені вагомі збитки : без проектної документації, договорів (угод) з робітниками на виконання будівельних робіт збудовано великий цілісний майновий дачний комплекс, але до бюджету держави нічого не відраховано у фонди соціального та економічного розвитку (до 36.4% від суми зарплатні робітникам), бо вона - ця зарплатня - видавалася цим «державним» податківцем з кишені. Що це, як не «тенева» економіка? Невже ж і після прийняття антикорупційного законодавства України будуть себе добре почувати таке панство, наскрізь корупційне, та яке наносить величезні збитки державі?», «суд не розглядає питання відповідальності держслужбовця обласного рангу ОСОБА_2 щодо порушення закону України про держслужбу та використання службового становища у корупційних цілях, брудне порушення норм права, намагання ввести в оману державні контролюю органи», «…чиновника-правопорушника ОСОБА_2», «ціла низка корупційних проявів та правопорушень, вчинених безвідповідальним ОСОБА_2» (а.с.6-8).

За результатами перевірки за зверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заходи прокурорського реагування не застосовувались у зв'язку з відсутністю підстав(а.с.18).

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Згідно ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

До способів захисту немайнових прав відноситься, зокрема, спростування недостовірної інформації, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Відповідно до ст. ст. 201, 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Відповідно до ст. 14 вказаного Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про інформацію» джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно положень статті 40 Конституції України та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, до правоохоронних органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Разом із тим зазначені вимоги закону при ухваленні рішення судом першої інстанції враховані не були.

З огляду на викладене, оскільки зазначена інформація була визначена в заяві прокурору Луганської області з метою перевірки, ця інформація була визначена відповідачами з вимогою провести ретельне розслідування вказаних фактів, була предметом перевірки прокуратурою, об'єктивно носила зміст обґрунтування факту порушення, інтересів держави, з метою відшкодування заподіяної шкоди, а зазначені обставини зводились до захисту вказаних інтересів, то в такому випадку мало місце звернення особи із заявою до правоохоронних органів, передбачене Законом України «Про прокуратуру» , навіть якщо така інформація не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для захисту гідності, честі чи ділової репутації позивача.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати завідомо недостовірну і негативну інформацію.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати завідомо недостовірну і негативну інформацію, зазначену в заяві прокурору Луганської області ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, оскільки висновки не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову позивачу в позові.

Керуючись ст.209, 307, 309, 314-316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 29 лютого 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати завідомо недостовірну і негативну інформацію відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: