УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0444/2438/12
Справа № 444/2438/12 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/491/2635/12 інстанції - Масалітіна Н.А..
Категорія 52 (4) Доповідач - Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Грищенко Н.М., Митрофанової Л.В.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю - представника відповідача Ларіна Андрія Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" (далі - КП "ЖЕО № 8") про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 15 вересня 2010 року працював у відповідача майстром 1-ї категорії на дільниці №1/1. Наказом № 30-к від 05 березня 2012 року його було звільнено за представленням №273 від 29 лютого 2012 року за узгодженням профспілкового комітету КП «ЖЕО №8» згідно постанови засідання профспілкового комітету від 03 березня 2012 року. Вважає наказ незаконним, оскільки 29 лютого 2012 року він знаходився на дільниці №1/1, де приймав в оперативному порядку скарги та зауваження щодо технічної експлуатації та поточного ремонту житлового фонду від громадян, а після прийому громадян впродовж всього робочого дня він забезпечував оперативне управління процесом виробництва та координував роботу газозварника ОСОБА_4 та слюсаря-сантехніка ОСОБА_5, однак незважаючи на це його було звільнено на прогул 29 лютого 2012 року. При звільненні його клопотання про виклик свідків, які б підтвердили його знаходження на дільниці, залишилося незадоволеним, а акт про відсутність на робочому місці йому так і не було пред'явлено. Діями відповідача йому спричинено і моральну шкоду. Тому, уточнивши під час розгляду позовні вимоги, просив суд, визнати незаконним наказ № 30-к від 05 березня 2012 року, поновити його на роботі на посаді майстра 1-ї категорії дільниці №1/1 в КП «ЖЕО №8», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 березня 2012 року по день поновлення на роботі, 39384 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з відповідача судовий збір.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, визнано незаконним наказ директора КП «ЖЕО №8», № 30-к від 05 березня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 з посади майстра І категорії дільниці №1\1 за вчинення прогулу без поважної причини, за п.4 ст.40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_3 на посаді майстра І категорії дільниці №1\1 КП «ЖЕО №8» з 06 березня 2012 року, стягнуто з КП "ЖЕО № 8" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 06 березня 2012 року по 25 липня 2012 року, у розмірі 12126 грн. 80 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць допущено до негайного виконання. У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі КП "ЖЕО № 8" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо порушення з його боку умов колективного договору, залишив поза увагою, що позивача було звільнено за прогули 29 лютого 2012 року та 05 березня 2012 року, у зв'язку з чим було видано наказ № 85-к, яким внесено зміни до оскаржуваного наказу, суд надав невірну оцінку свідченням свідків та дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи. Також суд не звернув увагу на докази, що доводять відсутність позивача на робочому місці, зокрема, акт про відсутність на робочому місці, табель обліку робочого часу, доповідна записка безпосередніх керівників позивача та пояснювальна записка самого позивача, та не надав цим доказам правової оцінки. Крім того, вважає, що суд, стягуючи на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12126 грн. 80 коп, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач в своїх позовних вимогах не зазначав конкретних грошових сум та не наводив обгрунтування їх розміру.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі наказу №191к від 15.09.2010 року працював майстром 1-ї категорії дільниці №1/1 в КП «ЖЕО №8» з 15.09.2010 року.
05 березня 2012 року ОСОБА_3 звільнено згідно наказу №30-к від 05 березня 2012р. за ст.40 п.4 КЗпП України, за скоєння прогулу без поважної причини.
У відповідності до посадової інструкції майстра технічної дільниці КЖП №8 (далі Майстер), Майстер відноситься до професіональної групи «керівник», здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю даного підрозділу технічної дільниці і безпосередньо підпорядковується начальнику технічної дільниці та старшому майстру, зобов'язаний керувати виконанням робіт по технічній експлуатації та поточному ремонту житлового фонду даного підрозділу технічної дільниці, здійснювати організацію роботи на дільниці, здійснювати технічні огляди житлових та нежитлових будинків, інженерного обладнання, вивчати результати оглядів та приймати необхідні заходи для усунення недоліків.
Робоче місце позивача посадовою інструкцією чи будь-яким іншим документом не визначено.
Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету №93 від 03.03.2012 року було надано згоду адміністрації на звільнення позивача за скоєний 29 лютого 2012 року прогул без поважної причини. При цьому, у вказаному протоколі зазначено, що заява позивача на відгул не була погоджена начальником дільниці та не підписана директором підприємства.
Визнаючи наказ № 30-к від 05 березня 2012 року незаконним та поновлюючи позивача на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи обов'язки позивача, викладені у посадовій інструкції, він дійшов висновку, що робочим місцем позивача могли бути будинки в межах обслуговування відповідача або інше місце за межами адміністративної території відповідача під час виконання позивачем посадових обов'язків; допитані у ході судового засідання свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 бачили 29 лютого 2012 року позивача, відповідно, о 07-45 год. на робочому місці, о 9-00 год. біля будинку № 30 по вулиці Революційній в м. Кривому Розі, о 10-45 год. та 12-40 год. біля будинку № 45 по вулиці Косіора в м. Кривому Розі, а у другій половині дня до 19-00 год. у майстерні.
Не беручи до уваги наказ № 85-к від 01 червня 2012 року, яким третє речення оскаржуваного наказу було викладено у новій редакції, а саме: звільнити ОСОБА_3, майстра 1-ї категорії дільниці № 1/1 за скоєння прогулу без поважної причини 29 лютого 2012 року та 05 березня 2012 року згідно ст. 40 п. 4 КзпП України з 05 березня 2012 року, судом першої інстанції у рішенні зазначено, що відповідачем не було отримано згоду профспілкового комітету на звільнення позивача за прогул, допущений 05 березня 2012 року.
Однак колегія суддів не може погодитись з підставами задоволення позовних вимог позивача в частині визнання незаконним наказу № 30-к від 05 березня 2012 року та поновлення позивача на роботі, викладеними у рішенні суду.
Не погоджується колегія суддів з висновком суду щодо порядку обчислення середньоденної заробітної плати позивача за січень і лютий 2012 року та визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Посилаючись на посадову інструкцію позивача, показання свідків, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КзпП України за прогул 29 лютого 2012 року , однак при цьому судом не надано юридичної оцінки як акту про відсутність позивача на робочому місці 29 лютого 2012 року, доповідній записці керівників позивача, табелю обліку робочого часу за лютий 2012 року, згідно якого 29 лютого 2012 року позивачу проставлено прогул, так і його поясненням на засіданні профспілкового комітету від 03 березня 2012 року, на якому розглядалося подання адміністрації КП "ЖЕО № 8" на звільнення ОСОБА_3 за п. 4 ст. 40 КзпП України за скоєний без поважної причини прогул 29 лютого 2012 року, згідно яких він визнав свою провину у відсутності його на роботі 29 лютого 2012 року без поважної причини. Начальник дільниці ОСОБА_10 його заяву на відгул не підписала, тому що необхідно було своєчасно надати наряди у виробничий відділ на його підлеглих робітників для своєчасного нарахування їм заробітної плати. У директора заява не була підписана. Крім того, судом не зазначено будь-яких доводів, на підставі яких ним не взято до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили, що на робочому місці позивача 29 лютого 2012 року не бачили.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом не виконано вимоги ст. 212 ЦПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до яких результати оцінки доказів суд відображає в мотивувальній частині рішення, в якій наводяться мотиви їх прийняття або відмови в прийнятті. При цьому в рішенні повинна міститися оцінка всіх досліджених у справі доказів: не тільки тих доказів, які підтверджують висновки суду, але і тих, які тією чи іншою мірою цим висновкам суперечать.
Зокрема, посилаючись на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, мешканців будинку № 30 по вулиці Революційній, які пояснили, що зранку 29 лютого 2012 року з 9-00 год. впродовж години-півтори позивач з ними обстежував під'їзди та підвал будинку залиті водою, складали калькуляцію на відновлювальні роботи, суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у позивача журналу реєстрації звернень громадян, калькуляцій на відновлювальні роботи тощо.
З урахуванням вищевикладеного колегія суду вважає, що позивачем 29 лютого 2012 року було здійснено прогул без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 КзпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України.
Згідно ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Частиною 4 ст 149 КЗпП України передбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно акту, доповідної записки, табелю обліку робочого часу за березень 2012 року адміністрації відповідача було відомо про відсутність позивача на роботі без поважної причини 05 березня 2012 року в цей же день, однак у порушення ч. 1 ст. 148 , ч. 1 ст. 149, ч. 4 ст. 149 КЗпП України відповідачем не було запропоновано позивачу надати письмові пояснення з приводу прогулу, наказ № 85-к було прийнято лише 01 червня 2012 року, коли справа знаходилася на розгляді у суді першої інстанції, з цим наказом позивача ознайомлено не було.
З огляду на це колегія суддів вважає, що при звільненні позивача відповідачем було порушено порядок і строк застосування дисциплінарних стягнень.
При обчисленні середньоденної заробітної плати позивача, судом першої інстанції взято для розрахунку сукупну заробітну плату за січень 2012 року - 1944,08 грн., за лютий 2012 року - 3180,00 грн., що становила 5124,08 грн. та поділено на 60 календарних днів і середньоденну заробітну плату помножено на час вимушеного прогулу з 06 березня 2012 року по 25 липня 2012 року, що становить 142 дні.
Однак колегія суддів не може погодитись з таким розрахунком, враховуючи наступне.
Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, з наступними змінами, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки у лютому 2012 року позивачем було відпрацьовано лише 20 робочих днів, а у січні 2012 року - 12 робочих днів, для обчислення середньоденної заробітної плати, на думку колегії суддів, слід брати повні відпрацьовані місяці листопад та грудень 2011 року.
Згідно довідки заробітна плата за листопад 2011 року позивача становила 2987,82 грн., за грудень - 1944,08 грн., а за два місяці 4931,90 грн.
У кожномі місяці позивачем відпрацьовано по 22 робочих дні, а отже середньоденна його заробітна плата становила112,08 грн. (2987,82 + 1944,08 = 4931,90 : 44 дні = 112,08 грн.)
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 березня 2012 року (позивачем не оскаржується початок розрахунку саме з цього дня, а не з 05.03.2012 року) по 22 листопада 2012 року (день ухвалення рішення), що становить 188 робочих днів, складає суму в 20398,56 грн.
Доводи відповідача щодо відсутності вимог позивача про стягнення з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу та у зв'язку з цим виходу суду за межі позовних вимог безпідставні, оскільки суперечать ч. 2 ст. 235 КзпП України, згідно якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У даному випадку це питання підлягало вирішенню судом відповідно до позовних вимог позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання незаконним наказу № 30-к від 05 березня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 та поновлення його на посаді майстра дільниці № 1/1 Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" підлягає зміні в частині підстав задоволення цієї частини позовних вимог, а в частині стягнення з КП "ЖЕО № 8" середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 березня по 22 листопада 2012 року в сумі 20398 грн. 56 коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з КП "ЖЕО № 8" на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_3 у позові про відшкодування моральної шкоди не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2012 року в частині визнання незаконним наказу № 30-к від 05 березня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 та поновлення його на посаді майстра дільниці № 1/1 Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" змінити в частині підстав задоволення цієї частини позовних вимог.
Рішення в частині стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня по 22 листопада 2012 року в сумі 20398 (двадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 56 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: