Справа № 221/2830/2012 Провадження № 22-ц/0290/3154/2012Головуючий в суді першої інстанції:Нечипорук Л.Ф.

Категорія: 21 Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В. М., Жданкіна В.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування.

В заяві зазначала, що між нею-позивачкою та відповідачкою, яка є її дочкою, було укладено договір дарування за №3-215 від 18.11.2011 року. За вказаним договором вона-позивачка подарувала, а відповідачка прийняла в подарунок 2\3 частки квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Після укладення даного договору, між сторонами була усна домовленість, про те, що позивачка залишається проживати в даній квартирі і що при її житті квартира нікому не буде відчужена, проте відповідачка почала шукати покупців, збирає документи щодо її відчуження, чим порушує взяті на себе зобов'язання.

З 1998 року і по теперішній час вона-позивачка перебуває під диспансерним наглядом- спостереженням з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма» в Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. Ющенко.

Вважає, що відповідачка скористалась її довірою, викликаною даною хворобою, і має намір продати квартиру, залишивши її тим самим на вулиці, оскільки в неї немає іншого місця проживання, а тому просила договір дарування розірвати.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги повністю задоволити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, її представника та відповідачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідачка являлись співвласниками квартири АДРЕСА_1 і їм належало відповідно: позивачці - 2/3 частини, а відповідачці - 1/3 частина вказаної квартири на підставі договору міни від 09.08.2011 року (а.с.38-39).

Судом встановлено, що 18.11.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування частки квартири (а.с.8). Відповідно до цього договору позивачка подарувала належні їй на праві приватної власності 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, а відповідачка прийняла їх в дарунок.

Як видно з довідки Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка, ОСОБА_2 перебуває під диспансерним спостереженням з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма» (а.с.10). Рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною судом не виносилось.

Зі змісту договору дарування вбачається, що в ньому відсутні умови щодо встановлення будь-яких обмежень відповідачці у розпорядженні подарованою їй квартирою чи укладення даного договору під умовою, яка є обов'язковою його складовою. Такі обставини при їх наявності, відповідно до вимог ч.1 ст. 628 та ч.2 ст.719 ЦК України, повинні бути відображені в самому договорі.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачкою питання щодо недійсності вищевказаного договору дарування не ставилось і тому не було предметом розгляду суду.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України одна сторона (дарувальник) передає або обов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч.2 ст.727 ЦК України, якою визначено підстави для розірвання договору, зокрема, передбачено, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивачка в обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що відповідачка має намір продати квартиру, яка має для неї-позивачки як велику майнову, так і немайнову цінність, оскільки їй, як хворій людині, важко змінювати місце проживання, їй подобається проживати в даній квартирі і вона боїться, що зміна місця проживання, негативно вплине на її здоров'я.

Ретельно перевіривши доводи позивачки, суд встановив, що жодних доказів того, що відповідачка знищила чи пошкодила подаровану їй квартиру, внаслідок чого остання втратила свої властивості в матеріалах справи немає. Згідно договору дарування подарована частина квартири, як і квартира в цілому, є нерухомістю, яка має матеріальну цінність, а не немайнову цінність, як то вимагається ч.2 ст.727 ЦК України.

При цьому суд вірно відхилив доводи позивачки як про те, що відповідачка намагається продати квартиру, чим створює загрозу її безповоротної втрати, оскільки цей довід не підтверджено об'єктивними, достовірними та переконливими доказами, так і пояснення свідків про те, що даний договір укладався між сторонами під умовою, оскільки зі змісту договору дарування видно, що в ньому відсутні умови щодо встановлення будь-яких обмежень відповідачці у розпорядженні подарованою їй квартирою чи щодо укладення даного договору під умовою, яка є обов'язковою його складовою. До того ж розпорядження належним відповідачці на праві власності дарунком (2/3 частки квартири) є її правом, згідно ч.1 ст.316, ч.1 ст.319 ЦК України.

Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов вірного висновку про відмову позивачці в позові, оскільки вказані нею обставини не створюють загрози безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно: