АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3684/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3684/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Яковенко Н.Л. Суддя-доповідач: Гальонкін С. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гальонкіна С.А.
Суддів: Касмініна О.В., Винниченка Ю.М.
при секретарі: Коротун І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визначення порядку користування земельною ділянкою , усунення перешкод в користуванні , визнання права власності на самовільні споруди, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Управління земельних ресурсів Полтавської міської ради провизначення порядку користуванняземельною ділянкою, визнання права власності, треті особи -виконком Київської районної в м. Полтаві ради, ПП ПБТІ «Інвентаризатор», Управління земельних ресурсів Полтавської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
З рішенням не погодились сторони. В апеляційних скарга просили рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарги слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 29 березня 2002 року є власником 2/3 частин жилого будинку з відповідною частиною господарських споруд в АДРЕСА_1.
Відповідно до договору купівлі-продажу у її власності знаходиться: в будинку літ. «А-1»: сіни 1-1 пл. 10,10 кв.м., сіни 1-2 пл. 8,80 кв.м., передня 1-3 пл. 4,10 кв.м., кімната жила 1-4 пл. 4,50 кв.м., кімната жила 1-5 пл. 21,90 кв.м., топочна 1-6 пл. 3,10 кв.м., ванна 1-7 пл. 2,40 кв.м., туалет 1-8 пл. 1,60 кв.м., погріб а1, сарай «Б», водогін дворовий № 4, в загальному користуванні - огорожа № 1-3.
Також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року відповідач ОСОБА_3 є власником 1/3 частини жилого будинку з відповідною частиною господарських споруд в АДРЕСА_1.
Згідно з вказаним договором в користування відповідача перейшло: в будинку літ. «а-1»кухня 2-2 пл. 10 кв.м., кімната жила 2-3 пл. 6,80 кв.м., тамбур пл. 2,10 кв.м., сіни VІ пл. 6,20 кв.м., сарай «Д», вбиральня «Е», сарай «Ж», в загальному користуванні - огорожа № 1-3.
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 є неприватизованою та знаходиться в користуванні співвласників домоволодіння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що при купівлі нею 2/3 частин домоволодіння, між попереднімі співвласниками уже був встановлений порядок корситування земельною ділянкою, та просить встановити порядок користування земельною ділянкою між нею та ОСОБА_3 по фактичному користуванню, яке склалось раніше.
В свою чергу ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки, згідно ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі, то його частина земельної ділянки повинна складати 1/3 частину, відповідно до його частини у будинковолодінні.
З матеріалів справи слідує, що правовстановлюючими документами на домоволодіння в по АДРЕСА_1 порядок користування земельною ділянкою не визначався.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Як встановлено місцевим судом, згідно даних правовстановлюючих документів, домоволодіння по АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 580 кв.м. За даними технічних паспортів на спірне домоволодіння, виготовленого станом на 04 січня 1996 року, а також виготовленого станом на 16 січня 2004 року площа земельної ділянки складала 605 кв.м., з них лишки - 25 кв.м. Станом на час розгляду справи судом фактично в користуванні співвласників знаходиться земельна ділянка площею 620 кв.м.
При цьому, звертаючись до суду з позовними вимогами про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 620 кв.м., жодна із сторін по справі документів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 620 кв.м. не надали.
Отже, висновок місцевого суду про безпідставність позовних вимог сторін щодо визначення порядку користування земельною ділянкою є вірним.
Згідно зі ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно з даними технічного паспорта, виготовленого станом на 09 липня 2010 року, має самовільні споруди.
Як встановлено місцевим судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили самочинне будівництво без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, до компетентних органів для вирішення питання про прийняття до експлуатації об'єктів самочинного будівництва не зверталися. Згода співвласників на здійснення такого будівництва відсутня.
Крім того, згідно Порядоку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадянських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91, передбачена можливість прийняття в експлуатацію об'єктів виключно за умови наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місцевим судом вірно встановлено обставини виникнення між сторонами правовідносин, та дана належна оцінка доказам, наданим у справі.
Доводи апеляційних скарг не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис Гальонкін С.А.
Судді: підпис Касмінін О.В.
підпис Винниченко Ю.М.
З оригіналом згідно: