Справа №2-262 Головуючий у суді у 1 інстанції - Плотникова
Номер провадження 22-ц/1890/2094/12 Суддя-доповідач - Маслов
Категорія - 5
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Маслова В. О.,
суддів - Гагіна М. В., Дубровної В. В.,
за участю секретаря - Назарової О.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2012 року та ухвалу цього суду від 27 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, Котелевського РВ УМВС України в Полтавській області, ВДАІ з обслуговування території Котелевського району та ATI п/п УМВС України в Полтавській області, Дитячої міської клінічної лікарні м. Полтава, Першої міської клінічної лікарні м. Полтава, Котелевської центральної районної лікарні, ОСОБА_3, ОСОБА_4, НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, третя особа: Управління ДАІ УМВС України в Сумській області в особі Охтирського ВРЕР УМВС України в Сумській області про визнання майна - майном приватного підприємця, визнання права власності на майно внаслідок реального поділу майна подружжя та про звільнення його з-під арешту, припинення права власності на спільне майно подружжя,
та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про виділення в натурі частки у спільному сумісному майні подружжя,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 27 вересня 2012 року відмовлено в постановленні додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі на рішення та ухвалу суду ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення та ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог залишити без зміни.
Зазначає, що хоча суд першої інстанції виходив з реєстрації за ОСОБА_5 4-х автомашин, однак у наявності є тільки дві автомашини, на які накладено арешт, а дві інші автомашини ще декілька років тому реалізовані іншим особам за довіреностями. Отже, вони не повинні ураховуватися при визначенні спільного майна подружжя. Дві арештовані автомашини використовувалися нею та чоловіком для підприємницької діяльності. Вони їй потрібні і зараз для професійної діяльності. Вважає доведеним своє право на ці дві автомашини і просить задовольнити її позов про звільнення їх з-під арешту і про передачу їй у подальше користування. Просить також скасувати ухвалу суду від 27 вересня 2012 року, оскільки понесла витрати на правову допомогу, які залишилися невідшкодованими.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційних скарг, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги підлягають відхиленню на підставі ч.1 ст.308 та п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 19 вересня 1981 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 від 19 вересня 1981 року (а.с.13 Т.1).
Згідно зі ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.
Судом встановлено, що автомобілі Volkswagen, 1987 p.в., державний номер НОМЕР_1, DAEWOO Nubira, 2003 p.в., державний номер НОМЕР_2, Mercedes-Benz814, 1992 p.в., державний номер НОМЕР_3, Mitsubishi Outlander 2.4. 2008 p.в., державний номер НОМЕР_4, житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею 0.1585 га, розташовані за адресою смт. Котельва вул. Кірова, 7 Полтавської області, житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею 0,1000 га, розташовані за адресою м. Охтирка пр. Авіо, 18 Сумської області - є майном, нажитим (набутим) подружжям ОСОБА_5 за час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, загальна вартість якого становить 383358,88 грн.
Автомобіль Mercedes-Benz814, 1992 p.в., державний номер НОМЕР_3, 27 лютого 2001 року був зареєстрований в Охтирському МРЕВ ДАІ за ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Охтирка від 15 червня 2012 року №1590.
Автомобіль Mitsubishi Outlander 2.4. 2008 р.в., державний номер НОМЕР_4, 04 вересня 2008 року був зареєстрований в Охтирському МРЕВ ДАІ за ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Охтирка від 15 червня 2012 року № 1590.
Згідно постанови ВДВС Котелевського РУЮ від 18 липня 2011 року, яка міститься на а.с.89, Т.1, в рамках виконання зведеного виконавчого провадження № 1-79/10 було оголошено в розшук автомобіль Volkswagen, 1987 р.в., державний номер НОМЕР_1, який згідно довідки ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Охтирка від 15 червня 2012 року №1590 був зареєстрований 03 вересня 1996 року за ОСОБА_5 та автомобіль DAEWOO Nubira, 2003 р.в., державний номер НОМЕР_2, що згідно довідки ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Охтирка від 15 червня 2012 року №1590, також був зареєстрований 22 серпня 2003 року за ОСОБА_5
Згідно довідок ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Охтирка, Охтирського, Великописарівського і Тростянецького районів - на вказані транспортні засоби накладено обмеження на проведення реєстраційних операцій (а.с. 143-145 Т.2, а.с. 153-155 Т.1).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2011 pоку, що набрало законної сили (а.с. 26 Т.1). автомобіль марки Mercedes-Benz814, 1992 p.в., державний номер НОМЕР_3 та автомобіль марки Mitsubishi Outlander 2.4, ІНФОРМАЦІЯ_1, державний номер НОМЕР_4 - визнано спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2010 pоку, що набрав законної сили, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки та стягнуто з нього на користь держави в особі Дитячої міської клінічної лікарні м.Полтави 4706,36 грн., на користь держави в особі 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави 1493,22 грн., на користь держави в особі Котелевської центральної районної лікарні 1389,80 грн., на користь держави в особі Котелевської центральної районної лікарні 138,98 грн., на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Полтавській області судові витрати по справі на проведення судових експертиз в сумі 1521,18 грн., на користь ОСОБА_3 100000 грн., на користь ОСОБА_4 80000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди та 8000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, на користь ОСОБА_4 40000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди малолітньому ОСОБА_6.
Як зазначено у вироку, копія якого є на а.с.127-136, Т.1, ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що 2 травня 2010 року близько 11 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і керуючи власним автомобілем Мерседес-Бенц - 814 на вул. Жовтневій у с.м.т. Котельва Полтавської області в порушення п.2.9 та п.12.3 Правил дорожнього руху України скоїв наїзд на велосипедистку ОСОБА_3, яка рухалася в попутному напрямку і перевозила на велосипеді як пасажирів ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3. Внаслідок наїзду ОСОБА_7 загинула, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я.
У ВДВС Котелевського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 1-79/10, виданих Котелевським районним судом на підставі вироку Котелевського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2010 року по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2ст.286 КК України, згідно з яких з ОСОБА_5 підлягає стягненню сума в розмірі 197249,54 грн.
Але вказані вище виконавчі листи не виконані, ОСОБА_5 грошові кошти, зазначені у виконавчих листах, не сплачені, стягнення за даними виконавчими листами взагалі не проводилось, що підтверджується довідкою ВДВС Котелевського РУЮ від 22 березня 2012 року № 869 (а.с. 145 Т.1), листами ВДВС Котелевського РУЮ № 642/2 від 02 квітня 2012 року (а.с.177 Т.1), №1012/2 від 09 квітня 2012 року (а.c. 201 T.l), №1160 від 19 квітня 2012 pоку (a.c. 207 T.l). № 1309 від 07 травня 2012 pоку (a.c. 248 T.l), № 1465 від 18 травня 2012 pоку (a.c. 54 T.2), № 1817 від 26 червня 2012 pоку (a.c. 167 T.2).
Встановлено також, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в інтересах малолітнього сина 40000 гривень моральної шкоди знаходиться на виконанні в Полтавському ВДВС РУЮ за територіальністю по місцю відбування покарання боржником, що підтверджується постановою відділу ДВС Котелевського РУЮ від 14 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження (а. с. 101 Т. 1), постановою ВДВС Полтавського РУЮ від 18 квітня 2012 року про відкриття виконавчого провадження (а.с. 232 Т.1), постановою про звернення стягнення на зарплату боржника від 18 квітня 2012 року (а. с. 233 Т.1).
Згідно листа Крюківської виправної колонії від 26 червня 2012 року - з заробітку засудженого ОСОБА_5 на виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 40000 грн. моральної шкоди, - було проведено відрахування станом на червень 2012 року в сумі 109 грн. 40 коп.
Судом також встановлено, що на виконання виконавчих листів зведеного виконавчого провадження №1-79/10 державним виконавчим ВДВС Котелевського РУЮ було проведено опис майна боржника - ОСОБА_5 та накладено на нього арешт, що підтверджується актами опису й арешту майна від 06 червня 2011 року та від 05 жовтня 2011 року (а. с.90-96 Т.2).
Згідно вказаних вище актів опису та арешту майна державним виконавцем було описано та накладено арешт на належні боржнику автомобілі: автомобіль вантажний марки Mercedes-Benz814, 1992 p. в., д.н.з. НОМЕР_5 та автомобіль Mitsubishi Outlander 2.4. 2008 p. випуску д.н.з. НОМЕР_4.
Автомобіль Mercedes-Benz 814. д.н.з. НОМЕР_5 знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання Котелевського РВ УМВС (а. с. 93 Т. 2). автомобіль НОМЕР_6 - на зберіганні в ТОВ ТД «Еліт - Сервіс» (а.с. 95 Т.2).
Згідно з ч.1 ст.60 Закону «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Право власності подружжя ОСОБА_5 на дві арештовані автомашини Мерседес-Бенц-814 та Мітцубісі доведене і не оспорюється в даній справі. Поряд з цим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у звільненні цього майна з-під арешту, оскільки окрім цього у подружжя ОСОБА_1 мається значно більше іншого майна, зокрема дві інші автомашини, 2 будинки, земельні ділянки, речі домашньої обстановки та побуту, побутові прилади, нажиті під час шлюбу, за рахунок якого позивачка вправі отримати свою частку у спільному майні подружжя. Задоволення позову про звільнення з-під арешту двох автомашин ускладнило б або зробило б неможливим виконання вироку суду щодо цивільних позовів і в першу чергу, у частині відшкодування матеріальної і немайнової шкоди покаліченим особам. Як вбачається з матеріалів справи, - і через 30 місяців після загибелі дитини і каліцтва двох інших осіб шкода, завдана злочинними діями ОСОБА_5, залишається невідшкодованою. Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покалічені особи і зараз потребують лікування, а коштів для цього достатніх не мають.
Доводи ОСОБА_1 про використання спірних автомобілів у своїй підприємницькій діяльності, про приналежність цих речей до її професійної діяльності, про її бажання і в подальшому використовувати ці транспортні засоби у своєму бізнесі не можуть бути підставою для звільнення цього майна з-під арешту з огляду на викладені вище обставини.
Арештовані дві автомашини є спільним майном подружжя, а не майном підприємця ОСОБА_1, оскільки набуті за спільні кошти і зареєстровані за ОСОБА_5 Майнові права її не ущемляються, оскільки залишається спільного майна подружжя на значно більшу суму, аніж її частка у спільному майні подружжя.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно приналежності подружжю ОСОБА_5 і двох інших автомашин, які знаходяться у розшуку. Та обставина, що відповідач ОСОБА_5 за довіреностями передав право на керування ними іншим особам, ще не свідчить про втрату права власності на них подружжям ОСОБА_5. Діюче законодавство України не передбачає такого способу переходу права власності як за довіреністю, за якою може перейти тільки право володіння або користування майном. Титульними власниками і цих двох автомашин продовжують залишатися подружжя ОСОБА_5.
Що стосується ухвали місцевого суду від 27 вересня 2012 року про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу, то колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі. Ця справа ретельно розглядалася у місцевому суді, у тому числі і в останньому судовому засіданні за участі представника ОСОБА_1 ОСОБА_8. Він приймав участь у дослідженні доказів у справі, міг робити заяви, клопотання, у тому числі і щодо судових витрат на правову допомогу, однак цього не зробив. Тільки 5 вересня 2009 представник ОСОБА_1 звернувся з заявою про постановлення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу і надав квитанцію про внесення оплати за правову допомогу та акти виконаних робіт, тобто надав документи, які не досліджувалися у судовому засіданні. Погоджуючися з ухвалою суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги правило ч.1 ст.88 ЦПК України, яке передбачає присудження судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення. ОСОБА_1 суд відмовив у всіх її вимогах, тобто ухвалив рішення не на її користь.
Суд першої інстанції з'ясував характер спірних правовідносин, права і обов'язки сторін, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив судові рішення, які відповідають цим доказам і вимогам законів. Підстав для задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.291, 303, 308, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Відхилити апеляційні скарги ОСОБА_1, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2012 року і ухвалу цього суду від 27 вересня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -