Справа № 2/0124/2744/2012

0124/8339/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Самохваловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення будинку,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 знести будинок АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0645 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення та вивезення усіх будівельних матеріалів, майна, що на ній розташоване. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їм на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0645 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. На належній їм земельній ділянці розташований незакінчений будівництвом будинок № 5а, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська товарна біржа» від 28 вересня 2006 року. Разом з тим, земельна ділянка відповідачці для будівництва не була відведена, вони, як власники земельної ділянки, своєї згоди на будівництво нерухомого майна не давали, відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, відповідачка не має, будинок не введений до експлуатації, в зв'язку з чим вважається самовільним та підлягає знесенню. Крім того, ОСОБА_3 продовжила будівництво будинку, надбудувавши ще два поверхи та збільшивши його площу. При таких обставинах вважають, що будинок відповідачки порушує їх право користування належною на праві власності земельною ділянкою.

Представник позивачів в судовому засіданні заяву підтримав.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали інвентарних справ № 2831/4968 та № 10787 на домоволодіння АДРЕСА_1, вважає, що в позові повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно державного акту серії ІІ-КМ № 082180 від 19 листопада 2002 року на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0645 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог зазначають, з посиланням на встановлені факти рішеннями Ялтинського міського суду АРК від 04 березня 2008 року та Апеляційного суду АРК від 07 листопада 2007 року, що на належній їм на праві власності земельній ділянці розташований незакінчений будівництвом житловий будинок ОСОБА_3, який є, на їхню думку, самочинним будівництвом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів інвентарних справ на домоволодіння АДРЕСА_1, на місці знесених сараїв літер М і Р була побудована літер С, яка на підставі рішення виконкому Гурзуфської селищної ради № 206 від 16 вересня 1999 року виділена в окреме домоволодіння АДРЕСА_1 з привласненням статусу житлового приміщення (а.с. 56-60, 61-67).

Крім того, на домоволодіння АДРЕСА_1 в смт. Гурзуф м. Ялти зареєстровано право власності як на незакінчений будівництвом об'єкт за ОСОБА_4 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа» від 28 вересня 2006 року (а.с. 50, 51). Це право власності ніким в судовому порядку не оскаржено.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Непорушність права власності в Україні гарантує також ст. 41 Конституції України.

Таким чином, на думку суду, права позивачів не підлягають захистові шляхом задоволення позову до відповідача з використанням правого механізму, встановленого статтею 376 ЦК України.

При цьому, доводи представника позивачів про те, що відповідач продовжує будівництво спірного будинку, надбудувавши ще два поверхи, збільшивши площу, не приймаються судом до уваги, оскільки такі дії відповідача суд розцінює як намагання власника завершити будівництво, оскільки за нею зареєстровано право власності на незакінчений будівництвом об'єкт.

При таких обставинах, розглянувши позов у межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що в позові повинно бути відмовлено у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 321, 331, 376, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 95, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання знести будинок АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0645 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення та вивезення усіх будівельних матеріалів, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя