Судове рішення #26251
39/151

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 червня 2006 р.                                                                                   

№ 39/151  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біофарма”, м. Київ (далі –ТОВ “НВП “Біофарма”)

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2006

зі справи № 39/151

за позовом закритого акціонерного товариства “Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма”, м. Київ (далі –ЗАТ “Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма”)

до ТОВ “НВП “Біофарма”,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, м. Київ (далі –Адміністрація)

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біофарма”, м. Київ (далі –ТОВ “НВП “Біофарма”),

про усунення порушень прав на комерційне найменування.


За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:


ЗАТ “Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про заборону ТОВ “НВП “Біофарма” використовувати у власній назві комерційне найменування “біофарма”. Аналогічну вимогу на предмет спору було також заявлено третьою особою - ТОВ “НВП “Біофарма”, яке вступило у дану справу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2006 (суддя Шевченко Е.О.) позов ЗАТ “Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма” та вимоги ТОВ “НВП “Біофарма” задоволено: відповідачеві заборонено використовувати у власній назві спірне комерційне найменування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Григорович О.М. –головуючий, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу повернуто ТОВ “НВП “Біофарма” без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) з мотивів несплати скаржником державного мита в установленому розмірі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “НВП “Біофарма” просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, на обґрунтування касаційної скарги зазначено, що з огляду на підпункт “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставка державного мита за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду з даного спору становить 42,50 грн.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Біофарма” зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги викладено у статті 94 ГПК України. Зокрема, частиною третьої названої статті ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Так, пунктом 2 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено, що державне мито справляється із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З приписами цієї статті кореспондують положення пункту 2 статті 3 названого Декрету, яким встановлено розміри ставок державного мита із зазначених заяв, що подаються до господарських судів.

Підпунктом "г" пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету ставки державного мита із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови встановлюються в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Судом першої інстанції провадження у справі було порушено за позовною заявою немайнового характеру - про заборону використовувати комерційне найменування “Біофарма” у назві відповідача, причому, як свідчать матеріали даної справи, вимоги третьої особи –ТОВ “НВП “Біофарма” –та позовні вимоги ЗАТ “Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма” збігаються.

Згідно ж з підпунктом “б” пункту 2 статті 3 Декрету "Про державне мито", ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто  85 грн.

Оскільки чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено залежність розміру державного мита, що підлягає сплаті із заяв та скарг немайнового характеру, від кількості немайнових вимог, які є предметом оскарження, ТОВ “НВП “Біофарма” при поданні апеляційної скарги правильно сплатило державне мито у сумі 42,50 грн.

Відтак суд апеляційної інстанції не мав законних підстав для повернення апеляційної скарги відповідачеві з мотивів сплати державного мита не в установленому розмірі.

За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа –передачі на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями  1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:


1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біофарма” задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 зі справи  № 39/151 скасувати.

Справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.    


Суддя



В. Селіваненко


Суддя



І. Бенедисюк


Суддя

В. Джунь


  • Номер:
  • Опис: стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 297, 60 грн.
  • Тип справи: Виправлення помилки у наказі, або визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 39/151
  • Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
  • Суддя: Селіваненко В.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.05.2018
  • Дата етапу: 14.05.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація