Справа № Провадження №11-1278/12 11/1090/6512/12 Головуючий у І інстанціїЗаріцький
Категорія33Доповідач у 2 інстанції Шроль
27.11.2012
УХВАЛА
Іменем України
17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді -О.В.Ігнатюка,
суддів -В.Р.Шроля, Ю.М.Сливи,
з участю прокурора І.М. Скрипки,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями прокурора, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 248 КК України до 2 років обмеження волі з конфіскацією знарядь вчинення злочину,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений ч. 2 ст. 248 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Сичівка Вишгородського району, українець, громадянин України, житель АДРЕСА_3, з незакінченою вищою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений ч.2 ст. 248 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі.
Стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області 1117,92 грн. судових витрат.
Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винуватими у тому, що вони 27 березня 2012 року близько 02-ї години неподалік с. Сичівка Вишгородського району Київської області на території господарства «Мисливські стежки 2»за попередньою змовою між собою з використанням мисливської рушниці «Вепрь»№ НОМЕР_3 калібру 308 мм. та лампи фари, за допомогою якою висвічували звірів, на автомобілі НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, здійснили незаконне полювання та добування диких звірів, а саме самця дикої козулі та самки дикого оленя з одним ембріоном, в результаті чого ТОВ «Мисливські стежки 2»було заподіяно істотну шкоду, що обчислюється згідно Закону України «Про мисливське господарство та полювання»в сумі 30500 грн.
В апеляції прокурор, не оспорюючи правильності доведеності вини засуджених та кваліфікацію їх дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, повернути справу на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції зазначає про те, що в резолютивній частині вироку, в порушення вимог ст. 335 КПК України, не зазначено рішення про речові докази.
Крім того, в апеляції вказується на те, що ОСОБА_1 безмотивно призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації лише знарядь вчинення злочину, хоча санкція статті передбачає обов'язкову конфіскацію і засобів полювання, і всього добутого, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд взагалі не призначив обов'язкового додаткового покарання, не зазначивши жодної обставини в порядку ст.69 КК України, що пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
До початку розгляду справи у суді апеляційної інстанції прокурором подані доповнення та зміни до апеляції, в яких він просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що органом досудового слідства, в порушення ст.ст. 130,132 КПК України, у постановах про притягнення як обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 належним чином не виписані ознаки об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України, тому пред'явлене обвинувачення є неконкректним. Підкреслює також про те, що під час досудового слідства та судового розгляду справи достовірно не встановлено обов'язкову ознаку об'єктивної сторони складу злочину за ч. 2 ст. 248 КК України -наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3 та настанням істотної шкоди.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить змінити вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, призначити більш м'яке покарання, не пов'язане з триманням в умовах ізоляції. В обґрунтування апеляції зазначає про те, що при призначенні покарання судом не взято до уваги наступні обставини: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитків, позитивну характеристику з місця проживання та ту обставину, що він раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Також зазначає про те, що суд не врахував того, що він, хоча і офіційно не працює, але підробляє тимчасовими заробітками для утримання себе і батька пенсіонера, бажає створити сім'ю, виховувати дітей і за таких умов його ізоляція не принесе користь суспільству.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 -ОСОБА_4 просить змінити вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості і призначити покарання, не пов'язане з обмеженням та позбавленням волі, а також виключити з вироку додаткове покарання в частині конфіскації автомобіля. В обґрунтування апеляції зазначає про те, що судом не в повній мірі дотримані вимоги ст.ст. 50,65 КК України, не враховано такої обставини, що пом'якшує покарання, як добровільне відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди. Зазначає про те, що суд в мотивувальній частині вироку вказав на необхідність конфіскації речових доказів, які є знаряддями злочину, зокрема і автомобіль Т-4», проте на досудовому слідстві вказаний автомобіль був визнаний тільки речовим доказом, а не знаряддям злочину. Крім того, судом не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 59 КК України конфіскація майна призначається за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а вчинений засудженим злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, тому застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації усього знаряддя злочину не відповідає принципу помірності. Також вказує на те, що суд не врахував позитивні дані про особу засудженого ОСОБА_1
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. В обґрунтування апеляції зазначає про те, що при призначенні покарання судом не в повній мірі дотримані вимоги ст. ст. 50,65 КК України, оскільки не враховано таку обставину, що пом'якшує покарання, як добровільне відшкодування завданої шкоди, а також того, що він не порушував обраний досудовим слідством запобіжний захід, щиро розкаявся, має на утриманні матір ОСОБА_6, 1944 року народження, яка має хворобливий стан, та бабу ОСОБА_7, 1921 року народження, а також позитивні дані про його особу.
Захисником засудженого ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_4, засудженими ОСОБА_2, ОСОБА_3 подані зміни до апеляцій аналогічного змісту, в яких вони просять вирок скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України, мотивуючи тим, що заподіяна шкода засудженими не є істотною, оскільки її розмір 30500грн. у відповідності до примітки до ч.2 ст.248 КК України не перевищує у 250 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Заслухавши доповідь судді, а також :
- прокурора, яка підтримала у повному обсязі апеляцію державного обвинувача у зміненому вигляді та частково підтримала інші апеляції;
- засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, захисників, які підтримали подані в інтересах засуджених апеляції у частині необхідності пом'якшення призначеного покарання, та заперечили проти задоволення апеляції прокурора,
перевіривши матеріали справи, заслухавши виступи сторін у судових дебатах, а також останнє слово засуджених, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції інших учасників судового розгляду підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість засуджених у порушенні правил полювання, що заподіяли істотну шкоду, вчинені за попередньою змовою групою осіб з використанням транспортного засобу, стверджується сукупністю доказів по справі, зокрема, особистими показаннями засуджених, даними як на досудовому, так і під час судового слідства, протоколом огляду місця події, у відповідності до якого у автомобілі «Фольксваген»були виявлені туші самки оленя та самця косулі, мисливська нарізна рушниця марки «Вепрь», прилад лампофар та патронташ з набоями, довідкою директора ТОВ «Мисливські стежки-2»про розмір заподіяних збитків, протоколами розтину трупів тварин, протоколами відтворення обстановки і обставин події з участю обвинувачених.
Правова кваліфікація дій засуджених за ч.2 ст.248 КК України є вірною.
Доводи апеляції прокурора про неконкретність пред'явленого обвинувачення та про неправильне застосування судом кримінального закону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи зміст пред'явленого обвинувачення містить необхідні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 248 КК України (незаконне полювання). У тому числі його об'єктивну сторону та наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями засуджених та наслідками, що настали.
Оскільки засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ході вчинення злочинних дій будь-яких особистих речей, які визнані знаряддям або засобом полювання не використовували, незастосування судом щодо них додаткового покарання у виді конфіскації знарядь і засобів полювання та всього добутого, не можуть бути підставою для скасування вироку.
Незастосування щодо ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації засобів полювання, і всього добутого, також не може бути підставою для скасування вироку, оскільки з матеріалів справ вбачається, що добуті під час полювання звірі, були вилучені у засуджених та передані на зберігання ТОВ «Мисливські стежки».
Доводи апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 про необхідність закриття справи за відсутністю у діях засуджених складу злочину, передбаченого ч.2 ст.248 КК України, колегія суддів вважає такими, що не підлягають розгляду, оскільки в судовому засіданні засуджені вказані доводи не підтримали та просили лише пом'якшити призначене ним покарання.
Проте, при призначенні засудженим покарання суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.50,65 КК України.
Так, суд в достатній мірі не врахував той факт, що засуджені вчинили злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості, те, що вони раніше не судимі, позитивно характеризуються, щиро розкаялись у вчиненому, сприяли розкриттю злочину, що завдана шкода відшкодована у повному обсязі, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають молодий вік, а ОСОБА_1 -на утриманні неповнолітніх дітей.
За вказаних обставини, призначене засудженим судом першої інстанції покарання у виді обмеження волі є занадто суворим, а тому вирок у цій частині слід змінити та застосувати щодо засуджених покарання у виді штрафу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Фольксваген Т-4»державний номерний знак НОМЕР_2, ні в ході досудового слідства, ні під час судового слідства, не було визнано знаряддям злочину. За даних обставин, визнання його знаряддям злочину вироком суду, не може вважатися законним, а тому посилання суду на вказану обставину у мотивувальній частині вироку підлягає виключенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06 липня 2012 щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити.
Пом'якшити призначене покарання засудженим ОСОБА_1 до штрафу у розмірі 6800 грн., ОСОБА_2 до штрафу у розмірі 5100 грн., ОСОБА_3 до штрафу у розмірі 5100 грн.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на визнання автомобіля «Фольксваген Т-4»державний номерний знак НОМЕР_2 знаряддям злочину.
В решті вирок залишити без зміни.
Суддя: підпис Суддя: підпис Суддя: підпис