Справа № Провадження №22-ц-3948/12 22-ц/1090/5135/12 Головуючий у І інстанціїДодатко В.Д.

Категорія26Доповідач у 2 інстанції Рудніченко

21.11.2012

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Олійника В.І.,

суддів Рудніченко О.М., Панасюка С.П.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначав, що 09.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/2564/82/63717 про надання відповідачеві кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 427 000,00 гривень строком на 120 місяців з 09.11.2007 року по 09.11.2017 року, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

Банк повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором від 09.11.2007 року. Відповідач не виконує зобов'язань за кредитним договором, не здійснює погашення кредиту та відсотків щомісячно згідно з графіком погашення кредиту та інші платежі.

17.02.2009 року позичальнику була надіслана претензія-повідомлення про дострокове повернення заборгованості по кредитному договору. Однак заборгованість сплаченою не була.

А тому, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором розмірі 832 471,17 гривень та судовий збір в розмірі 1700,00 гривень.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором у сумі 637 751 гривень 33 копійки, судовий збір в розмірі 1700,00 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити у справі нове рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, по наступним підставам.

Судом встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на отримання кредиту в сумі 427 000,00 гривень строком з 09.11.2007 по 09.11.2017 рік зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами (а.с. ).

Відповідно до меморіального ордеру, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 427 000,00 гривень (а.с. ).

Згідно договору іпотеки від 09.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки на житловий будинок № 24 по вул. Пушкінська в смт. Бородянка Київської області (а.с. ).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється - від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно СТ..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Згідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст.552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність - із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами - основного грошового боргу.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог є правильними, такими, що відповідають вимогам закону та підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що метою звернення банку до суду з даною позовною заявою є відібрання у апелянта житла, не підтверджено матеріалами справи, оскільки ні зі змісту позовної заяви, ні з матеріалів справи не вбачається вимог банку, які б стосувались житлового будинку № 24 по вул. Пушкінській в смт. Бородянка, Київської області.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на нормах закону та наявних в матеріалах справи доказах.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.

Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311 - 315,317 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: