ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін С. Рендака (дов. від 25.09.03) та М. Веремчук (дов. від 22.11.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову від 21 лютого 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-9/275-7/374-4/053 за позовом приватного підприємства “Данай” до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - мале приватне підприємство “Юреко”, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2005 року приватне підприємство “Данай” звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування вимог позивач посилається на договори від 16 серпня 2000 року та 12 червня 2003 року купівлі-продажу спірного майна, судові акти Гагарінського районного суду м. Севастополя, Апеляційного суду м. Севастополя, Печерського районного суду м. Києва, Київського Апеляційного суду, Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 15 серпня 2005 року господарський суд м. Севастополя порушив провадження у справі.

Ухвалою від 23 вересня 2005 року господарський суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мале приватне підприємство “Юреко”.

В ході судового процесу суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2  звернувся до господарського суду з позовною заявою до двох сторін -приватного підприємства “Данай” та суб'єкта підприємницької діяльності                  ОСОБА_1, а також до Державного комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” про визнання права власності на майно, про визнання недійсною реєстрації права власності, про спонукання до реєстрації права власності.

Позов мотивується, зокрема, посиланням на придбання спірного приміщення у позивача на підставі договору від 8 серпня 2003 року та рішенням від 2 серпня 2005 року Ленінського районного суду м. Севастополя.

Ухвалою від 11 листопада 2005 року господарський суд прийняв цей позов до розгляду в частині вимог лише до суб'єкта підприємницької діяльності Л.Перепелиці.

При вирішенні спору, позивач - приватне підприємство “Данай”- відмовився від  позову до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у зв'язку із зміною обставин.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить провадження у справі припинити, оскільки її право на спірне майно ґрунтується на договорі від 16 серпня 2000 року та підтверджено рішеннями господарського суду Одеської області, господарського суду м. Севастополя, Гагарінського районного суду м. Севастополя, Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою від 17 січня 2006 року господарського суду м. Севастополя (суддя       Г. Ілюхіна) провадження у справі припинено на підставі пунктів 1 і 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України з мотивів відмови позивача від позову і набуття права власності на спірне нерухоме майно, як попереднім власником, так і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1,  фізичними особами, які не можуть входити до складу учасників судового процесу.

Постановою від 21 лютого 2006 року Севастопольський апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 і скасував ухвалу від 17 січня 2006 року господарського суду м. Севастополя, передавши справу для розгляду по суті.

Постанова мотивована тим, що громадянка ОСОБА_1 та громадянин ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства України є суб'єктами підприємницької діяльності і при використанні спірного майна ці особи діяли/діють як суб'єкти господарювання, а угоди на підставі яких змінювалися власники цього майна, не є предметом розгляду в даній справі.

Ухвалою від 3 березня 2006 року Севастопольський апеляційний господарський суд виправив описки, яких припустився при виготовлені постанови.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 6, 19 і 41 Конституції України, статей 4 і 48 Закону України “Про власність”, статей 1, 12, 21, 34 і 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 і 15 Цивільного процесуального кодексу Української РСР та залишити в силі ухвалу від 17 січня 2006 року господарського суду м. Севастополя

Позивач та мале приватне підприємство “Юреко” проти доводів касаційної скарги заперечують, стверджуючи, що постанова господарського суду апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 1 і 12 Господарського процесуального кодексу України юридична особа звернулася до господарського суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності про визнання права власності на нерухоме майно і в ході вирішення спору до справи залучилися й інші учасники - суб'єкт підприємницької діяльності та юридична особа.

Подальша відмова позивача від позову зумовила вирішення спору в частині вимог третьої особи, яка заявила позов до двох  сторін, про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Здійснений місцевим господарським судом аналіз набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, не зумовив залучення до участі у справі інших осіб, у тому числі тих, які в минулому ним розпоряджалися.

          Сам лише факт набуття спірного майна фізичною особою, за умови, що на час подання позову ця особа набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не позбавляє її права бути стороною в судовому процесі та не може бути підставою для  припинення провадження у справі з мотивів непідвідомчості спору господарському суду.

Отже, висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що як за суб'єктним складом  учасників судового процесу, так і за підвідомчістю спору, дана справа віднесена процесуальним законом до компетенції господарського суду, колегія суддів вважає правомірним і правові підстави для скасування постанови, що оскаржується, відсутні.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

Постанову від 21 лютого 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-9/275-7/374-4/053 залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 без задоволення.