Справа № 1-24/08 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            19 травня 2008 року  Ємільчинський районний суд Житомирської області

                        в складі:          головуючої     судді                                                  Прищепи Т.П.

                                                при секретарі                                                            Євтушок М.Т.

                                                з участю прокурора                                                 Сьомко Л.І.

           розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Ємільчине кримінальну справу по обвинуваченню

                                               ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рясне, жителя АДРЕСА_1

                                   , українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого,

                                      розлученого, раніше не  судимого, військовозобов'язаного,

                за  ч. 1 ст. 164 КК України, -

в с т а н о в и в:

Згідно виконавчого листа № 2-207 від 22 жовтня 1998 року, ОСОБА_1. повинен сплачувати аліментну плату на користь ОСОБА_2для утримання сина ОСОБА_3,    ІНФОРМАЦІЯ_2в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян, до його повноліття. Однак починаючи з          30 листопада 2006 року підсудний злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, не працює, на попередження державного виконавця про погашення заборгованості не реагує, матеріальної допомоги дитині не надає, участі у його вихованні не приймає, і як результат на 01 лютого 2008 року заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина становить 2354,70 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1., свою вину у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, визнав повністю і пояснив суду, що після звільнення з роботи на залізниці, не сплачує аліментів, причиною непогашення заборгованості по сплаті аліментів стала суперечка з колишньою дружиною, після якої він принципово вирішив не сплачувати аліменти на утримання сина, хоч йому відомо, що він повинен сплачувати призначені рішенням суду аліменти. Проживає за рахунок тимчасових підробітків в односельців та заробітків у м. Києві, отримує заробітну плату близько 1000 грн за дві неділі.

Потерпіла ОСОБА_2. в судовому засіданні пояснила, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_1., від шлюбу мають трьох синів, два старші повнолітні, а на меншого                     ОСОБА_1. повинен платити аліменти, однак не сплачує, робить життя дітей не стерпним, зловживає спиртними напоями. Має заробітки в м. Києві, однак дитині матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні не приймає, хоч їй відомо, що отримує заробітну плату. Коли приїзджає в село, то всю заробітну плату пропиває.

            Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою підсудного ОСОБА_1., який визнав вину в інкріминованому злочині повністю, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються обмежившись дослідженням матеріалів справи.

            Крім повного визнання вини підсудним, його вина у вчиненні злочину передбаченого                    ч. 1 ст. 164 КК України, підтверджується матеріалами кримінальної справи:           

            - копією виконавчого листа № 2-207 від 22 жовтня 1998 року з якого слідує, що за рішенням суду ОСОБА_1. повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2. для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян до його повноліття (а.с. 6-7);

            - розрахунком заборгованості по аліментах у відношенні ОСОБА_1. з якого видно, що заборгованість станом на 01 лютого 2008 року становить 2354,70 гривень (а.с. 5);

            - заявами ОСОБА_2. в яких вона просить притягнути ОСОБА_1. до відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів на її користь для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 11-12);

            - поданням державної виконавчої служби Ємільчинського районного управління юстиції, з якого слідує, що ОСОБА_1. ухиляється від сплати призначених рішенням суду аліментів, ніде не працює і заборгованість по аліментам з 30 листопада 2006 року по 01 лютого 2008 року становить 2354,70 гривень (а.с. 20);

            - довідкою з Ємільчинського районного центру зайнятості, в якій вказується, що підсудний станом на 29 січня 2008 року в центрі як безробітний не зареєстрований (а.с. 22).

            Суд, аналізуючи зібрані по справі докази, вину підсудного ОСОБА_1 . вважає доведену повністю, його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 164  КК України, які виразились в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітнього сина.

            При обранні міри покарання підсудному,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

            За місцем проживання підсудний характеризується негативно.

            Відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, обставин які пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

            З урахуванням всіх обставин справи, особи підсудного, що вчинив злочин невеликої тяжкості, суд прийшов до висновку про необхідність призначення покарання  у виді обмеження волі.

            Цивільний позов по справі не заявлено, судових витрат та речових доказів по справі не має.

            На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323-324 КПК України суд, -

з а с у д и в :

            ОСОБА_1 визнати винним за ч. 1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

            Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу обрати - підписку про невиїзд.

            Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Ємільчинський районний суд протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

                                    Суддя

Ємільчинського районного суду                                                                Т.П. Прищепа