Справа № 2о-34/2008

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

 

 

27 серпня 2008 року                                                смт. Широке

 

 

            Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді                                                    Ліснецького І.В.

при секретарі                                                           Піско Л.В.

за участі сторін: заявника                                                    ОСОБА_1

представників заявника                                  ОСОБА_2, ОСОБА_3

заінтересованих осіб:  представника Широківського РВ УМВС України

в Дніпропетровській області                                  Цьось Т.Б.

заява:              заінтересованих осіб     Миколаївської селищної ради Широківського району

Дніпропетровської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою в порядку окремого провадження ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці, суд, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

            Представник Широківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області Цось Т.Б. заяву підтримує і не заперечує проти встановлення данного юридичного факту.

           

            Заінтересовані особи  Миколаївська селищна  рада Широківського району Дніпропетровської області просять справу заслухати у відсутності їх представника, про що надали суду письмову заяву /а.с. 56/.

           

            Заявник  ОСОБА_1  звернувся до суду з заявою про  встановлення факту постійного проживання у визначеному місці вказуючи що в жовтні 1998 року він разом з батьком ОСОБА_3 та неповнолітніми на той час братами ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2 прибули на територію України з Азербайджану на постійне місце проживання. 10 грудня 1998 року Миколаївською селищною радою Широківського району Дніпропетровської області рідному батькові заявника було оформлено прописку за адресою: АДРЕСА_1. 10 грудня 1999 року старшим інспектором ГГІРФО Широківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції ОСОБА_6 вище вказана прописка була анульована для послідуючого перенесення в посвідку на постійне проживання в Україні, але в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 своєчасно не надав відповідних документів для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні рішення не прийнято до сьогодні, просить суд встановити факт постійного проживання в будинку АДРЕСА_1 області з 10 грудня 1998 року і по теперішній час.

 

            В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяву підтримали, уточнивши її, і просять суд встановити факт постійного проживання в будинку АДРЕСА_1 області з 01  липня 1998 року і по теперішній час, так як 02 червня 1998 року батьком заявника ОСОБА_3 було придбано нерухомість, - житловий будинок в АДРЕСА_2.

           

            А також судом досліджено письмові докази:  копія паспорту зразка 1974 року НОМЕР_1 виданого 20 грудня 1991 року Біласуварським РВВС Республіки Азербайджан; копія свідоцтва про народження НОМЕР_2; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно; довідка № 769 від 15.05.2008 року виданої Виконавчим комітетом Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області; копія рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від  04 грудня 2003 року;  копія довідки  № 3934 від 07.07.2008 року  та інш., свідчення свідків.

 

            Судом встановлено, що дійсно, в 1998 році ОСОБА_1  разом з батьком ОСОБА_3 та неповнолітніми на той час рідними братами ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2 прибули на територію України з Азербайджану на постійне місце проживання. ОСОБА_3, рідний батько заявника, прибув на територію України разом із своїми неповнолітніми на той час дітьми  по паспорту зразка 1974 року НОМЕР_1 виданого 20 грудня 1991 року Біласуварським РВВС Республіки Азербайджан /а.с. 35-37/. 

 

            Заявник ОСОБА_1 в 2006 році закінчив Криворізьку загальноосвітню школу № 59 Криворізької міської ради Дніпропетровської області /а.с. 32/ і отримав атестат про повну загальну середню освіту /а.с. 31/.     

 

            Відповідно до статті 4 Закону України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року “Про імміграцію” /із змінами та доповненнями/ дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції, тобто граничної кількості іноземців, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, в тому числі і  батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти (ч.2 п. 6).

 

            10 грудня 1998 року Миколаївською селищною радою Широківського району Дніпропетровської області батькові заявника, - ОСОБА_3 було оформлено прописку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 36/. 19 березня 1999 року винесено постанову про видворення ОСОБА_3 /а.с. 36/, однак матеріали які б свідчили про виїзд ОСОБА_3 з території України з 19 березня 1999 року по 07 липня 2008 р. в СГІРФО Широківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області відсутні /а.с. 46/.

 

             10 грудня 1999 року старшим інспектором ГГІРФО Широківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції ОСОБА_6 вище вказана прописка була анульована для послідуючого перенесення в посвідку на постійне проживання в Україні /а.с. 36/. Однак, ОСОБА_3 своєчасно не було надано документи для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні і на сьогодні ним не отримано посвідку.

 

            На підставі рішення Широківського районного суду від 04 грудня 2003 року право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за рідним батьком заявника ОСОБА_3 /а.с. 33/.

           

            Згідно, Прикінцевих положень Закону України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року “Про імміграцію” /із змінами та доповненнями/ іноземці, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну. 

 

            Про порушене право заявник ОСОБА_1  дізнався в січні місяці 2008 року коли його батько ОСОБА_3 звернувся із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні до  органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції.

 

            Встановлення факту постійного проживання у визначеному місці має для заявника юридичні наслідки, так як у нього відсутні правові підстави для отримання посвідки на постійне проживання в Україні.

 

            Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України від 16 січня 2003 року № 435-ІV кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

 

            Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 256 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618- ІV у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

 

            З врахуванням викладеного, суд вважає доведеними, на підставі вище викладених доказів та обставин, факти на які посилається заявник і його порушене право підлягає судовому захисту, а заява задоволенню з тих підстав, вже 02 червня 1998 року рідним батьком заявника, з яким він проживав однією сім'єю, було придбано нерухомість на території Широківського району Дніпропетровської області, а саме, - житловий будинок АДРЕСА_2 а.с. 34, заявник ОСОБА_1 в 2006 році закінчив загальноосвітню школу № 59 Криворізької міської ради Дніпропетровської області а.с. 31 і отримав атестат про повну загальну середню освіту, крім того іншого порядку встановлення факту постійного проживання у визначеному місці законом не визначено і від встановлення цього юридичного факту залежить  виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав заявника.

 

            Судові витрати віднести на рахунок заявника відповідно до ч. 7 ст. 235 ЦПК України.

 

            Керуючись  ст. 16 ЦК України, ст. ст.10, 11, ст. 209, 212, 213, 214, 215, 234 ч.1 п. 5, 256 ч. 2, 259 ЦПК України, суд, -

 

ВИРІШИВ :

 

            Заяву ОСОБА_1 в порядку окремого провадження про  встановлення факту постійного проживання у визначеному місці  - задовольнити.

           

            Встановити юридичний факт постійного проживання  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України, а саме в АДРЕСА_1 з 01 липня 1998 року по теперішній час включно.

           

            Судові витрати віднести на рахунок заявника відповідно до ч. 7 ст. 235 ЦПК України.

           

            Копію рішення направити зацікавленим особам.           

           

            Сторони та інші особи , які беруть участь у справі , а також особи , які не брали участі у справі , якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки , мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково . Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження . Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції , який ухвалив оскаржуване судове рішення .

 

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано . Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк , встановлений статтею 294 ЦПК України , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

 

 

Суддя                         І.В. Ліснецький