Номер провадження № 22-ц/1590/5746/12

Головуючий у першій інстанції Турецький

Доповідач Луняченко А. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Луняченка А.В.

суддів Косогор Г.О., Комлевої О.С.

при секретарі Каланжовій Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення коштів, посилаючись на те, що 22 листопада 2006 року вона домовилася з відповідачами по даній справі про укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. На підтвердження прийнятих на себе зобов'язань, а також з метою їх виконання, ОСОБА_2 передала відповідачам суму, еквівалентну 26800 доларів США у якості авансу, про що були складені відповідні розписки. Час оформлення угоди відповідачі щоразу переносили, після чого взагалі відмовились укладати договір, а також повертати гроші.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачі проти позову заперечували та просили суд відмовити в позові з причин того, що позивачка без поважних причин пропустив строк позовної давності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення коштів задоволений в повному обсязі.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 31480 грн., стягнуто у рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 134577 грн., стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 44859 грн.

Ухвалою Приморського районного суду від 28 березня 2012 року була виправлена описка, у даті проголошення рішення Приморського районного суду замість 17 січня 2012 виправлено на 18 січня 2012 року.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Матеріалами справи встановлено, що 22.11.2005 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 аванс - у сумі 4000 (чотири тисячі) доларів США в рахунок вартості квартири АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою (а.с. 9).

27.02.2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 отримали від ОСОБА_2, аванс у сумі 17100 (сімнадцять тисяч сто) доларів США в рахунок вартості квартири АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою підписаною ОСОБА_3 (а.с. 10).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно разом з ОСОБА_3 отримував гроші від ОСОБА_2 у розмірі 17100 (сімнадцять тисяч сто) доларів США за продаж квартири, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Між тим, угода купівлі-продажу квартири так не була укладена, оскільки відповідачами не були виготовлені всі необхідні для проведення цього правочину документи.

Так , суд правильно встановив , що відносини, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є договірними, а сума в розмірі 4000 доларів США, що еквівалентно 31 480 гривень та 17100 доларів США, що еквівалентно 134 577 гривень, яку позивачка передала ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є авансом, оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири в письмовій формі між сторонами не укладався, нотаріально не посвідчувався та не проходив державну реєстрацію, тобто вимоги ст. 657 ЦК України не були дотримані.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 частині стягнення коштів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції зробив вірний висновок, з яким погоджується колегія суддів про те, що вимоги позивача в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в сумі 5700 (п'ять тисяч сімсот) доларів США, суд першої інстанції задовольняючи вимоги, виходив з того, що на підтвердження отримання грошей за продаж квартири ОСОБА_4 написав розписку про отримання грошей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 11).

З таким висновком колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 не належала ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_1, а також доказів на підтвердженні того, що дійсно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 отримали грошові кошти у ОСОБА_2 у розмірі 5700 доларів США, в матеріалах справи відсутні. У відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розписка, яка написана ОСОБА_4 про те, що він підтверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_2 суму грошей у розмірі 5700 доларів, прийнята до уваги бути не може, з тих підстав, що допустимих та належних доказів у відповідності до ст.. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження своїх позовних вимог в цієї частині ОСОБА_2 надано не було.

В цій частині колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги , зокрема про те , що позивачка пропустила строк для звернення до суду зі своїми вимогами , отримав свою оцінку в оскаржуваному рішенні з посиланням на положення ст. 261, 267 ЦК України , а тому не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Інші доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повно і всебічно з'ясував обставини справи та в рішенні не викладено мотивів, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги, що призвело до ухвалення незаконного рішення, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та поясненнями наданими в суді апеляційної інстанції.

З наведених підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 3, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2012 року -змінити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення коштів.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ____________________________ А.В.Луняченко

Судді ____________________________ Г.О.Косогор

____________________________ О.С.Комлева