Справа № Провадження №22-ц-5861/12 22-ц/1090/8210/12 Головуючий у І інстанціїОладько С.І.
Категорія50Доповідач у 2 інстанції Даценко
27.11.2012
УХВАЛА
Іменем України
08 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Даценко Л.М., Фінагєєва В.О.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
21 червня 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що він з 16.07.2004 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»на посаді електрозварника ручного зварювання 6 розряду. 23.03.2012 року відповідач видав наказ № 25 "про скорочення чисельності працівників у зв"язку з різким зменшенням об"ємів виробництва, відсутністю споживачів на продукцію, змінами у організації виробництва та праці". 23.03.2012 року відповідач направив до профспілкового комітету підприємства подання про отримання згоди на звільнення працівників в тому числі і його за скороченням чисельності з 23.05.2012 року. 29.03.2012 року профспілковий комітет, розглянувши зазначене подання, не дав згоди на його звільнення та направив відповідь відповідачу про прийняте рішення. Однак, 28.05.2012 року відповідач звільнив його з роботи у зв"язку із скороченням чисельності або штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що його звільнено з роботи незаконно, поскільки у порушення вимог ст. 49-4 ч. 2 КЗпП України перед виданням наказу про зміни в організації виробництва відповідач не надав профспілковому комітету інформації про необхідність таких змін в організації виробництва і праці, скорочення штату та звільнення працівників, яке було здійснено без згоди профспілкового комітету. Ліквідація посад на підприємстві була не мотивованою.
Просив поновити його на роботі на посаді електрозварника ручного зварювання б розряду, стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 вересня 2012 року позов задоволено, поновлено позивача на роботі з 28.05.2012 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.05.2012 року по 04.09.2012 року в сумі 5698 грн.
У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач незаконно звільнив позивача з роботи.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Відповідно до ч 8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня отримання погодження на звільнення працівника від первинної профспілкової організації.
Встановлено, що позивач з 16.07.2004 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»на посаді електрозварника ручного зварювання 6 розряду. 23.03.2012 року відповідач видав наказ № 25 "про скорочення чисельності працівників у зв"язку з різким зменшенням об"ємів виробництва, відсутністю споживачів на продукцію, змінами у організації виробництва та праці". 23.03.2012 року відповідач направив до профспілкового комітету підприємства подання про отримання згоди на звільнення працівників в тому числі і позивача за скороченням чисельності працівників з 23.05.2012 року.
29.03.2012 року профспілковий комітет, розглянувши зазначене подання, не дав згоди на звільнення працівників. Дане рішення мотивоване тим, що тимчасово виконуючий обов'язки голови правління за сумісництвом ОСОБА_3 не має прав на прийняття подібних рішень.
Згідно наказу № 71-к від 28.05.2012 року відповідач звільнив позивача із роботи у зв"язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" з наступними змінами та доповненнями розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП.
Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
З урахуванням наведеного, оскільки профспілковий комітет відмовив у згоді на звільнення працівників в тому числі і позивача з роботи, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення позивача на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав, передбачених ст. 235 КЗпП України
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суд першої інстанції повно з"ясував обставини, що мають для справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді