Справа №1490/3644/12 23.10.2012 23.10.2012 23.10.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/1490/2460/12 Суддя суду 1-ї інстанції - Спінчевська Н.А.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Устименко М.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3,
представників відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2012 року
за позовом
публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та
за зустрічним позовом
ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - Банк) про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2009 року Банк пред'явив первісний позов, збільшивши згодом розмір позовних вимог, який обґрунтував наступним.
01 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №03/1/262/06-G, відповідно до якого він надав відповідачу кредит на придбання нерухомості у сумі 35 860 доларів США, з оплатою 12,5% річних, строком до 31 серпня 2031 року. Позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості до 10 числа кожного місяця.
Відповідач не дотримувався строків погашення заборгованості за договором, внаслідок чого станом на 12 листопада 2010 року утворилася заборгованість у сумі 42 208,69 доларів США, що еквівалентно 334 322 грн.37 коп., яка складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 2 580,84 долара США, що еквівалентно 20 442 грн.06 коп., поточної заборгованості по кредиту у сумі 25 808,33 доларів США, що еквівалентно 204 420 грн.04 коп., простроченої заборгованості за відсотками у сумі 9308, 44 доларів США, що еквівалентно 73 729 грн.36 коп., поточної заборгованості за відсотками у сумі 189, 26 доларів США, що еквівалентно 1 499 грн.07 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у сумі 3 246,02 доларів США, що еквівалентно 25 710 грн.75 коп., штрафу за ненадання Банку документів, надання яких передбачено п.4.6 кредитного договору, у сумі 1 075,80 доларів США, що еквівалентно 8 521 грн.09 коп.
На підставі викладеного Банк просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача кредитну заборгованість та судові витрати.
Відповідач пред'явив зустрічний позов, який в подальшому уточнював, в якому посилаючись на порушення з боку Банку норм чинного законодавства при укладенні з ним кредитного договору та договору іпотеки на підставі ст.ст.203, 215, 227 ЦК України та ч.2 ст.548 ЦК України просив визнати їх недійсними.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що Банк не мав індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою, а тому не міг надавати кредит у доларах США, а крім того, надаючи кредит, не надав йому інформації про його умови та сукупну вартість, чим порушив вимоги ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2012 року позов Банку задоволений частково. З ОСОБА_5 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 41 332 долари США 89 центів, що еквівалентно 327 385 грн. 42 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено у зв'язку з його безпідставністю.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уклав з позивачем кредитний договір, умови якого належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, а тому повинен відшкодувати Банку збитки та пеню у повному обсязі, а штраф частково.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, районний суд вважав, що він є необґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із системного аналізу положень ст.192 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет) вбачається, що іноземна валюта може використовуватись банками при видачі кредитів за наявності у них генеральної ліцензії Національного банку України (далі - НБУ).
Судом встановлено, що ПАТ «Кредитпромбанк» має банківську ліцензію №174 та дозвіл №174-2, які видані НБУ 24 вересня 2001 року на здійснення операцій, визначених ч.1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в тому числі операцій з валютними цінностями (а.с.88-91).
01 вересня 2006 року Банк уклав з ОСОБА_5 кредитний договір №03/1/262/06-G, за яким Банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 35 860 доларів США, з оплатою 12,5% річних, строком до 31 серпня 2031 року (а.с.27-35).
Із спірного кредитного договору та заяви відповідача на отримання іпотечного кредиту від 01.09.2006 року вбачається, що на момент укладання договору ОСОБА_5 вважав, що його умови є справедливими по відношенню до нього як позичальника, оскільки підписав всі сторінки договору, просив надати кредит саме в доларах США, й перед його укладанням отримав від Банку в повному об'ємі інформацію, передбачену п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.26-35).
Банк свої зобов'язання виконав, надавши позичальнику кредит (а.с.132).
Однак ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором не виконував, у зв'язку з чим у нього за розрахунком Банку утворилася станом на 12 листопада 2010 року заборгованість у сумі 42 208,69 доларів США, що еквівалентно 334 322 грн.37 коп., яка складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 2 580,84 долара США, що еквівалентно 20 442 грн.06 коп., поточної заборгованості по кредиту у сумі 25 808,33 доларів США, що еквівалентно 204 420 грн.04 коп., простроченої заборгованості за відсотками у сумі 9308,44 доларів США, що еквівалентно 73 729 грн.36 коп., поточної заборгованості за відсотками у сумі 189,26 доларів США, що еквівалентно 1 499 грн.07 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у сумі 3 246,02 доларів США, що еквівалентно 25 710 грн.75 коп., штрафу за ненадання Банку документів, надання яких передбачено п.4.6 кредитного договору, у сумі 1 075,80 доларів США, що еквівалентно 8 521 грн.09 коп. (а.с.114-129).
Банк належним чином повідомляв позичальника про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідності її сплати (а.с.36-39, 130). Однак жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, відповідачем здійснено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що встановивши факт тривалого невиконання боржником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, суд обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок відшкодувати Банку завдані збитки та штраф.
Правильним є і висновок суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідач був ознайомлений з усіма умовами спірного договору. Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (п.2 ст.5 Декрету).
Щодо вимог пп.«в» п.4 ст.5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміст спірного кредитного договору не суперечить чинному законодавству, а тому відсутні підстави зазначені позивачем для визнання недійсним цього договору, а також іпотечного договору. В зв'язку з цим правильно відмовив в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 гроші за договором не отримував, не є предметом апеляційного розгляду, оскільки зазначене не було підставою заявлених позовних вимог у суді першої інстанції, а апеляційний суд відповідно до ст.303 ЦПК України переглядає справи в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: