Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4906/2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Нікандрова С.О.
Суддя-доповідач Кочеткова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2012 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк»(далі -Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 18 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № zpvaga0000002825, на підставі якого відповідачеві наданий кредит у розмірі 17 948,50 доларів США, на строк до 18 березня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Для забезпечення виконання зобов'язання сторони 18 березня 2008 року уклали іпотечний договір, згідно якому позичальник передав в іпотеку Банку житловий будинок № 52 по вулиці Кірова, в м. Василівка, Запорізької області.
Відповідач належним чином не виконувала зобов'язання по договору, внаслідок чого станом на 01 березня 2012 року виникла заборгованість в сумі 33 817,80 доларів США, що за курсом НБУ складає 270 092 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором в розмірі 270 092,62 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з передачею іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період його реалізації згідно ст.34 Закону України «Про іпотеку». Також позивач просив зобов'язати ОСОБА_3 передати позивачу як іпотекодержателю предмет іпотеки в управління на період його реалізації у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», а доходи, отримані від результату управління предметом іпотеки, спрямувати на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя; виселити відповідача та третю особу ОСОБА_4 з вказаного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у ВГІРФО Василівського РВ ГУМВС України; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 і КБ «Приватбанк», а саме: на житловий будинок № 52 по вулиці Кірова, в м. Василівка, Запорізької області, загальною площею 58,1 кв.м., жилою площею 30,0 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_3, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №zpvada0000002825 від 18.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та КБ «Приватбанк», що складається з 15 808,42 доларів США заборгованості за кредитом, 7018,41 доларів США заборгованості по процентам, 203,94 доларів США заборгованості за комісію, 9146,86 доларів США пені, 31,29 доларів США фіксованої частини штрафу, 1608,88 доларів США відсоткова частина штрафу, всього 33817 доларів США в еквіваленті 270 092 грн. 62 коп.
Застосувано процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст.38 Закону України «Про іпотеку»шляхом укладення ПАТ КБ «Приватбанк»договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк»- відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судовий збір в сумі 2700,93 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, Банк подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд безпідставно залишив без задоволення вимоги Банку про надання йому права продажу предмета іпотеки та виселення сім'ї відповідача. Вважає, що судом порушені норми процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції змінити і задовольнити позов у повному обсязі.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 зазначає, що не отримувала досудову письмову вимогу Банку про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором, як це передбачено ч.1 ст.35 Закону України „Про іпотеку". Крім того, суд першої інстанції не застосував строки позовної давності при визначенні розміру пені і штрафу.
В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені сторони не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Колегія визнала причини неявки неповажними і вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 укладений кредитний договір у розмірі 17948, 5 доларів США на строк до 18 березня 2018 року з процентною ставкою 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 10-13) та договір іпотеки, згідно з ким відповідач передав банку в іпотеку житловий будинок №52 по вулиці Кірова, в м.Василівка, Запорізької області (а.с.14-17). У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_3 допустила заборгованість у розмірі 33 817,80 доларів США (а.с.18-20).
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Як вбачається із позовної заяви Банку, при визначені способу реалізації предмету іпотеки Банк фактично просив про застосування процедури, передбаченої ст.38 Закону України „Про іпотеку". Задовольняючи позов частково, суд зазначив про застосування обраного Банком способу реалізації заставного майна.
Не зазначення в резолютивній частині судового рішення всіх процесуальних дій, які Банк має право вчиняти при виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури, передбаченої ст.38 Закону України „Про іпотеку" не є підставою для зміни судового рішення. Вказаний недолік може бути виправлений у спосіб, передбачений ст.221 ЦПК України.
Судом першої інстанції обґрунтовано залишені без задоволення вимоги Банку про виселення відповідача разом з малолітньою дитиною.
Згідно ст. 40 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ "ПриватБанк" в частині виселення, оскільки вирішення питання про виселення відповідачів можливо розглянути тільки після набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення судом першої інстанції норм матеріального права являються безпідставними.
Досудова вимога про усунення порушень кредитного договору направлялася боржникові 17.08.2011 року за вих.№30.1.0.0/2 за адресою постійного місця проживання, зазначеною в кредитному і іпотечному договорах, і відповідно до поштового повідомлення вручена їй 23.09.11р. (а.с.22-23).
Умовами кредитного договору (п.5.5 Договору: а.с.11-зворот) сторони встановили позовну давність по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, пені, штрафу тривалістю в 5 років. Така умова договору не суперечить ст.259 ч.1 ЦПК України.
Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, не просила про застосування п.3 ст.551 ЦК України і не доводила, які саме обставини мають істотне значення для зменшення суми штрафних санкцій.
Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скаргах доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.
Ухвалене у справі рішення є законним й обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарг відсутні.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 не сплатила судовий збір у розмірі 1350 грн. 46 коп. При відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України суд відстрочив сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Таким чином, кошти, які підлягали внесенню відповідачем за подачу апеляційної скарги, підлягають стягненню з ОСОБА_3, оскільки її апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року у цій справі залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1350 грн.46 коп. (одна тисяча триста п'ятдесят гривень 46 копійок).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: