20.11.2012
Справа № 11/2190/1449/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Кусік І.В.
Категорія: ст. 389 ч.2 КК України Доповідач: Червоненко В.Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Червоненка В.Я.
Суддів: Жили І.Е., Литвиненко І.І.
З участю прокурора: Пержинського А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець с. Гаврилівка Кіцманського
району Чернівецької області,
громадянин України, з середньою освітою,
не працюючий, не одружений,
раніше судимий: 13.02.2012 року
Білозерським районним судом Херсонської області
за ч.1 ст. 164 КК України до 80 годин громадських робіт,
мешканець с. Розлив, Білозерського району
Херсонської області, вул. Центральна, 18,-
засуджений за ч.2 ст. 389 КК України до одного року обмеження волі;
На підставі ч. 1 ст. 71, п.4 ч.1 ст. 72 КК України шляхом часткового приєднання призначеного покарання та невідбутої частини покарання за попереднім вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2012 року остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді одного року і одного дня обмеження волі.
Міра запобіжного заходу змінена в судовому засіданні з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Строк відбування покарання рахується з 19.09.2012 року.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи засудженим за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 13.02.2012 року за ч.1 ст. 164 КК України до 80 годин громадських робіт, ухилявся від відбування призначеного покарання.
Так, 15.05.2012 року, прибувши на реєстрацію до Білозерського РП Дніпровського МВ КВІ УДПтСУ, ОСОБА_1 було роз'яснено порядок та умови відбування покарання, а також його було попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності в разі ухилення від відбування цього покарання.
Проте, в період часу з 15.05.2012 року по 12.06.2012 року та з 18.06.2012 року по 02.08.2012 року засуджений ОСОБА_1 умисно, без поважних причин не з'являвся до Білозерської селищної ради, визначеної інспекцією для організації виконання громадських робіт, і відмовився від відпрацювання 68 годин громадських робіт.
В апеляції зі змінами засуджений ОСОБА_1 вважає вирок незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок його суворості та просив змінити вирок суду першої інстанції, призначивши йому покарання у виді арешту з мінімальним терміном ув'язнення.
В обґрунтування доводів апеляції засуджений посилається не те, що суд не врахував, що вчинений ним злочин є злочином невеликої тяжкості, він характеризується позитивно, пом'якшуючими покарання обставинами є: визнання вини та щире каяття як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду справи, а також те, що на його утриманні перебувають двоє дітей, один з яких, його син ОСОБА_2, є інвалідом та постійно потребує матеріальної та фізичної допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню; дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд справи відбувався відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки підсудний повністю визнав свою вину в пред'явленому обвинуваченні і фактичні обставини справи ніким не оспорювались.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 389 КК України є правильною і учасниками процесу не оспорюється.
Що стосується міри покарання, обраної відносно ОСОБА_1, то доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості скоєного злочину та його особі внаслідок суворості , є необґрунтованими.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного, який свою вину визнав повністю, а за місцем проживання характеризується позитивно.
Як обтяжуючу вину покарання суд першої інстанції врахував рецидив злочину і призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.389 КК України.
На думку колегії суддів, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів.
Таким чином, доводи апеляції є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства не встановлено, тому вирок суду є законним.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 - залишити без змін.
Головуючий:
Судді: