Справа:22-5713а/07 Головуючий у 1 інстанції- Беспалов О.О.
Доповідач - Корчевний Г.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Корчевного Г.В. суддів: Гончара В.П., Слюсар Т.А. при секретарі: Гладун Х.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3,ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання довіреностей та договору купівлі-продажу недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання права власності, усунення перешкоду у користуванні, виселення, вселення, -
встановила :
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 р. позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання довіреностей та договору купівлі-продажу недійсними задоволено.
Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1, посвідчену 03.08.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_1, посвідчену 16.08.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1, який діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та ОСОБА_2. 17.09.2004 р. та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання права власності, усунення перешкоду у користуванні, виселення, вселення відмовлено.
Сторони повернуто у первісний стан.
Визнано право власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних долях.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 130 000,00 грн. отриманих ним при укладенні вказаного договору.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 13.04.2007 р. виправлено описки у мотивувальній частині вищевказаного рішення: дату 23.08.2004 р. виправлено на 03.08.2004 р., дату 28.04.1988 р. виправлено на 03.06.2005 р.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та представник
ОСОБА_2. - ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані довіреності від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 та від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_1, посвідчені 03.08.2004 р. та 16.08.2004 р. відповідно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видані під впливом помилки, а отже, є недійсними. В зв'язку з чим договір купівлі-продажу є також недійсним.
Доводи апеляційних скарг, що договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 17.09.2004 p., укладений між ОСОБА_1, який діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є дійсним і не підлягає визнанню його недійсним, оскільки, довіреності від імені ОСОБА_3, ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_1 були підписані ними особисто, за їх внутрішнім переконанням, яке відповідало їх волевиявленню, при укладанні договору купівлі-продажу квартири сторонами були дотримані норми чинного законодавства, повноваження ОСОБА_1 Залежним чином перевірені нотаріусом, спростовуються наступним.
З матеріалів справи вбачається.
03.08.2004 р. ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 видано довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 15 т. 1).
16.08.2004 р. ОСОБА_8. на ім'я ОСОБА_1 видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 16 т. 1).
17.09.2004 р. між ОСОБА_1, який діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та ОСОБА_2. укладено договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. (а.с. 17 т. 1).
Згідно висновку експерта від 20.04.2005 р. по кримінальній справі № 04-08588, що була досліджена судом першої інстанції, представлене на експертизу свідоцтво про право власності на житло № 2172 від 29.11.1999 p., вилучене у ОСОБА_4 є недійсним, оскільки відтиски печатки на документі виготовлені за допомогою кольорової копіювально-розмножувальної техніки. Написи у документі нанесені за допомогою кольорової копіювально-розмножувальної техніки.
Згідно висновку експерта від 05.05.2005 р. № 140 по кримінальній справі № 04-08588 по заяві на видачу довідки-характеристики на АДРЕСА_1
, вилученої 21.04.2005 р. в ході виїмки в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності не об'єкти нерухомого майна, встановити чи виконаний підпис в графі «обстеження проведено в присутності» ОСОБА_1 чи іншою особою не представляється можливим. Підпис в графі «обстеження проведено в присутності» виконаний не ОСОБА_8., не ОСОБА_3, а іншою особою.
Крім того, з наданого до суду апеляційної інстанції листа Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 1.8/СВ-313 вбачається, що 16.03.2007 р. СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві відносно ОСОБА_2. та ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та винесено постанову про притягнення вищевказаних осіб в якості обвинувачених.
Згідно тверджень позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8 наміру продавати спірну квартири не мали. Вони мали намір продати будинок в с. Мала Супоївка, в зв'язку з чим і видали оспорювані довіреності на ім'я ОСОБА_1
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що довіреності видані внаслідок помилки, а тому підлягають визнанню недійсними. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 не мав повноважень на укладання договору купівлі-продажу квартири, в зв'язку з чим договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 також підлягає визнанню недійсними.
Частиною 1 ст. 229 ЦПК України передбач'ено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.