30.10.2012

Справа № 22ц-1958/2012р. Головуючий у першій

інстанції Гапонов Д.Ю.

категорія 46 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Клочко В.П.,

при секретарі - Гриценко Г.К.,

за участю позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання факту проживання однією сім`єю без шлюбу, розділ сумісно нажитого майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та вточнивши свої позовні вимоги протягом розгляду справи, просив визнати факт сумісного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім`єю без шлюбу у період з січня 2001 року по серпень 2007 року, визнати кам'яний гараж в Гаражному кооперативі «Кипарис» об'єктом права загальної сумісної власності; визнати земельну ділянку АДРЕСА_2 загальною сумісною власністю; здійснити реальний поділ сумісного майна, а саме - кам'яного гаражу, що знаходиться в ГК «Кипарис», бокс №НОМЕР_2, автомобілю ВАЗ-2103, держаний номер НОМЕР_1, земельної ділянки АДРЕСА_2, ј частки квартири АДРЕСА_1 виділивши позивачеві Ѕ ідеальну частку в праві власності на вказані об'єкти, стягнути з відповідачки 205120 грн. в рахунок відшкодування витрат на будівництво об'єкту незавершеного будівництва двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 9 червня 1983 року по 19 грудня 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, однак після розірвання шлюбу сторони далі продовжували жити однією родиною без шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 до серпня 2007 року. За період сумісного проживання сторони придбали автомобіль у 1985 році, була приватизована квартира, якій ј частина належить відповідачці, ними сумісно була придбана земельна ділянка АДРЕСА_2, площею 0,0396 га та приватизована на ім`я відповідачки, на якій був побудований будинок, який не зданий в експлуатацію, також у 2001 році сторонами сумісно був придбаний кам'яний гараж, який знаходиться у ГК «Кипарис».

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 листопада 2011 року, позов ОСОБА_3 - задоволений частково.

Визначено за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по Ѕ ідеальних часток автомобілю ВАЗ -2103, 1973 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4, державний номер -НОМЕР_1, що зареєстрований за ОСОБА_6 без реального поділу та залишити автомобіль у спільній частковій власності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовані заходи забезпечення позову.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 09 червня 1983 року по 19 грудня 2000 року, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 листопада 2000 року, та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.9,17).

У період шлюбу сторонами по справі був придбаний автомобіль «ВАЗ - 2103», 1973 року випуску.

У 2000 році відповідачка вступила в члени ГК «Кипарис», що підтверджується членською книжкою (а.с.14), але документів щодо реєстрації права власності на кам'яний гараж, бокс №НОМЕР_2 в ГК «Кипарис» суду не надані.

Відповідно до рішення Балаклавської районної Ради від 20 травня 2005 року, відповідачкою була приватизована земельна ділянка АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом від 25 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_6 (а.с.13).

З довідки КП БТІ та ДРОНМ СМР від 27 липня 2011 за №12965, вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ј частки зареєстровано за ОСОБА_7, ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 2002 року, за ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 28 листопада 2003 року (а.с.184).

Відповідно до ч.1 п.5 статті 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Доводи позивача, про те, що після розірвання шлюбу позивач будував будинок на земельній ділянці АДРЕСА_2 відповідачкою не заперечується та відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не потребує доказуванню.

Згідно до висновку незалежної оцінки майна незавершеного будівництвом двоповерхового садівничого будинку з цокольним поверхом, який розташований на земельній ділянці площею 396,0 кв.м. від 17 лютого 2010 року, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартість незакінченого будівництвом двохповерхового будинку становить 205120 грн. (а.с.72-121). Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що будівництво будинку в СТ «Фіолент» є самочинним.

Відповідно до ч.6 ст.376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача, щодо того, що після розірвання шлюбу позивач та відповідачка продовжували проживати однією сім`єю та вищевказані земельна ділянка в СТ «Фіолент», кам'яний гараж в СТ «Кипарис», ј частка квартири та незавершений будівництвом вищезазначений будинок є об'єктами сумісної власності, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до пояснень, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, та ОСОБА_10 вбачається, що сторони по справі після розірвання шлюбу дійсно проживали у АДРЕСА_1, однак сумісного господарства та бюджету не вели, подружніх відношень між ними не було.

Суд першої інстанції, враховуючи положення ч.6 ст.376 Цивільного кодексу України, дійшов до вірного висновку, що оскільки суду не було надано доказів про визнання права власності на нерухоме майно - самочинне будівництво двоповерхового садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за власником цієї ділянки - ОСОБА_6, витрати на будівництво цього будинку відшкодуванню не підлягають, внаслідок чого суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги факту сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у період з січня 2001 року по серпень 2007 року не знайшли свого підтвердження, отже майно, придбане в період вказаного строку не може бути предметом визнання спільної часткової власності та поділено між ними, як спільне часткове майно подружжя.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявлено після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності .

Суд першої інстанції, врахувавши положення ч.2 ст.72 Сімейного кодексу України, дійшов до вірного висновку вирішуючи питання щодо визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по Ѕ ідеальних часток автомобілю «ВАЗ - 2103», без реального поділу, залишаючи автомобіль у спільній частковій власності, оскільки автомобіль є неподільною річчю та не допускає такого поділу дійсним законодавством, крім того, позивачем не було постановлено питання, щодо виплати грошової компенсації автомобіля, та не внесена сума вартості Ѕ частки вказаного майна на депозитний рахунок суду.

Доводи апеляційної скарги, про те, що після розірвання шлюбу, сторони по справі продовжували проживати однією сім`єю, вели сумісне господарство, мали загальних бюджет, не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження протягом розгляду справи, та у порушення статті 60 ЦПК позивачем не надано ніяких доказів, щодо проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім`єю після розірвання шлюбу.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального права, апеляційна скарги не містить.

Оскільки, суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, це, згідно зі ст. 308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 28 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: Н.Г.Алєєва

В.П.Клочко