АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/3620/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3620/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Матвієнко В.М. Суддя-доповідач: Касмінін О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді:Касмініна О.В.

Суддів: Корнієнка В.І., Гальонкіна С.А.

при секретарі: Коротун І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Засулля-Житлокомунсервіс»

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 серпня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Засулля-житлокомунсервіс»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А :

30 липня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «Засулля -Житлокомунсервіс», посилаючись на те, що працював на даному підприємстві з вересня 2011 року на посаді оператора очисних споруд. 28 квітня 2012 року був звільнений з роботи за появу на роботі в нетверезому стані на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, проте у день звільнення з ним не був проведений належний, повний розрахунок. Тому просив стягнути заробітну плату в сумі 2360 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодувати моральну шкоду в сумі 6 000 грн..

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПП «Засулля-житлокомунсервіс»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Засулля - житлокомунсервіс» на користь ОСОБА_2 2 360 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі, 3 453 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 28.04.2012 р. по 27.07.2012 р., 500 грн. моральної шкоди та на користь держави 688 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ПП «Засулля-Житлокомунсервіс»просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення заробітної плати. Також зазначає, що позивачем не доведено вини підприємства в затримці виплати йому заробітної плати, тому підстави для стягнення середньої зарплати за час затримки розрахунку та моральної шкоди відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПП «Засулля-Житлокомунсервіс»Крамаренка В.В. про скасування рішення суду першої інстанції з підстав наведених в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Згідно п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до ст.. 116 КЗПП України не виплатив у встановлені строки заробітну плату позивачу на час його звільнення та після цього, маючи реальну можливість це виконати, не відкрив банківський рахунок, на який міг би покласти суму заборгованості.

Проте з таким висновком не може погодитись колегія суддів з врахуванням наступного.

Відповідно ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник вдень звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, факт роботи позивача на підприємстві ПП «Засулля -житлокомунсервіс», дата і підстави його звільнення сторонами не оспорюється, тому судом вірно визнано ці обставини такими, що не потребують доказуванню, згідно вимог ст. 61 ЦПК України.

Актом перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області від 06.08.2012 року підтверджено наявність боргу по заробітній платі перед звільненим ОСОБА_2 в сумі 2 360 грн. 60 коп., що також не заперечується відповідачем ПП «Засулля -Житлокомунсервіс».

Разом з цим, під час проведення даної перевірки директором ПП «Засулля-житлокомунсервіс»Воронцовим І.А. було надано акти від 13.04.2012 року, від 15.06.2012 року, від 23.07. 2012 року, які засвідчують факт відмови від отримання належних ОСОБА_2 грошових коштів ( а. с. 28-31, 40-42).

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Право працівника на отримання такої виплати виникає у разі наявності складу порушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗП України) та вини роботодавця у затримці розрахунку при його звільненні.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до ч.3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України доведено, що затримка розрахунку при звільненні позивачу виникла не з вини підприємства, а тому відсутні підстави для застосування ст. 117 КЗП України. І навпаки позивачем не наведено жодних доказів у спростування доводів відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку при звільненні, як і не зазначено на відповідні докази цьому в запереченнях на апеляційну скаргу.

Наявність в матеріалах справи акту перевірки № 16-18-07/57 від 06.08.2012 року за дотриманням ПП «Засулля -Житлокомунсервіс»законодавства про працю підтверджує лише факт невиплаченої ОСОБА_2 зарплати при звільненні та не дає підстав для висновку щодо вини підприємства в цьому.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати підлягають задоволенню, що не заперечується відповідачем ПП «Засулля-Житлокомунсервіс», а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди -залишенню без задоволення за їх безпідставністю. Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України підлягають також перерозподілу судові витрати.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.1, 4 ч.1 ст. 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Засулля-Житлокомунсервіс»-задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 серпня 2012 року скасувати, ухвалити нове по суті позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПП «Засулля-житлокомунсервіс»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з ПП «Засулля - житлокомунсервіс» на користь ОСОБА_2 2 360 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

Стягнути з ПП «Засулля - житлокомунсервіс» на користь держави судові витрати в розмірі 214 грн. 60 коп..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.В.Касмінін

Судді

Апеляційного суду : С.А.Гальонкін

В.І.Корнієнко