КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3937/11 Головуючий у 1-й інстанції: Хижний Р.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О. Є., Шелест С. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року позивач звернувся у суд з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Згурівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2011 року зазначений адміністративний позов задоволено: визнано відмову відповідача неправомірною та зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 30.03.2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни мають розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів установлено, що позивач має статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, при визначенні розміру додаткової пенсії та підвищення до пенсії як дитині війни відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами вищенаведених постанов уряду.

Окрім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, для розрахунку позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 23.07.2011 року, у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Так, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Пунктом 7 частини I зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

З оглядну на те, що на реалізацію наведеного положення Закону України «Про внесення змін до «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України 6 липня 2011 прийнята постанова № 745, якою в п. 6 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні, судова колегія приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо виплати зазначеної державної соціальної допомоги у відповідному розмірі з 23.07.2011 року -дати набрання наведеною постановою уряду законної сили.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову частково.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 1832, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області -задовольнити частково.

Постанову Згурівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2011 року -скасувати.

Адміністративний позов -задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги в розмірі, меншому ніж встановлено ст. 6 Закону країни «Про соціальний захист дітей війни»за період з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року з урахуванням вже виплачених сум.

У решті позову -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.