АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3274/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3274/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Материнко М.О. Суддя-доповідач: Хіль Л. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Хіль Л.М.,
суддів: Антонова В.М., Чічіля В.А.,
за участю секретаря: Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами прокуратури Полтавської області та Державної казначейської служби України
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 2 серпня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до прокуратури Полтавської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, у якому зазначали, що з березня 2003 року неодноразово зверталися до прокуратури Полтавського району Полтавської області з заявою про порушення кримінальних справ з приводу заподіяння їм тілесних ушкоджень працівниками Полтавського РВ та лікарем ЦРЛ ОСОБА_4
З березня 2003 року по липня 2005 року слідчими прокуратури виносились постанови про відмову у порушенні кримінальних справ у зв'язку з відсутністю складу злочину, які пізніше були скасовані Октябрським районним судом м. Полтави.
18 травня 2005 року постановою Октябрського районного суду Полтавської області порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України, стосовно спричинення співробітниками Полтавського РВ та лікарем Полтавського ЦРЛ ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а 28 травня 2005 року прокуратурою Полтавської області порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 125 КК України за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, які пізніше були об'єднані в одне провадження.
Вважаючи, що з березня 2003 року протягом більш ніж 2 років їм незаконно відмовляли у порушенні кримінальних справ, а після їх порушення -протягом більш ніж 6 років виносили незаконні постанови про закриття провадження у кримінальних справах, які після оскарження до Ленінського та Октябрського районних судів м. Полтави скасовувались, як незаконні, з урахуванням уточнень позовних вимог, просили стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку, відкритого в державному казначействі України, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 60 000,00 грн. та 40 000,00 грн. відповідно.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 серпня 2012 року позов частково задоволено.
Стягнуто з держави України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Зобов'язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку кошти у розмірі 10 000,00 грн. з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.
Стягнуто з держави України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
Зобов'язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку кошти у розмірі 10 000,00 грн. з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено прокуратурою Полтавської області та Державною казначейською службою України, у апеляційній скарзі просять рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарги слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що у березні 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до прокуратури Полтавського району Полтавської області з заявою за фактом спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості ОСОБА_2 та тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості ОСОБА_3 працівниками ЦРЛ та Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України.
Після перевірки даної заяви старшим помічником прокуратура Полтавського району Марченко А.О. винесено постанову від 14 серпня 2003 року про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, за відсутністю в діях працівників Полтавського ЦРЛ та Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області при госпіталізації 7 березня 2003 року ОСОБА_2 до психіатричного закладу складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (т. 1 а.с. 34-36).
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2003 року цю постанову старшого помічника прокурора скасовано, матеріали справи направлені для проведення додаткової перевірки.
В подальшому, помічниками прокуратура Полтавського району виносились постанови від 25 травня 2004 року та 27 січня 2005 року про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, які, відповідно, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2005 року та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2005 року скасовувались, з направленням матеріалів заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для додаткової перевірки.
18 травня 2005 року Октябрським районним судом м. Полтави та 28 липня 2005 року прокуратурою Полтавської області за фактом спричинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 співробітниками Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області та лікарем Полтавського ЦРЛ ОСОБА_4 тілесних ушкоджень порушені кримінальні справи за ст. 125 ч. 1, ст. 126 ч. 1 КК України, які в подальшому об'єднані в одне провадження за №05700039.
Провадження у зазначеній кримінальній справі неодноразово закривалось: постановою прокуратури Октябрського району м. Полтави від 10 червня 2006 року (скасована постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 5 лютого 2007 року, справу направлено для відновлення досудового слідства), постановою прокуратури Ленінського району м. Полтави від 29 грудня 2007 року (скасована постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 9 квітня 2008 року, справу направлено для відновлення досудового слідства), постановою прокуратури Ленінського району м. Полтави від 22 травня 2009 року (скасована постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2009 року, справу направлено для відновлення досудового слідства), постановою прокуратури м. Полтави від 1 вересня 2010 року (скасована ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2011 року, справу направлено для відновлення досудового слідства).
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що бездіяльністю прокуратури, яка виражалось у численний відмовах у порушенні кримінальної справи та неодноразових закриттях порушеної кримінальної справи, позивачам спричинена моральна шкода.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з наступних підстав.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та при визначенні розміру такого відшкодування судом повинні враховуються вимоги розумності і справедливості.
Крім того, положення частини 4 статті 23 ЦК України прямо вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням того, що постанови прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи, після порушення кримінальної справи -закриття справи, неодноразово були предметом розгляду судів різних інстанцій та щоразу скасовувались з направленням матеріалів заяви для проведення додаткової перевірки чи відновлення слідства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо доведеності заподіяння позивачем моральної шкоди.
Оскільки бездіяльність посадових осіб органів прокуратури при здійсненні ними своїх повноважень протягом більш ніж 6 років є встановленою, то заподіяна такими діями шкода відшкодовується державою, як це передбачено ст. 1174 ЦК України.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом першої інстанції, ураховуючи обставини справи та викликані цим негативні зміни у житті позивачів.
Таким чином, місцевим судом вірно встановлено характер спірних правовідносин та з дотриманням вимог чинного законодавства визначено спосіб відновлення порушених прав позивачів, шляхом відшкодування завданої їм моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги прокуратури Полтавської області щодо недоведеності заподіяння позивачам такої шкоди не відповідають встановленим у справі обставинам та не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Твердження апелянта Державної казначейської служби України щодо неправильного застосування норм матеріального права не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.
Решта доводів обох апеляційних скарг є несуттєвими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги прокуратури Полтавської області та Державної казначейської служби України - відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 2 серпня 2012 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до прокуратури Полтавської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді: