УКРАЇНА р. 49
Справа № 2а-21/2008
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2008 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої - судді Гудим О.М.,
при секретарі - Верхогляд О.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Царичанського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування реєстрації постійного місця проживання, вчиненого суб'єктом владних повноважень, про визнання нечинною даної реєстрації,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Царичанського РВ УМВС України в Дніпропетровській області , треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування реєстрації постійного місця проживання, вчиненого суб'єктом владних повноважень, про визнання нечинною даної реєстрації,.
В обгрунтування позовних вимог вказала, що є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Цей будинок належить їй на праві приватної власності , як успадковане майно після смерті її прабаби ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та технічним паспортом на житловий будинок.
ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Білорусь та постійно проживає на території Республіки Білорусь. Приїхавши на Україну дізналася, що за адресою місцезнаходження її будинку було здійснено реєстрацію постійного місця проживання без її відома громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Таке рішення відповідача вважає незаконним, так як своєї згоди , як власник житла, не надавала.
Як власник вважає за необхідне здійснити відчуження належного їй майна, однак перешкодою у реалізації своїх прав є факт незаконної реєстрації вищевказаних громадян у належному їй житловому будинку.
Прохає в позовній заяві визнати нечинною реєстрацію постійного місця проживання громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою місцезнаходження належного їй на праві власності житлового будинку: АДРЕСА_1та зобов”язати відповідача скасувати як незаконну реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1.
В судовому засіданні від позовних вимог частково представник позивачки ОСОБА_5 відмовилась, зокрема в частині скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3, оскільки він добровільно знявся з реєстрації і ця часткова відмова від позову ухвалою суду від 22.07.2008 року прийнята і провадження в справі в цій частині закрито. В частині позовних вимог відносно ОСОБА_2 , представники позивачки ОСОБА_5та ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в суд не з'явився, надіслав до суду письмову заяву , в якій позов визнав, прохає справу розглянути в його відсутність.
Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши справу, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Відповідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст.112 ч.3 КАСУ у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що гр. ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Білорусь та постійно проживає на території республіки Білорусь, що підтверджується її паспортом серії НОМЕР_1, виданим Ленінським РВВС м. Гродна Республіки Білорусь від 13.08.2004 року. Приїхавши на Україну дізналася, що за адресою місцезнаходження її будинку було здійснено реєстрацію постійного місця проживання без її як власника житлового будинку відома, громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується і копією домової книги (а.с.8). Цей будинок належить їй на праві приватної власності , як успадковане майно після смерті її прабаби ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29.11.1986 року, виданим Царичанською державною нотаріальною конторою та технічним паспортом на житловий будинок № 862 кн. 7, виданим 11.06.2008 року ОКП Царичанським бюро технічної інвентаризації.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни зобов'язані протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Згідно до ст.7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, рішення суду, свідоцтва про смерть.
Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, суд приходить до висновку, що позовнІ вимоги щодо скасування реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки сам відповідач позовні вимоги визнав повністю, так як дійсно реєстрація ОСОБА_2 здійснена була без згоди на те власника житлового будинку (позивачки по справі),що не заперечує і сам ОСОБА_2 в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167,186 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
Визнати нечинною реєстрацію місця проживання громадянина ОСОБА_2за адресою місцезнаходження належного ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку: АДРЕСА_1.
Зобов”язати відповідача - Царичанський РВ УМВС України в Дніпропетровській області скасувати як незаконну реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_2за адресою : АДРЕСА_1.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча : О.М.Гудим