КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2012 р. Справа№ 10/075-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
при секретарі: Реуцькій Т.О.,
за участю представників:
від позивача Валіуліна М.М., дов. від 09.07.12 №12-254,
від відповідача Бортник О.В, дов. від 25.01.12,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна"
на рішення
Господарського суду Київської області від 27.09.12 (дата підписання - 02.10.12)
у справі №10/075-12 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі дирекції "Автотранспошта" Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна"
про стягнення 24309,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.12 позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі дирекції "Автотранспошта" Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" (далі - відповідач) про стягнення 24309,00 грн. задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 24309,00 грн. пені та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що пеня як штрафна санкція передбачена за порушення грошового зобов'язання, тому у позивача немає обов'язку сплачувати суму пені за порушення строків поставки. Крім того, відповідач направив позивачу претензію з вимогою сплатити пеню за порушення строків оплати.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.10.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.11.12. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.
21.11.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.
21.11.12 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 скасувати.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).
В ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.11 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір №КП 022/2011/04-21 поставки автомобілів (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю автомобілі вантажні (код ДК 016-97: 34.10.4) типу Renault Premium, Renault Trafic (з пробігом) у кількості 9 (дев'яти) одиниць (далі - автомобілі), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за них обумовлену грошову суму (п.1.1 договору).
Загальна ціна договору становить 2713440,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 452240,00 грн. (п.3.1 договору).
Відповідно до п.4.1.1 договору при розрахунках між сторонами застосовується попередня форма оплати, яка здійснюється в розмірі до 50% від загальної ціни, що передбачена п.3.1 договору, та в термін до 5 банківських днів з моменту підписання цього договору.
Згідно п.5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) автомобілів грудень 2011 року.
В момент передачі автомобілів сторони підписують акт прийому-передачі (п.5.5 договору).
У письмових поясненнях відповідач не заперечує, що суму попередньої оплати за автомобілі позивачем перераховано.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив всі дев'ять автомобілів, що підтверджується актами приймання-передачі майна від 15.12.11, 30.12.11, 04.01.12, 19.01.12, підписані сторонами та скріплені печатками.
Таким чином, з огляду на п.5.1 договору, відповідач прострочив поставку 5 (п'яти) автомобілів, переданих згідно актів приймання-передачі майна від 04.01.12 та 19.01.12.
14.03.12 позивач вручив відповідачу претензію №3/10-07-496, в якій вимагав сплатити суму пені за прострочення поставки автомобілів.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму пені за порушення строків поставки не сплатив.
Згідно з п.2,3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2 ст.231 ГК України).
У пункті 7.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки або недопоставку автомобілів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості автомобіля, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 24309,00 грн. пені за порушення строків поставки автомобілів.
Перевіривши розрахунки пені, колегія суддів вважає їх правильним та погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи не містять доказів того, що п.7.2 договору визнавався недійсним в судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п.7.2 договору, та вважає необґрунтованим твердження апелянта про неможливість застосування до нього такої міри відповідальності як стягнення суми пені за порушення строків поставки автомобілів.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність претензії до позивача за прострочення строків оплати по договору поставки, оскільки в даній справі інший предмет розгляду - стягнення пені за порушення строків поставки автомобілів.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 у справі №10/075-12 - без змін.
2. Матеріали справи №10/075-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Кондес Л.О.
Ропій Л.М.