ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"24" жовтня 2012 р.Справа № 1/74/5022-696/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
За позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль
до Військової частини А1769 , м.Тернопіль, вул. Дубовецька,1
про стягнення 4998 грн.00 коп.
За участю:
Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону Грицько А.С., посвідчення № 75 від 07.12.2011р.
Позивача: Мазур Т.В. -головний спеціаліст -юрисконсульт
Відповідача: Романюк Л.І., помічник командира військової частини А1769 з правової роботи
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22,29, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу за відсутності відповідного клопотання не здійснювалась.
Суть справи:
Тернопільський прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про стягнення з Військової частини А1769 , м.Тернопіль, вул. Дубовецька,1 - 4998 грн. 00 коп. збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проведеною 18.04.2012р. державною екологічною інспекцією у Тернопільській області перевіркою дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у Військовій частині А1769 встановлено, що дизельні електростанції та електроагрегати військової частини А1769 працювали без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу і, відповідно, здійснювали викид шкідливих речовин є наднормативним, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та завдано збитків державі на суму 4998 грн.00 коп.
В підтвердження викладеного надано: направлення № 436 на проведення позапланової перевірки військової частини А1769, акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 18.04.2012р.; протоколи №№ 000534, 000536, про адміністративне правопорушення від 18.04.2012р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.08.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 05.10.2012р., який ухвалою суду було відкладено на 24.10.2012р. за клопотанням позивача.
Відповідач у відзиві на позов № 1719 від 13.09.2012р. та його повноважний представник в судовому засіданні вважає позов таким, що не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Позивачем невірно віднесено перелічені в позовній заяві електроустановки до стаціонарних джерел, а зазначені електроустановки є пересувними; актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства не закріплено які саме стаціонарні джерела функціонують на території установи; позивачем проведено неправильний розрахунок збитків; позов не підтверджується належними доказами, зокрема, як зазначає відповідач, позивачем не доведено, що електроустановки є стаціонарними. В судовому засіданні додала для огляду суду світлини електроустановок, електроагрегата АБ-1У230 та котельні, яка належить КЕВ. Представник відповідача, в обгрунтування заперечень на позовну заяву, посилається на норми ст. 17 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря", Лист Міністерства юстиції від 26.12.2008р. №758-0-2-08-19 щодо практики застосування норм права у випадку колізій.
Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області до початку судового засідання подано заперечення проти відзиву на позовну заяву № 1-1/4322 від 24.10.2012р., в якому позивач доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, вважає безпідставними. Позивач посилається на ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", якою встановлюється дозвільний порядок викиду забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, на п. 14.1.142 Податкового кодексу України, в якому дається визначення пересувного джерела забруднення, а також на п.1.15.6. Інструкції про зміст і порядок складання звіту проведення інвентаризації видиків забруднюючих речовин на підприємстві (затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995р. №7) в якій визначається поняття "пересувне джерело забруднення атмосфери".
В судовому засіданні позивач наполягає, що викиди забруднюючих речовин здійснювалися без відповідного дозволу, тому Державною екологічною інспекцією при проведенні перевірки розрахунковим методом у відповідності до Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 нараховані збитки на суму 4998 грн. 00 коп.
Заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення сторін, думку Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з наступне:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У відповідності до ст.29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-ХІІ від 25.06.1991р. (надалі Закон № 1264-ХІІ) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 20 Закону № 1264-ХІІ встановлено, що державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Окрім того, до їх компетенції, зокрема, належить і видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України (п. є ч. 1 ст. 20 Закону № 1264-ХІІ).
Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 55 від 19.02.2007 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області. Відповідно до п.п.6 п. 5 даного Положення Інспекції надано право складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Як вбачається із ст. 40 Закону № 1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі (затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №548 від 19.12.2006р.) є спеціальним підрозділом Мінприроди. Одним із завдань інспекції, у відповідності до абзацу ''б''п.п. 1 п. 4 вищевказаного Положення, є державний контроль за додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) тощо. Інспекція має право вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що передбачено п.п.9 п.5 вищевказаного Положення.
У відповідності до наказів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., № 540 від 12.12.2006р., Державна екологічна інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами, зокрема і шляхом звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до направлення № 436 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області відділу екологічного контролю атмосферного повітря та водних ресурсів Міщієм М.С. на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області у термін з 18 по 19.04.2012р. проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони у Військовій частині А1769, за результатами якої 31.03.2009р. складено Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства та складено припис № 3-1/1610 від 20.04.2012р. .
Як вбачається із Акту, перевіркою встановлено, що діяльність підрозділів військової частини А1769 пов"язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюються без дозволу держуправління ОНПС у Тернопільській області чим порушено ст.ст.11,33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
У відповідності до ч. 5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров"я.
Статтею 68 Закону № 1264-ХІІ передбачено обов'язок підприємств, установ, організацій та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Розмір шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу в результаті його неправомірних дій розрахований у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009р. за № 48/16064 (надалі -Методика) за розрахунком позивача складає 4998 грн. 00 коп.
Однак, з доводами позивача погодитися не можна.
Як сказано в п. 1.3. Методики:
Ця Методика не застосовується при виявленні порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вчинених суб"єктами господарювання внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із пересувних джерел, а також діяльність яких пов"язана з впливом фізичних та біологічних фактів на його стан.
Таким чином, для вирішення справи ключовою є правильна класифікація джерел викидів забруднюючих речовин, належних військовій частині А -1769 як пересувних чи стаціонарних.
Позивач запропонував визначення пересувного джерела забруднення, яке міститься в п.14.1.142 ст.14 Податкового кодексу України. Однак, це визначення до даних правовідносин застосоване бути не може. Як сказано в ст. 14 Податкового кодексу: "У цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:" і далі за текстом. Отже, визначення, наявні в Податковому кодексу застосовуються до податкових правовідносин. У той же час перед нами правовідносини, пов"язані з відшкодуванням шкоди навколишньому середовищу, тобто неподаткові за своєю природою правовідносини.
Не вияснює питання і застосування визначень, що містяться в Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року №7. Згідно Інструкції, п.1.15.4., стаціонарним джерелом забруднення атмосфери вважається підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об"єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. При цьому, не зрозуміло, протягом якого саме часу повинен об"єкт зберігати свої просторові координати. Як пояснила в судовому засіданні представниця відповідача (протокол судового засідання від 24.10.2012р., а.с. 42) всі агрегати електроагрегати військової частини А - 1769 регулярно пересуваються зі своїх місць під час перебування частини "в польових умовах".
За таких обставин суд вважає, що до електроустановок військової частини А-1769 слід застосувати положення Порядку розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. №303 (надалі -Порядок).
Відповідно до Порядку (п.2) "нормативи розробляються для кожного типу новоствореного пересувного джерела та (або) такого, що експлуатується на території України, з урахуванням вимог національного і міжнародного законодавства щодо забезпечення екологічного безпеки навколишнього природного середовища".
Як вбачається з Акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 18.04.2012р. (а.с.16) електроустановки військової частини А -1769 є типовими. Так, відповідачем експлуатуються: одна електроустановка моделі ЕСД-20ВС/400-М2, дві електроустановки моделі АБ-1-О/230, дві електроустановки АЗДС-20М. На думку суду відповідач не повинен отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин кожною з типових установок. Для такого обладнання нормативи викиду повинні розроблятися відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів Порядку.
Оскільки Методика, на підставі якої розраховані заявлені до стягнення збитки, завдані державі в результаті викидів забруднюючих речовин електроустановками військової частини А-1769, не може застосовуватися до цих установок, остільки зроблений позивачем розрахунок збитків не може бути визнаний правильним.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення господарського суду прокурор, сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2012р.
Суддя Ю.О. Чопко