Справа 2-1/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2008 року Канівський міськрайонний суд
Черкаської області
В складі: головуючого - судді Штих К.М.
за участю секретаря - Десятник О.А.
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представників відповідачів - Гордієнко О.Ф., Танана Г.П.
представників третіх осіб - Джелялова Р.І., Цибулько В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Канівського міськвиконкому, Канівського міськвідділу земельних ресурсів, третіх осіб: Бюро технічної інвентаризації в м. Каневі, земельно-кадастрове бюро в м. Каневі про визнання недійсним державних актів на землю, схематичних планів, та встановлення суміжної межі між земельними ділянками
ВСТАНОВИВ:
що позивачка звернулася з позовом в суд до відповідачів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки, посилаючись на те, що 04.08.1993 року її мати ОСОБА_3 подарувала їй житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці 2180 кв.м. однак 21.04.04 р. міськвідділом земельних ресурсів проведено замір земельної ділянки в результаті чого невірно визначено межу та складено схематичний план, внаслідок чого пройшло зміщення межі між домоволодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 яка не співпадає із схематичним планом за 1993 рік, таким чином бочка для води, яка закопана в землю опинилася на території земельної ділянки її сусідки, відповідачки по справі і як наслідок між ними тепер постійні сварки.
В судзасіданні 31.10.07 року позивачка змінила позовні вимоги, просить визнати недійсним державний акт на землю виданий на ім'я ОСОБА_4 15.11.04 року та схематичний план по встановленню суміжної межі між земельними ділянками за 2005 рік, посилаючись на те, що підписання актів погодження меж та видача Державного акта на земельну ділянку відповідачем не було узгоджено з нею як суміжним землекористувчем, чим порушено вимоги Земельного кодексу України.
В результаті таких дій порушено попередню межу, відновлення якої для неї є дуже важливим так як і при будівництві в 70-х роках сараю, нею було вмуровано під фундамент металеву бочку для води, частина якої знаходиться на даний час на земельній ділянці відповідачки по справі, що є прямим свідченням, на її думку, про наявність зміщення попередньої межі в межах 3-х метрів з одної сторони і компенсацією цих метрів з іншої сторони, в результаті чого, земельна ділянка по розмірах не змінилася, а тому просить суд відновити межу, яка існувала до 21.04.04 року між земельними ділянками, що знаходяться АДРЕСА_1 та відновити межі земельної ділянки згідно схематичного плану земельної ділянки АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 від 10 червня 1993 року, визнавши недійсним державний акт на землю, схематичний план по встановленню суміжної межі між земельними ділянками від 21.04.2004 року, виданий на ім'я ОСОБА_4 яка в послідуючому подарувала цю землю ОСОБА_2 та призначити по справі судову земельну експертизу.
Ухвалою суду від 27.03.07 року по справі призначалася судова земельно-кадастрова експертиза з питань визначення меж між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 з урахуванням техдокументації БТІ за 1993 рік та 1945 рік і в залежності від цього визначити достовірність кадастрового плану земельної длянки в 2004 році, визначивши порядок користування земельною ділянкою виконання якої було доручено Черкаському відділенню КНДІСЕ, який повернув ухвалу без виконання, у зв'язку з тим, що дане питання не відноситься до компетенції експерта-будівельника.
Ухвалою суду від 28.04.07р. по справі було призначено повторну земельно-кадастрову зйомку, виконання якої було доручено спеціалістам державного підприємства Черкаського інституту землеустрою, на вирішення якого було поставлено вище зазначене питання.
Не погоджуючись з висновком спеціалістів за клопотанням позивача була призначена ухвалою суду від 31.10.07р. судова земельна експертиза на вирішення якої поставлено питання відповідності фактичної суміжної межі у вигляді встановлених на місцевості межових споруд між земельними ділянками сторін первинній межі згідно даних земельно-кадастрової документації та питання відновлення первинної межі згідно даних земельно-кадастрової документації.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини зазначені в позові та просить задоволити позов, з висновком експертизи погодилася, просить суд захистити її право на земельну ділянку по первинній суміжній межі між відповідачем у розмірі 68 м. як це зазначено в схематичних планах БТІ за 1945 та 1993 роки, шляхом перенесення межі згідно план-схеми в додатку до висноску судової земельної експертизи № 38/07 від 28.05.08р. яка позначена червоною лінією.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що домоволодіння АДРЕСА_2 їх подарувала бабуся, межі які були такі і залишилися, сарай було збудовано в 1963 році стоїть на місці ніяких змін не було, в позові просить відмовити за безпідставністю.
Представник відповідача Канівського міськвиконкому Танана Г.П. позов не визнав та пояснив, що згідно схематичного плану присадибної ділянки АДРЕСА_1; виконано 10.06.1993 року який знаходиться в техпаспорті на домоволодіння позивача виготовленого Канівським БТІ 30.09.93р. , відстань від будівлі до сусідньої межі становила 0,5 метра, а при виготовлені кадастрового плану земельної ділянки та його уточнення 21.04.04р. було встановлено межу між сусідніми домоволодіннями з застосуванням технісних засобів виміру в результаті чого відстань від будівлі позивачки до межі сусіднього домоволодіння становить 1,5 метра, тобто проведене уточнення меж на користь позивача. Вважає, що металева бочка була встановлена з зайняттям сусідньої ділянки про що свідчить і битонний бордюр встановлений по межі і за давністю вже покритий мохом. В позові просить відмовити.
Представник відповідача Канівського міськвідділення земельних ресурсів позов не визнав та пояснив, що згідно технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 було зроблено зйомки земельно-кадастровим бюро при виготовлені державного акту на право власності на землю, що відповідає технічному паспорту на домоволодіння виготовленому в 1993 році. У зв'язку з відмовою позивача підписати акт узгодження меж була створена депутатська комісія, яка 21.07.04р. виходила на місцевість і встановила, що суміжна межа між домоволодінням АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2відповідає техпаспорту БТІ і техдокументації виготовленій земельно-кадастровим бюрою Між цими домоволодіннями є металевий паркан із битонним бордюром який встановлений більше 20-ти років, який і є межею між землекористуванням, в позові просить відмовити за безпідставністю, так як і інститутом землеустрою і судовою експертизою не встановлено порушення суміжного землекористування.
Представник третьої особи: Канівське БТІ - Цибулько В.І. та міськвідділу земельно-кадастрового бюро - Джелялов Р.І. позов не визнали за його безпідставністю та пояснили, що техпаспорт на домоволодіння і схематичні плани за 1945, 1993 роки відповідають техдокументації земельно-кадастрового бюро за 2004 рік та висновкам Черкаського інституту землеустрою і судової земельної експертизи.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має на праві особистої власності домоволодіння, яке розташоване АДРЕСА_1, яке вона отримала на підставі договору дарування від 04.08.93р. від своєї матері ОСОБА_3, що розташоване на земельній ділянці розміром 2180 кв.м. (а.с. 6-8).
Згідно технічного паспорту на це домоволодіння (а.с. 10) за схематичним планом від 20.07.93р. земельна ділянка зі сторони дороги вул. Дорошенка дорівнювала 65,50 метра.
Відповідно до рішення Канівської міськради № 41 від 16.02.93р. „Про зміну меж в землекористуванні громадян м. Канева” п. 2 узаконено земельні ділянки до домоволодіння, які належать на праві особистої власності громадянам - ОСОБА_3 АДРЕСА_1 - 1000 кв.м. землі та 1180 кв.м. доділено в тимчасове користування, а 3590 кв.м. вилучено в міськземфонд (а.с. 50).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 являється власником домоволодіння АДРЕСА_2 згідно доровору дарування від 25.01.05р. яке вона отримала від своєї бабусі ОСОБА_4, яке розташоване на земельній ділянці 1000 кв.м., що знаходилася у її (ОСОБА_4) власності на підставі державного акту на право власності, виданого 15.11.04р. (а.с. 44-46, 40, 41), схематичного плану від 05.01.05р. (а.с. 43) у розмірі 999,36 кв.м.
Згідно протоколу від 21.07.04р. розширеної депутатської комісії по регулюванню земельних відносин (а.с. 25) встановлено, що межа між землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідає технічному паспорту БТІ та технічній документації виготовленій земкадастровим бюро, межа між домоволодіннями є металевий паркан виготовлений більше 20 років, який є межею між землекористувачами.
Відповідно до вимог ст.107 ЗК України основою відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Відповідно до вище викладеного суд критично оцінює висновок судової будівельно-технічної експертизи № 38/07 від 28.05.08р. про те, що фактична суміжна межа у вигляді встановлених на місцевості межових споруд між спірними земельними ділянками відсутня, у зв'язку з чим не можливо надати висновок про відповідність первинної межі згідно даних земельно-кадастрової документації, що суперечить протоколу від 21.07.04р. (а.с. 25), фототаблиця № 1, № 4, № 10, № 11 (а.с. 125-126).
Більш того, відповідно до висновку експертизи межа, яка існувала до 21.04.04р. між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно схематичного плану земельної ділянки АДРЕСА_1 від 10.06.93р. проходить по лінії улаштування підпірної стінки та перетинає металеву емкість, що належить ОСОБА_1.
В судовому засіднанні ОСОБА_1 підтвердила, що техпаспорт на домоволодіння за 1993 рік і схематичний план, що знаходиться у ньому є вірним (а.с. 10).
Будь-яких доказів про правомірність закріплення наділу земельної ділянки в розмірі 68,0 м. зі сторони дороги по вул. Дорошенка як зазначено в схеметичному плані від 04.09.45р. (а.с. 90) суду не надано, як не надано доказів про послідовність вилучення спірної земельної ділянки, однак безспірним залишається факт, що при переході права власності в 1993 році на домоволдіння АДРЕСА_1 перейшло і право користування на присадибну земельну ділянку, яка чітко визначена не 68,0 м., а 65,5 м. про це було відомо ОСОБА_1. що вона і не заперечувала в судовому засіданні, стверджуючи, що по техпаспорту і техдокументації все вірно, а в 2004 році не вірно визначено заміри міськвідділом земельних ресурсів.
У вказаному висновку експерта вказано, що встановити первинну суміжну межу між спірними земельними ділянками із наданих доказів не можливо, а тому було рекомендовано з метою усунення конфліктів між сторонами землевпорядній організації закріпити суміжну межу як позначено на плані-схемі додатку № 6 червоним кольором та пронумеровано по точках, однак від запропонованих експертом варіантів сторони відмовилися виходячи із фінансових міркувань.
Відповідно до п. 2 ст. 107 ЗК України у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.
За таких обставин та з урахуванням вимог п. „б” ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав на земельну ділянку здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки який існував до порушення прав, а право виникло у ОСОБА_1 в 1993 році на підставі договору дарування домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на присадибній земельній ділянці відповідно до схематичного плану та рішення міськвиконкому № 41 від 16.02.93р. (а.с. 49, 50) і становив на той час 65,5 м. зі сторони вулиці Дорошенка, межа у відповідності з цим проходить по металевому паркану встановленому більше 20 років, який є межею (а.с. 25).
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 106, 107, 152, 140 п.”а”, ст. 142 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В и р і ш и в:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Канівського міськвиконкому, Канівського міськвідділу земельних ресурсів, третіх осіб: Бюро технічної інвентаризації в м. Каневі, земельно-кадастрове бюро в м. Каневі про визнання недійсним державних актів на землю, схематичних планів, та встановлення суміжної межі між земельними ділянками, - відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі в десятидений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий К.М. Штих