ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 листопада 2012 р. № 5008/100/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУліцького А.М.,

суддівБакуліної С.В., Данилової Т.Б., Малетича М.М., Першикова Є.В.

розглянувши заявуПриватного підприємства побутових послуг "Смерічка"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2012

у справі№5008/100/2012 господарського суду Закарпатської області

за позовом: Приватного підприємства побутових послуг "Смерічка"

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

3) Ужгородської міської ради

про визнання недійсним пункту 1.7. рішення Ужгородської міської

ради від 04.12.2009р. №1317

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством побутових послуг "Смерічка" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2012 у справі №5008/100/2012 господарського суду Закарпатської області в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

При цьому ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмету спору, підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.04.2012 у справі №5008/100/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2012, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним пункту 1.7. рішення Ужгородської міської ради від 04.12.2009 №1317.

Постановою від 14.08.2012 Вищий господарський суд України судове рішення апеляційного господарського суду залишив без змін, погодившись з висновками про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 1.7. рішення міської ради №1317 про затвердження проекту відведення та надання відповідачам 1, 2 в оренду строком на три року земельної ділянки з наступним її викупом під власним приміщенням та для його обслуговування, оскільки на час винесення спірного рішення ради у позивача не виникло права користування на спірну земельну ділянку. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи стосовно того, що в результаті перетворення КП ПП "Смерічка" позивач став його правонаступником, водночас, право на земельну ділянку не перейшло автоматично, і підлягала оформленню на загальних підставах, що позивачем зроблено не було; спірне рішенням ради є таким, що прийнято з дотриманням частини другої статті 120 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка передана відповідачам 1, 2 у зв'язку з придбанням у власність частини нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці.

Звертаючись з заявою про перегляд названої постанови, Приватне підприємство побутових послуг "Смерічка" доводить неоднаковість застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах та посилається на постанову Вищого господарського суду України від 15.06.2010 у справі №11/342, постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.12.2004, постанову Верховного Суду України від 26.09.2011, постанову Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2011 у справі №6-39957 св 11.

Постановою від 15.06.2010 у справі №11/342 Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду залишив без змін, погодившись з висновками про задоволення позовних вимог щодо визнання частково недійсним рішення ради про передачу третій особі земельних ділянок для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки, яким третій особі надано земельну ділянку №3 в довгострокову оренду за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення ради земельної ділянки для будівництва їдальні, та земельну ділянку №6 в межах червоних ліній в короткострокову оренду на 5 років за рахунок міських земель. При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судом апеляційної інстанції обставин стосовно того, що при прийнятті вказаних спірних рішень, відповідачем проігноровані вимоги щодо мінімальної відстані від належної позивачу будівлі (вимоги пожежних санітарних, містобудівних, технологічних правил експлуатації будинку), не враховано, що на прилеглій до будівлі території розташовані споруди та інженерні мережі, які потребують вільного доступу працівниками позивача, а також всупереч чинному земельному законодавству відповідачем не отримано погодження позивача, як фактичного користувача суміжною земельною ділянкою.

Постановою від 23.11.2011 колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишила без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодившись з висновками про задоволення позову щодо визнання недійсним рішення селищної ради відносно надання згоди на передачу земельних ділянок у власність громадян та дозволу на розробку проектів їх відведення. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин стосовно того, що у Мукачівського комбінату право постійного користування земельною ділянкою виникло в 1985 році на підставі державного акта на право користування землею; внаслідок перетворення Мукачівського комбінату позивач став його правонаступником; рішення ради про надання спірних земельних ділянок третім особам є таким, що порушує права позивача, як постійного користувача цих земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва майнового комплексу та їх обслуговування.

Таким чином, зазначені судові рішення, незважаючи на подібність предмета спору, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин справи, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

Також колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.12.2004.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.09.2011 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску справи №5008/100/2012 господарського суду Закарпатської області до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству побутових послуг "Смерічка" у допуску справи №5008/100/2012 господарського суду Закарпатської області до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Уліцький

СуддіС.Бакуліна Т.Данилова М.Малетич Є.Першиков

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)