УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/2200/11

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Снітка С.О., Худякова А.М.,

при секретарі Жовновській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою позивача на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 1 лютого 2006 року уклав з відповідачем договір позики, за яким передав останньому 41000 грн. зі сплатою 22% річних від суми позики за користування позиченими коштами, з кінцевим терміном повернення до 1 лютого 2007 року. На підтвердження факту укладання договору позики відповідачем була видана розписка.

Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з нього заборгованість за договором позики в сумі 27975 грн. та відсотки за користування коштами в сумі 12532 грн. 92 коп.

В подальшому позивач неодноразово збільшував позовні вимоги. Просив стягнути з відповідача 27975 грн. заборгованості за договором позики та 18670 грн. 04 коп. відсотків за користування позиченими коштами, а також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 27975 грн., 297 грн. 75 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 11 грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з явкою до суду. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 18670 грн. 04 коп. відсотків за користування коштами відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики в сумі 27975 грн., а також 3 % річних від простроченої суми боргу, що становить 839 грн. 5 коп.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судді приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що факт укладення між сторонами договору позики підтверджується належними доказами. Зокрема, з наявної в матеріалах справи копії розписки вбачається, що 1 лютого 2006 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір позики, за яким передав останньому 41000 грн. зі сплатою 22% річних від суми позики за користування позиченими коштами, з кінцевим терміном повернення до 1 лютого 2007 року.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов'язання за договором позики, суд стягнув з нього на користь позивача заборгованість в сумі 27975 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 22 % річних, суд першої інстанції зазначив, що позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності, який відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» має право надавати фінансові послуги з метою отримання прибутку, різновидом якого є відсотки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, однак вважає, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, повинен був стягнути 3 відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем не були заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 3 відсотків річних за неналежне виконання останнім грошового зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 7 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча : Судді: