ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 100024/11 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області (далі - УПФ України в Шумському районі) нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008-2010 роки та січень-лютий 2011 року.

Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2011 року позовні вимоги позивачки у частині перерахунку спірної доплати до пенсії за період з 01 січня 2008 року по 20 серпня 2010 року залишено без розгляду.

Постановою того ж суду від 14 березня 2011 року, прийнятою у порядку скороченого провадження, вказаний позов задоволено, визнано протиправними дії УПФ України в Шумському районі щодо не нарахування та невиплати позивачці передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавки до пенсії та зобов'язано відповідача починаючи з 21 серпня 2010 року нараховувати і виплачувати їй таку надбавку у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням вже проведених виплат.

У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Шумському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, посилаючись на те, що вищезгадана постанова в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства і є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.

З урахуванням вимог ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин мала право на підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав нараховувати та виплачувати позивачці спірну надбавку до пенсії починаючи з 21 серпня 2010 року без обмеження будь яким строком, тоді як вона згідно із заявленими у позовній заяві вимогами просила здійснити таку виплату виключно по лютий 2011 року, а зміна позовних вимог згідно із ч.1 ст. 137 КАС України можлива протягом усього часу судового розгляду шляхом подання письмової заяви, яка матеріалах у матеріалах справи відсутня.

За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог лише за період з 21 серпня 2010 року по 28 лютого 2011 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачки здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Шумському районі Тернопільської області, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваного рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1327/11 скасувати і прийняти нову, якою вимоги позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату позивачці ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 21 серпня 2010 року по 28 лютого 2011 року з урахуванням проведених у цей час виплат.

Присудити з Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

Відповідно до вимог ч.10 ст. 183-2 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба