ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

22 червня 2006 р.

№ 2/174-05

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Глос О.І.,

суддів :

Бакуліної С.В., РРогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”

на постанову

від 15.03.2006 року Житомирського апеляційного ггосподарського суду

у справі

№ 2/174-05

господарського суду

Вінницької області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Газовик”

до	Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”

про	стягнення 64 229 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:

Сидоров П.В. (довіреність від 01.10.2005р. б/н); Ярошович О.М. (довіреність від 21.06.2006р. б/н); Ярошович М.Й. –директор

від відповідача:

Дідиченко О.О. (довіреність від 24.05.2006р. № 46/06-Д)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Вінницької області (суддя Мельник П.А.) від 02.11.2005 року, по справі № 2/174-05 в позові відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що до складу поданих відповідачем 22.08.2003 року НКРЕ розрахунків про перегляд тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для ВАТ “Вінницягаз” не входили витрати по транспортуванню газу по газопроводах ТОВ “Газовик”, оскільки на той момент ТОВ “Газовик” не існувало; договір про надання послуг по транспортуванню природного газу між позивачем та відповідачем не укладався.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Щепанська Г.А., судді –Іоннікова Г.А., Пасічник С.С.) від 15.03.2006 року рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2005 року по справі № 2/174-05 скасовано; позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 64 229 грн. боргу, 642,29 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду апеляційний суд виходив із того, що факт отримання послуг по транспортуванню газу, які були надані відповідачу позивачем, підтверджується актами прийому-передачі; відповідач має право в будь-який час звернутись до НКРЕ щодо перегляду тарифу на транспортування природного та нафтового газу; укладення сторонами договору від 12.01.2005 року №32/05-ЮР предметом якого є надання ВАТ “Вінницягаз” послуг з транспортування природного газу, а також оплата зазначених послуг у відповідності до постанови НКРЕ, є підтвердженням правомірності заявленої вимоги на оплату послуги за транспортування газу ТОВ “Газовик” до ВАТ “Вінницягаз”.

В касаційній скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2005 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 43, 101 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу Національною комісією регулювання електроенергетики України видана ліцензія №485655 від 16.04.2004 року на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами (а.с.19).

Постановою НКРЕУ від 07.04.2004 року №350 ТОВ “Газовик” затверджено тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у розмірі 23,30 грн. за 1000 куб.м. (без ПДВ) та тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом у розмірі 8 грн. за 1000 куб.м. (без ПДВ).

Постанова набула чинності з 01.05.2004 року.

За період з травня 2004 року по березень 2005 року надано відповідачу послугу по транспортуванню природного газу 2297164 куб.м. на суму 64 229 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані двома сторонами та належно засвідчені печатками сторін і не викликають сумніву в достовірності (а.с.8-18).

01.04.2005 року відповідачу була направлена вимога та рахунок №57 на оплату за транспортування газу за період з квітня 2004 року по лютий 2005 року на суму 64 228,70 грн., які відповідачем залишені без виконання.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно пункту 9 Порядку забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729, однією з вимог до постачальника природного газу є обов’язковість укладення договорів на транспортування природного газу з газотранспортними підприємствами НАК “Нафтогаз України” та суб’єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами (газорозподільними підприємствами незалежно від форм власності).

Газопроводи перебувають в тимчасовому володінні та користуванні ТОВ “Газовик” згідно договору оренди №81 від 01.02.2004 року строком до 31.12.2010 року (а.с.68).

Відповідно до п.3.7.1 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затверджених постановою НКРЕУ від 13.09.1999 року №1195 та зареєстрованих в Мінюсті України 04.10.1999 року №668/3961, ліцензіат має право одержувати плату за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від користувачів цих послуг за встановленим Тарифом на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Доказами отримання послуг по транспортуванню газу є акти прийому-передачі газу підписані сторонами.

Відповідач не відмовлявся від отримання послуг по транспортуванню газу своїм споживачам (населенню). Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відмова від укладення договору відповідачем з ТОВ “Газовик” не може бути підставою для відмови від оплати за транспортування газу газовими мережами позивача.

Як вбачається з роз’яснення НКРЕУ від 13.04.2005 року №05-39-14/1651 ВАТ “Вінницягаз” має право в будь-який час звернутись до НКРЕ щодо перегляду тарифу на транспортування природного та нафтового газу (а.с.77-78).

Колегія суддів вважає помилковим твердження в касаційні скарзі щодо безпідставного застосування апеляційним судом постанови НКРЕУ №350 від 07.04.2004 року, як підстави для оплати та нарахування заборгованості відповідачем, з посиланням на п.9 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2001 року №1729, оскільки таке свідчить про невірну оцінку скаржником правовідносин сторін. Апеляційним судом вірно встановлено, що мали місце правовідносини з надання позивачем відповідачеві послуг по транспортуванню газу. Тобто мали місце правовідносини не постачальника із споживачем з надання населенню послуг з газопостачання, а правовідносини з транспортування газу між газорозподільним підприємством –ТОВ “Газовик” та постачальником ВАТ “Вінницягаз”. Наведене свідчить про те, що застосування постанови НКРЕУ №350 від 07.04.2004 року в даних правовідносинах є правомірним, оскільки нею затверджено саме тарифи на транспортування природного газу.

Щодо доводів касаційної скарги про невірне застосування апеляційним судом тарифу на транспортування газу, передбаченого постановою НКРЕУ №350 від 07.04.2004 року, оскільки в даному випадку в розрахунках сторін мав використовуватись диференційований тариф, то: по-перше, вони нормативно не обґрунтовані; по-друге, оплата послуг з транспортування природного газу розподільними мережами ТОВ “Газовик” мала здійснюватись за тарифом, встановленим постановою НКРЕУ №350 від 07.04.2004 року для ТОВ “Газовик”.  

В судове засідання апеляційного господарського суду позивач надав договір №32/05-ЮР від 12.01.2005 року, укладений між сторонами, предметом якого є надання ВАТ “Вінницягаз” послуг з транспортування природного газу, а також оплата зазначених послуг у відповідності до постанови НКРЕУ. Апеляційний суд дійшов висновку, що укладення договору є підтвердженням правомірності заявленої вимоги на оплату послуг за транспортування газу ТОВ “Газовик” до ВАТ “Вінницягаз” за період з квітня 2004 року по лютий 2005 року. Колегія суддів вважає, що врахування судом факту наявності вищенаведеного договору, не є підставою вважати, що останній є доказом на підставі якого прийняте рішення, а отже, відсутні підстави вважати, що апеляційним судом порушено приписи ст.101 ГПК України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” від 12.04.2006 року № 03-15-525 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року у справі № 2/174-05 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року у справі № 2/174-05 –без змін.

Головуючий-суддя

О.Глос

С у д д і

С.Бакуліна Л.Рогач