ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.12 р. Справа № 5006/48/71/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

про стягнення 1 193,77 грн.

за участю представників:

від позивача Позняр С.В. - представник за довіреністю

від відповідача Степанович А.С. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 12.11.2012, оскільки 22.10.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати активної електроенергії у розмірі 765,28 грн., 3% річних у розмірі 305,89 грн., інфляційних втрат у розмірі 122,60 грн.

В обґрунтування позовних ви?мог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 6090 від 01.03.2004 щодо своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії у лютому 2011 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на важкий матеріальний стан підприємства. Також відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, встановлений для звернення з вимогою про стягнення пені.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, госп?одарський суд Донецької обла?сті

В С Т А Н О В И В :

01.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (електропостачальна організація), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 6090 (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 9.4 Договору останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01.03.2007. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.

З пояснень представників позивача та відповідача, а також з матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заборгованості сторони перебували у договірних відносинах на умовах вищевказаного договору. Це підтверджується, зокрема, підписанням сторонами 30.09.2010 Додаткової угоди до Договору та 24.11.2010 Додатку № 13 до Договору № 6090 від 01.03.2004 "Договірні величини споживання електричної енергії на 2011 рік". Тому суд приходить до висновку, що у заявлений до стягнення період відносини щодо постачання електричної енергії склалися між сторонами на підставі та умовах Договору № 6090 від 01.03.2004.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію. Згідно з п. 2.2.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 5 "Порядок розрахунків" та № 6 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". В свою чергу, відповідно до п. 3.1.1 Договору постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію.

Пунктом 7 Додатку № 5 до Договору передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача.

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 22 "Акт прийняття-передавання товарної продукції".

Відповідно до складеного сторонами акту приймання-передавання товарної продукції за Договором, постачальник поставив споживачу у лютому 2011 року активну електричну енергію в обсязі 209322 кВт/год, реактивну електричну енергію в обсязі 124828 кВАр/год..

Вказаний акт підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками без заперечень.

Відповідачем не заперечується факт споживання ним зазначеної кількості активної та реактивної електричної енергії у лютому 2011 року.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу електричну енергію у лютому 2011 року і виставив відповідні рахунки для здійснення оплати, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом приймання-передачі та рахунками за електроенергію, які було отримано представником відповідача.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з абз. 3 п. 7 Додатку № 5 до Договору для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Як зазначено відповідачем в доповненні до відзиву на позовну заяву, оплата за послуги з енергопостачання за Договором здійснювалась споживачем через свою головну структуру. Вказаний факт позивачем підтверджується.

Судом встановлено, що рахунки за спожиту активну електроенергію № 12/6090 від 25.02.2011 на суму 189 972,26 грн. за 209322 кВт/год та рахунок за реактивну електроенергію № 12/6090 від 25.02.2011 на суму 8 750,44 грн. за 124828 кВар/год отримані відповідачем 25.02.2011, строк оплати - до 14.03.2011.

Отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на рахунках.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 765,28 грн., нараховану за період з 01.09.2011 по 14.09.2011, 3% річних у розмірі 305,89 грн., нарахованих за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 , інфляційні втрати у розмірі 122,60 грн., нараховані за вересень 2011 року.

З наданих копій банківських виписок та реєстру оплат вбачається, що 28.02.2011 відповідачем частково сплачено заборгованість за активну електроенергію спожиту у лютому 2011 року у розмірі 70 000,00 грн. (за об'єктом ПЕ "Жданівкатепломережа") та 14.09.2011 сплачено за реактивну електроенергію спожиту у лютому 2011 року у розмірі 8 750,44 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2011 у справі № 24/241 стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" заборгованість за спожиту активну електроенергію за лютий - квітень 2011 року за договором № 6090 у розмірі 119 972,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вищезазначені строки проведення розрахунків при виконанні Договору, що підтверджується матеріалами справи, а тому у відповідача в періодах, за які здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, була наявна заборгованість за спожиту активну електроенергію перед позивачем у розмірі 119 972,26 грн., та за спожиту реактивну електроенергію була наявна заборгованість у розмірі 8 750,44 грн. до 14.09.2011.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати виставлених позивачем рахунків за Договором № 6090 від 01.03.2004 відповідачем суду не надано.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахуванні штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що пеня виникає не одномоментно, а нараховується протягом певного часу (протягом шести місяців) перебіг позовної давності для нарахування суми пені також спливає за кожним нарахуванням окремо.

Тобто звернувшись з даним позовом до суду 30.08.2012, позивач не пропустив строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені за період з 01.09.2011 по 14.09.2011, нарахованої на заборгованість, строк сплати якої настав 14.03.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами в п. 4.2.1 Договору погоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 до Договору "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання зі своєчасної сплати спожитої електроенергії виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими.

Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 305,89 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його частково невірним у зв'язку з наявністю арифметичних помилок.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах періоду, визначеного позивачем, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 119,97 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ідентифікаційний код 03337119, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, проспект Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) пеню у розмірі 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 305 (триста п'ять) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 97 коп. та 1 605 (одну тисячу шістсот п'ять) грн. 96 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 19.11.2012.

Суддя Сажнева М.В.