ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.11.12 р. Справа № 5006/48/42/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз"
до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"
про стягнення 19 511,46 грн.
за участю представників:
від позивача Гнатюк О.І. - представник за довіреністю
від відповідача Матюхіна І.Г. - представник за довіреністю
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" про стягнення з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 5 630,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 881,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання рішення господарського суду Донецької області № 23/451 від 01.03.2004, яким з Державного відкритого акціонерного товариства Шахта "Жовтневий рудник", правонаступником якого є Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" було стягнуто заборгованість за послуги з транспортування газу за договорами № 24 від 01.01.2001 та №24/169 від 28.12.2001. У зв'язку з чим позивачем донараховано інфляційні втрати та 3% річних на залишкову суму заборгованості у розмірі 62 556,82 грн., які позивач, посилаючись на ст. 599 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 492 від 18.08.2004 відповідач після завершення процедури припинення діяльності юридичних осіб перелічених в п.п. 7, 9, 12, 14 наказу є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецьквугілля". Оскільки процедура припинення ДП "Донецьквугілля" не завершена правонаступником останнього ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" вважати не можна.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 23/451 від 01.03.2004 стягнуто з Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Жовтневий рудник" користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу за період листопада 2001 року по грудень 2002 року в сумі 95 067,62 грн.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами, зазначене судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України № 58 від 07.02.2003 реорганізовано дочірні підприємства Державного підприємства ДХК "Донвугілля", в тому числі ДВАТ Шахта "Жовтневий рудник", шляхом їх злиття та створення їх базі Державного підприємства "Донецьквугілля".
Відповідно до п. 12 наказу Міністерства палива та енергетики України № 492 від 18.08.2004 "Про створення ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" діяльність Державного підприємства "Донецьквугілля" припинено шляхом реорганізації - приєднання до ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 493 від 18.08.2004 створено ДП "Донецька вугільна коксівна компанія", відособлений підрозділ державного підприємства "Донецьквугілля" - "Шахтоуправління ім. М.І. Калініна" - виведено зі складу ДП "Донецьквугілля" і включено до складу ДП "Донецька вугільна коксівна компанія".
Пунктом 19.2 наказу № 493 від 18.08.2004 встановлено, що ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Донецьквугілля" пов'язаних із діяльністю його відособлених підрозділів, в тому числі "Шахтоуправління ім. М.І. Калініна".
Згідно з п. 1 наказу ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" № 19 від 24.01.2005 від складу Відособленого підрозділу "Шахтоуправління ім. М.І. Калініна" державного підприємства "Донецька вугільна коксівна компанія" відокремлено виробничий структурний підрозділ "Шахта "Жовтневий рудник" і створено на його базі Відособлений підрозділ "Шахта "Жовтневий рудник" без статусу юридичної особи.
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26.05.2005 реорганізовано ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, в тому числі "Шахта "Жовтневий рудник", та приєднано їх до складу ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (п. 3.1).
Пунктом 6 вказаного наказу встановлено, що ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП "Донецька вугільна коксівна компанія", пов'язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів, відповідно до розподільчих балансів.
Відповідно до передатного балансу від 31.05.2005, підписаного ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" та ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" та затвердженого Міністерством палива та енергетики України, "Донецька вугільна коксівна компанія" (ВП "Шахта "Жовтневий рудник") передало активи та пасиви Державному підприємству "Донецька вугільна енергетична компанія".
Згідно з ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт містить положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Відповідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу).
Як зазначено у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" № 02-5/334 від 12.09.1996 у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається, якщо інше не передбачено законом чи постановою про реорганізацію, днем підписання передаточного або розподільного акту чи балансу, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто виключення його з державного реєстру.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а тому ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" є правонаступником прав та обов'язків ДВАТ "Шахта "Жовтневий рудник", в тому числі за зобов'язаннями, встановленими рішенням господарського суду Донецької області № 23/451 від 01.03.2004, та є належним відповідачем у даній справі.
Як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Донецької області №23/451 від 01.03.2004 станом на час розгляду даної справи виконано не в повному обсязі та заборгованість за надані послуги становить 62 556,82 грн.
Відповідачем не надано доказів оплати у повному обсязі заборгованості, яка була стягнута рішенням суду від 01.03.2004 у справі № 23/451.
Посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивачем донараховано 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, яка стягнута вищевказаним судовим рішеннями, а саме: 3% річних у розмірі 5 630,11 грн., інфляційні втрати в сумі 13 881,35 грн.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 598 цього ж кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.
Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 №519).
Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання і відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України (постанова від 25.10.2010 у справі № 20/242).
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд прийшов до висновку, що оскільки відповідач не сплатив до цього часу заборгованість за договорами № 24 від 01.01.2001 та № 24/169 від 28.12.2001, яку було стягнуто за рішенням господарського суду Донецької області у справі № 23/451 від 01.03.2004, то позовні вимоги про донарахування 3% річних, інфляційних втрат є обґрунтованими.
Положення ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62 97р.
Із поданого розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень-липень 2010 року, липень-серпень 2011 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного, за перерахунком суду з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (з вересня 2009 року по березень 2012 року), розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 12 010,91 грн.
Вимоги про стягнення інфляційних втрат в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
3% річних підлягають стягненню на користь позивача у розмірі визначеному розрахунком позивача, перевіреним судом та неоспореним відповідачем.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, наявність заборгованості не оспорив.
Належних доказів погашення заборгованості відповідачем суду також не надано.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код) в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" (83052, м. Донецьк, проспект Ілліча, 100а, ідентифікаційний код 00153169) 3% річних у розмірі 5 630 (п'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 010 (дванадцять тисяч десять) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 1 455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складення повного рішення 12.11.2012.
Суддя Сажнева М.В.