ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.12 р. Справа № 5006/48/80/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

треті особи, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3) ОСОБА_3

про стягнення 8 231,19 грн.

за участю представників:

від позивача Журавльова О.В. - представник за довіреністю

від відповідача не з'явились

третіх осіб не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 349,90 грн. та пені у розмірі 881,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 08.12.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2, а тому відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "УАЗ 31512", державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому регресну вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу. У зв'язку з тим, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач звернувся з даним позовом до суду. Також позивач відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просить стягнути з відповідача пеню.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 21.09.2012. від 12.10.2012 та від 30.10.2012, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Треті особи в судові засідання не з'явились, письмових пояснень по суті справи не надали, своїм процесуальним правом не скористались.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд До?нецької області

В С Т А Н О В И В:

За договором № 116-07-0156-11 добровільного страхування наземного транспорту від 08.12.2009, укладеним між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега", яке перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" (позивач, страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) страховик зобов'язався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого автомобіля "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2010 о 19 год. 00 хв. на 7-му км по а/д Київське півкільце - Боярка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "УАЗ 31512", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

28.04.2010 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту № 28/09/10 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу, складеного 25.09.2010 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № НОМЕР_3 та сертифікат НОМЕР_4 суб'єкта оціночної діяльності, містяться в матеріалах справи), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2, складає 6 902,59 грн.

Згідно складеного страховиком страхового акту № 7138-Т від 15.11.2010 страхове відшкодування за вищевказаним страховим випадком здійснюється у розмірі 7 349,90 грн.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Платіжним дорученням № 4524 від 23.11.2010 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 7 349,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2010 у справі № 3-2122/2010 особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 26.04.2010 на 7-му км по а/д Київське півкільце - Боярка, визнано водія транспортного засобу "УАЗ 31512", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, та притягнуто його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля засобу "УАЗ 31512", державний номер НОМЕР_1, станом на 26.04.2010 була застрахована у ПрАТ "Міська страхова компанія" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/9399217, тип договору - 3).

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/9399217), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору від 08.12.2009, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/9399217) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 25 500 грн., франшиза - 0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 3060 від 15.07.2011 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 7 349,90 грн., яка отримана відповідачем 20.07.2011, що підтверджується належним чином засвідченою копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення наявною в матеріалах справи.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час врегулювання страхового випадку (виникнення у позивача права на відшкодування шкоди в порядку регресу) - виплати позивачем страхового відшкодування) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регресну вимогу позивача не задовольнив, кошти не перерахував.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів на підтвердження здійснення перерахування позивачу страхового відшкодування відповідачем суду не надано.

Як вище встановлено судом, згідно Звіту № 28/09/10 від 25.09.2010 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2, складає 6 902,59 грн.

Відповідно до п. 8.5.13 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, якщо виявити дефекти на прихованих частинах складників неможливо при візуальному методі обстеження КТЗ, визначення обсягів відновлювальних робіт пошкодженого КТЗ (наприклад, трансмісії чи силового агрегата, які знаходяться у зоні аварійного пошкодження, а також на малодоступних для огляду елементах кузова автомобіля), то всі припущення щодо прихованих пошкоджень фіксуються фахівцем у дослідженні. Роботи по усуненню цих пошкоджень не включаються до вартості відновлювального ремонту до підтвердження необхідності виконання ремонтних робіт. У разі підозри щодо наявності прихованих дефектів складників, які містяться в зоні аварійного пошкодження КТЗ, до вартості відновлювального ремонту можуть бути включені витрати на їх дефектування (демонтування, розбирання тощо).

У Звіті про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 28/09/10 від 25.09.2010 припущення щодо додаткових прихованих дефектів автомобіля не відображено.

Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (ст. 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", яке мало довести розмір додаткової оціненої шкоди, яка була заподіяна застрахованому автомобілю "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вартості матеріального збитку у розмірі 447,31 грн. (7 349,90 грн. сума, заявлена до стягнення мінус 6 902,59 грн. оцінена шкода згідно звіту від 25.09.2010), завданого автомобілю "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_2, таких як звіт про оцінку, на підставі якого визначено розмір витрат на відновлення транспортного засобу з підтвердженням повноважень суб'єкта оціночної діяльності, яким складено звіт про оцінку, а також не надано документів на підтвердження того, що приховані дефекти були зафіксовані та оцінені як матеріальна шкода у встановленому порядку.

Суму страхового відшкодування у розмірі 447,31 грн. не можна вважати обґрунтованою та доведеною належним чином, оскільки вказана сума підтверджується лише страховим актом позивача та платіжним дорученням № 4524 від 23.11.2010, згідно якого перераховано страхове відшкодування.

Суд відзначає, що відшкодуванню підлягають саме завдані збитки у розмірі оціненої шкоди, а не розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування на умовах укладеного з позивачем договору страхування.

Оскільки позивачем не доведено суму додаткового страхового відшкодування в розмірі 447,31 грн., позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої позивачем в порядку регресу суми матеріального збитку визнаються судом обґрунтованими в частині 6 902,59 грн. (вартість матеріального збитку згідно звіту).

Позивачем також на підставі ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 881,29 грн.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час врегулювання страхового випадку) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 881,29 грн. відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" задоволенню не підлягає, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах та судової палати у цивільних справах від 26.09.2012.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, ідентифікаційний код 30244124, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м.Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, ідентифікаційний код 21626809) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 902 (шість тисяч дев'ятсот дві) грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 1 349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 73 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 12.11.2012.

Суддя Сажнева М.В.