Справа № 22-2164 2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.
Категорія: п.40 Доповідач: Петричка П.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ У КРАЇН И
2007 року вересня 3 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Петричка П.Ф.
Суддів: Курій Н.М. , Шандри М. М.
При секретарі: Титаренко К.В.
Позивача ОСОБА_1 , голови федерації
вільних профспілок Львівської залізниці
Макара Т.З., представника відповідача
Шевчишин О.С
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Федерації вільних профспілок Львівської залізниці і ОСОБА_1
на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.06.2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1і в його інтересах Федерації вільних профспілок Львівської залізниці до Державного територіального галузевого об'єднання „Львівська залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул і відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову
Представник інтересів позивача та позивач в апеляційній скарзі послались на обставини справи, неврахування судом, що Ужгородським міськрайонним судом 11.09.2006 р. встановлено період простою позивачем, а не здійснення прогулу. Законодавство України не передбачає права критично оцінювати діяльність профспілок судом і такої вимоги не було в розглядуваній справі
Обґрунтування відмови дати згоду на звільнення працівника не є обов'язковим. Суд порушив норми матеріального і процесуального права, не врахував строку для застосування дисциплінарного стягнення, неналежно оцінив докази.
Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача і представника Федерації вільних профспілок Львівської залізниці в підтримання скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і відмовляючи в задоволенні позову суд вірно виходив із встановленого і перевіреного неспростованого факту
вчинення позивачем прогулу, взявши до уваги рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.09.2006 p., яке набрало законної сили і яким визначено, що розпорядження адміністрації щодо переведення позивача з одного залізничного маршруту на іншій не є зміною істотних умов праці, а є переміщенням, врахувавши, що за контрактом ОСОБА_1 прийнятий на роботу провідником пасажирських вагонів, без визначення конкретного маршруту чи пасажирського вагона.
У згаданому рішенні визначено, що у випадку пов'язаному з відмовою позивача виконувати роботу провідника пасажирського вагона на іншому маршруті відсутні ознаки простою, які визначені ст. 34 п.1 КЗпП України.
Отже, відмову виконувати роботу за трудовим договором позивач хибно визначив як оголошення простою і після 20.04.2006 р. на роботу не виходив.
Безпідставним є посилання апелянта на пропуск встановленого ч 1 ст. 148 КЗпП України строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки позивач вчинив прогул з 20.04.2006 р. по 31.08.2006 р. і на роботі не був ні напередодні, ні в день звільнення. Тому строк вчинення порушення не слід рахувати з 20.04.2006 р оскільки і в наступні дні позивач продовжував вчиняти прогули
Пояснення голови Федерації вільних профспілок Львівської залізниці щодо відсутності потреби обґрунтовувати відмову президією профспілок бо такого не передбачає ст. 252 КЗпП України і ст. 41 Закону України „Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності" такого не передбачають, спростовуються ч.б ст. 39 згаданого Закону, яка передбачає, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим, а в разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди вибраного органу профспілки.
Ця норма є загальною і стосується порядку надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця і не містить жодних виключень щодо працівників, обраних до профспілкових органів. ОСОБА_1 був звільнений за ініціативою адміністрації.
Отже, рішення суду ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст. ст. 10, 11, 57, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 21, 34 п.1, 40 ч 1 п.4, 43, 139, 140, 147, 148, 231-233, 252 КЗпП України, ст. ст. 39, 41 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстав для скасування рішення нема.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Федерації вільних профспілок Львівської залізниці і ОСОБА_1відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 червня 2007 р залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двох місяців подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.