Справа № 121/6866/12
Справа №121/6866/12
2/121/2135/12
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2012 року
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Мурзенка М. В.
при секретарі Маричевій С. В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про визнання формулювання причини звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству, зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки, видати трудову книжку, розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати за відпрацьований час, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати формулювання причини її звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству, зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки, видати трудову книжку, розірвати трудовий договір, стягнути заробітну плати за відпрацьований час, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 25.06.2009 був укладений трудовий договір на невизначений строк, відповідно до умов якого позивач був прийнятний на роботу на посаду хореографа-постановника. Розмір заробітної плати був встановлений на рівні мінімальної заробітної плати. З січня 2010 року заробітна плата позивачу не виплачується, внаслідок чого між позивачем та відповідачем виник конфлікт. Між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленість про звільнення позивача з 05.05.2010 року за угодою сторін, однак її було звільнено за прогули. З 05 травня 2010 року у відповідача позивач не працює, при звільненні їй не було видано трудову книжку, не було проведено повний розрахунок при звільненні, не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, у зв'язку із чим вона змушена звернутись до суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Заяви про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі доказів, проти чого позивач не заперечує.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-1953/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання трудової угоди, заслухавши показання свідків, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 25 червня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено в письмовій формі на невизначений термін трудовий договір, відповідно до умов якого відповідач була прийнята на роботу позивачем на посаду хореографа-постановника з оплатою праці в розмірі 669 грн. 00 коп. на місяць з п'ятиденним робочим тижнем й наданнями щорічної основної оплачуваної відпустки строком 24 календарних дні. Зазначений договір було зареєстровано Феодосійським міським центром зайнятості 25.06.2009 року за № 1499 (а.с. 27-28).
Наказом № 3 від 05 травня 2010 року позивача було звільнено з роботи за прогули без поважної причини (п. 4 ст. 40 КзПП України). Наказ було складено 28.05.2010 року (а.с. 49).
Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про розірвання трудового договору за угодою сторін 05 травня 2010 року, що підтверджується поясненнями представника позивача, показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були допитані в судовому засіданні.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили по допущення позивачем порушень трудової дисципліни у вигляді прогулів без поважних причин, суду не надано.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про невідповідність чинному законодавству формулювання звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України й про обґрунтованість вимог про зміну формулювання причини звільнення з п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (прогул без поважних причин) на п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін), а також про зобов'язання відповідача внести відповідний запис до трудової книжки позивача.
Водночас суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про розірвання трудового договору з 05.05.2010 р., оскільки судом встановлено, що трудовий договір між позивачем та відповідачем є розірваним з зазначеної дати на підставі наказу № 3 від 05.05.2010 (а.с. 49). Посилання представника позивача на не зняття договору з реєстрації в центрі зайнятості в обґрунтування зазначеної вимоги судом до уваги не приймаються, оскільки чинне законодавство не пов'язує момент укладення або припинення трудового договору з його реєстрацією.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Судом встановлено, що при звільненні трудову книжку позивачеві не було видано, що підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні. Докази на підтвердження видачі трудової книжки в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача видати позивачеві належно оформлену трудову книжку.
Законними та обґрунтованими суд вважає вимоги позивача про стягнення на його користь заробітної плати за період з січня по квітень 2010 року.
Так, з пояснень представника позивача, показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що відповідачем не сплачувалась працівникам заробітна плата за зазначений період, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про її виплату. В матеріалах справи відсутні належні докази отримання позивачем заробітної плати за вказаний період.
Відповідно до ст. 116 КзПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 3 укладеного між позивачем та відповідачем трудового договору, розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру заробітної плати.
З відомостей нарахування заробітної плати за період з січня по квітень 2010 року (справа № 2-1953/11, а.с. 55-56, 63-64) вбачається, що нарахована позивачеві сума заробітної плати до виплати за зазначений період складає 3 121 грн. 25 коп., в т.ч. за січень 2010 р.- 777 грн. 24 коп., за лютий 2010 р.-777 грн. 24 коп., за березень 2010 р.-777 грн. 24 коп., за квітень 2010 р.-789 грн. 53 коп.
Відповідно ст. 117 КЗпП України, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 3 зазначеного положення, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.
Відповідно до п. 5 зазначеного положення, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до п. 8 зазначеного положення, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Заробітна плата позивача за березень 2010 року, без виключення сум відрахування на податки та збори складає 869 грн. (справа № 2-1953/11, а.с. 56), за квітень-884 грн. (справа № 2-1953/11, а.с. 55). Кількість робочих днів в березні 2010 р.-22, в квітні 2010 р.-21.
Середньоденна заробітна плата позивача складає 40 грн. 77 коп. ((869+884) / (22+21)).
Кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 травня 2010 року по дату розгляду справи складає 608 днів. Таким чином, загальна сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку складає 24788 грн. 16 коп.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку в межах суми 775 грн. 98 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, тому на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 775 грн. 98 коп.
Суд також приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку в сумі 458 грн. 22 коп., оскільки така компенсація була нарахована, але не виплачена відповідачем (а.с. 8, справа № 2-1953/11 а.с. 95).
Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З пояснень представника позивача, показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були допитані в судовому засіданні, вбачається, що наказ про звільнення позивачеві не був вручений, що додатково підтверджується відсутністю підпису позивача на ньому (а.с. 49), трудова книжка позивачеві не видана до теперішнього часу. З вимогами про стягнення компенсації за невикористану відпустку позивач не звертався з огляду на відсутність в нього будь-яких документів на підтвердження її розміру, такі документи знаходились у відповідача й були ним надані лише при розгляді Феодосійським міським судом справи № 2-1953/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання трудової угоди. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Докази належного повідомлення позивача про розмір належної їй компенсації за невикористану відпустку в матеріалах справи відсутні.
Обговоривши в судовому засіданні причину пропуску строку звернення до суду з вимогами про визнання формулювання причини звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству, зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки, видати трудову книжку, стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд приходить до висновку про поважність причин його пропуску й, відповідно до ст. 234 КЗпП України поновлює позивачеві порушений строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 429 грн. 20 коп.
Керуючись ст. 36, 40, 116, 117, 233-235 КЗпП України, ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати формулювання причини розірвання трудового договору, укладеного між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України таким, що не відповідає діючому законодавству України. Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (прогул без поважних причин) на п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін).
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про звільнення її з посади хореографа-постановника з 05 травня 2010 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 видати трудову книжку ОСОБА_2.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) заборгованість по заробітній платі в сумі 3121 (три тисячі сто двадцять одна) гривня 25 копійок.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 98 копійок.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) компенсацію за невикористану відпустку в сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 42 копійки.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) в дохід держави на поточний рахунок № 31216206700024 в ГУ ДКС України в АР Крим, отримувач Державний бюджет м.Феодосія, код ЄДРПОУ отримувача 37986011, МФО банку 824026, судовий збір у сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять гривень) 20 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.В. Мурзенко
СсСС
СССсС М. В. Мурзен
ССсСсс