Справа № 2/0124/2696/2012

0124/8203/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Самохваловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом Ялтинської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

встановив:

Представник позивача, уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтованим розміром 4,5 м х 4,9 м, розташовану на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно зведеного огородження у виді металевої огорожі із хвірткою, а у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку примусово звільнити земельну ділянку шляхом знесення вказаної огорожі з подальшим стягненням витрат по знесенню з відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки в 2008 році інженером КП РЕО № 2 було встановлено, що ОСОБА_2 встановила металеву огорожу із хвірткою на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 150 КУпАП. Постановою від 28 листопада 2008 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності. 23 квітня 2009 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення № 985 про демонтаж самовільно встановленої ОСОБА_2 огорожі із хвірткою у строк до 01 червня 2009 року. Разом з тим, вказане рішення виконано ОСОБА_2 не було, та після цього вона розпорядилася належною їй квартирою АДРЕСА_1. У даний час власником квартири є ОСОБА_1, який користується спірною металевою огорожею із хвірткою, та на запропонування у строк до 09 липня 2012 року добровільно демонтувати цю огорожу не реагує. При таких обставинах, до теперішнього часу самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена, в добровільному порядку металева огорожа із хвірткою відповідачем не знесена.

Відповідач позовні вимоги визнав, не заперечував знести в добровільному порядку металеву огорожу із хвірткою. Після оголошення перерви в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином під розпис, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа в судовому засіданні з позовом погодилася.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю і власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На підставі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що третій особі ОСОБА_2 належала ? частка квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 1999 року (а.с. 7, 8).

Постановою адміністративної комісії при виконкомі Ялтинської міської ради № Р-134 від 28 листопада 2008 року на підставі протоколу інженера КП РЕО-2 м. Ялти від 31 жовтня 2008 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 150 КУпАП, в тому числі за встановлення металевої огорожі із хвірткою на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 685 від 23 квітня 2009 року ОСОБА_2 зобов'язано у строк до 01 червня 2009 року демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу із хвірткою на прибудинковій території (а.с. 16).

Зазначене рішення не було виконано ОСОБА_2 в добровільному порядку, після чого в 2009 року вона та інші співвласники розпорядилися належною їм квартирою АДРЕСА_1.

Третя особа в судовому засіданні визнала вищевказані встановлені судом факти щодо самовільного встановлення нею металевої огорожі із хвірткою на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що у теперішній час власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (відповідач у справі) на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 22 листопада 2011 року.

02 липня 2012 року за вих. № 02.1-13/3854 Ялтинським міським головою ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_1 був направлений лист з запропонуванням у строк до 09 липня 2012 року добровільно демонтувати металеву огорожу із хвірткою на прибудинковій території (а.с. 34).

22 серпня 2012 року комісійне була досліджена прибудинкова територія по АДРЕСА_1, та встановлено, що частина прибудинкової території огороджена металевим забором із хвірткою, про що складений відповідний акт, затверджений начальником КП ЯМР РЕО-2 (а.с. 18).

Враховуючи вищевикладене, судом достовірно встановлено, що у даний час відповідач, використовуючи самовільно встановлену металеву огорожу із хвірткою, самовільно зайняв та використовує частину земельної ділянки, орієнтованим розміром 4,5 м х 4,9 м, яка знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, що знаходиться у розпорядженні Ялтинської міської ради, чим перешкоджає Ялтинській міській раді у користуванні вищезазначеною земельною ділянкою.

Відповідач визнав факти, встановлені судом. Визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При таких обставинах, дана позовна заява заснована на законі та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за сплату судового збору в сумі 107 гривень 30 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 83, 125, 152, 212 ЗК України,

ВИРІШИВ:

Позов Ялтинської міської ради задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтованим розміром 4,5 м х 4,9 м, розташовану на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно зведеного огородження у виді металевої огорожі із хвірткою.

У разі невиконання рішення суду ОСОБА_1 у строки, встановлені на добровільне виконання, примусово знести самовільно зведене огородження у виді металевої огорожі із хвірткою, з подальшим стягненням витрат з ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь Ялтинської міської ради судові витрати за сплату судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя