Справа № 2/0124/2584/2012

0124/7863/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Самохваловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов'язати відповідачів усунути погіршення речі (квартири АДРЕСА_1), що відбулося з їхньої вини та виразилося у відключенні належної йому на праві власності квартири від електромереж шляхом звернення відповідачів до підприємства «Ялтинські міські електричні мережі» ПАТ «Крименерго» з послідуючим виконанням відповідачами усіх дій, необхідних для відновлення електропостачання квартири, які будуть запропоновані підприємством «Ялтинські міські електричні мережі» ПАТ «Крименерго»;

- зобов'язати відповідачів виконати у натурі зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг (заборгованості) за період їхнього проживання в квартирі АДРЕСА_1, Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» станом на 01 травня 2012 року в сумі 249,88 грн.; підприємством «Ялтинські міські електричні мережі» ПАТ «Крименерго» станом на 23 квітня 2012 року в сумі 518,14 грн.; санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров'я України за період з травня 2009 року по травень 2012 року в сумі 435,13 грн., усього 1203,15 грн.;

- зобов'язати відповідачів звільнити належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, повернути ключі від квартири, а також розрахункові книжки по оплаті житлово-комунальних послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що мін ним та відповідачами 01 травня 2009 року в усному порядку був укладений договір найму належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1. При цьому, між ними була досягнута домовленість відносно того, що плата за найм житла ним не буде стягуватися, а відповідачі беруть на себе зобов'язання сплачувати усі житлово-комунальні послуги, а також підтримувати житло у належному стані. Для оплати житлово-комунальних послуг ним відповідачам були передані розрахункові книжки. В січні 2012 року усно та в березні 2012 року письмово він попередив відповідачів про звільнення квартири у строк до 15 березня 2012 року, оскільки має намір там проживати. Однак, відповідачі квартиру не звільнили, ключі та розрахункові книжки не віддали, в зв'язку з чим він вимушений був зверталися до органів міліції. Крім того, відповідачі не виконали своїх зобов'язань щодо сплати житлово-комунальних послуг, в зв'язку з чим виникла заборгованість. Несплата послуг по наданню електроенергії призвела до відключення електроенергії квартирі, що є погіршенням речі, яке сталося з вини відповідачів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідачі в судовому засіданні проти позову заперечували, пояснивши, що між ними та позивачем дійсно 01 травня 2009 року в усному порядку був укладений договір найму квартири строком на п'ять років на тих умовах, що вони зроблять ремонт в квартирі, в зв'язку з чим плата за житло з них не буде стягуватися, а комунальні послуги буде оплачувати сам власник квартири. На той час квартира знаходилася у незадовільному стані та там неможливо було проживати. Через рік після цього вони зробили ремонт в квартирі та в 2010 році переїхали туди проживати. Вони також неодноразово намагалися укласти з позивачем договір найму у письмовій формі, на що останній відмовлявся. В 2010 році в сім'ї ОСОБА_1 буле тяжке матеріальне становище, вони пішли їм на зустріч та на добровільній основі стали оплачували за електроенергію та водопостачання для чого за власні кошти придбали нові розрахункові книжки. У вересні 2011 року відносини між ними та власником квартири погіршилися, в зв'язку з чим вони перестали сплачувати комунальні послуги. В січні 2012 року в усній формі вони були попереджені про звільнення квартири, в березні 2012 року вже отримали письмове попередження та через три місяця після цього, а саме 15 травня 2012 року звільнили квартиру та залишили ключі в поштовій скриньці власника квартири, тому що зустрічатися з ними відмовлялися.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 23161-І від 29 липня 2008 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Як зазначає позивач та не заперечували відповідачі в судовому засіданні, 01 травня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ОСОБА_3 в усній формі був укладений договір найму вищевказаної квартири.

Згідно ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі, в ньому зазначаються сторони (ст. 813 ЦК України), предмет договору найму (ст. 812 ЦК України), особи, які проживатимуть разом з наймачем (ст. 816 ЦК України), розмір плати за користування та строк її внесення (ст. 820 ЦК України), строк договору (ст. 821 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Позивач стверджує, що між ними також була досягнута домовленість відносно того, що відповідачі беруть на себе зобов'язання сплачувати усі житлово-комунальні послуги. Але ж, на думку суду, з такими доводами позивача погодитися не можна, оскільки договір був укладений в усній формі, в зв'язку з чим потрібно, щоб відповідачі підтвердили цю умову договору та факт передачі їм розрахункових книжок, натомість вони цього не підтверджують, а заперечують. Позивачем та його представниками не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який був присутній 01 травня 2009 року при усній домовленості між сторонами про укладання договору найму, підтвердив суду, що після смерті батьків позивача в спірній квартирі ніхто не проживав та вона знаходилася у незадовільному стані, комунікації були відсутні. В зв'язку з чим сторони домовилися, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зроблять ремонт в квартирі та будуть там проживати, при цьому, плата за найм з них не буде стягуватися, а комунальні послуги буде сплачувати власник ОСОБА_1, оскільки для проведення ремонту в квартирі відповідачам необхідно було витратити значні грошові кошти, близько 50000 гривень. Розрахункові книжки залишилися у власника.

Таким чином, позивач не довів суду умови договору про сплату відповідачами комунальних послуг по квартирі, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідачів виконати в натурі зобов'язання по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги. Той факт, що відповідачі на протязі 2010-2011 рр. періодично сплачували за електроенергію та водопостачання, вони пояснюють тим, що це вони робили в добровільному порядку, пішовши на зустріч власнику квартири, який знаходився у тяжкому матеріальному становищі. При цьому, умови усно укладеного договору найму сторонами не змінювались.

При таких обставинах, суд вважає, що повинно також бути відмовлено у позовних вимогах про зобов'язання відповідачів усунути погіршення речі, яке виразилося у відключенні квартири від електромереж 23 квітня 2012 року в зв'язку з виниклою заборгованістю, оскільки це сталося не з вини відповідачів, які не брали на себе зобов'язань по оплаті електроенергії.

Так, частиною 3 статті 779 ЦК України передбачено, що наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідачів звільнити квартиру, передати від неї ключі та розрахункові книжки по оплаті житлово-комунальних послуг, то вони також не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, в січні 2012 року позивач усно та 01 березня 2012 року письмово попередив відповідачів про звільнення квартири у строк до 15 березня 2012 року, маючи намір там проживати (а.с. 9). 19 квітня 2012 року позивач звертався до Алупкінського відділу Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК з заявою, зазначаючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не висиляються з належної йому квартири. Після проведення перевірки постановою органу дізнання від 19 квітня 2012 року у порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю складу злочину (а.с. 12).

Відповідачі стверджують, що після того, як вони отримали попередження, 15 травня 2012 року вони виїхали зі спірної квартири, як того вимагає Закон, залишивши також ключі від квартири у поштовій скриньці. З цього часу вони проживають по іншій адресі.

Доказів того, що відповідачі й досі проживають у квартирі та відмовляються виселятися позивачем суду не надано. Нічим також не підтверджено те, що позивач передав відповідачам розрахункові книжки для оплати житлово-комунальних послуг, які зараз просить суд зобов'язати відповідачів повернути.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 779, 785, 811-815 Цивільного кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання усунути погіршення квартири, виконати зобов'язання по сплаті житлово-комунальних послуг, звільнити квартиру АДРЕСА_1, повернути ключі від вказаної квартири та розрахункові книжки по оплаті житлово-комунальних послуг, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя