ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 червня 2006 р.

№ 31/274

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМК Північний” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року у справі № 31/274 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМК Північний”, м. Дніпропетровськ, до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, м.Дніпропетровськ, Закритого акціонерного товариства “Укртранс-Дніпропетровськ”, м. Дніпропетровськ, Приватного підприємства “Бріа”, м.Дніпропетровськ, Приватного підприємства “Екатерина”, м.Дніпропетровськ, про визнання дійсними договорів купівлі-продажу споруд і обладнання, визнання позивача добросовісним набувачем та власником нерухомого майна та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності,

за участю представників сторін:

ТОВ “ВМК Північний” – Федоріна М.А. (дов. від 20.06.2006 р. № 148),

ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ” –Наууменко С.Б., Гринь Г.В. (дов. від 12.04.2006 р.);

встановив:

У серпні 2005 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “ВМК Північний” пред’явив у господарському суді позов до відповідача -  Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним рішення про відмову у реєстрації права власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, буд.1; зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на будівлі та споруди.

ЗАТ  “Укртранс-Дніпропетровськ” звернулося до суду з клопотанням про залучення його до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки є власником спірного майна.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач просить визнати дійсними договори купівлі-продажу споруд і обладнання, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 1, які укладені 29.12.2003 р. між ПП “Бріа” та ТОВ “Автопорт “Північний” та між ПП “Екатерина” та ТОВ “Автопорт “Північний”; визнати ТОВ “ВМК “Північний” добросовісним набувачем спірного майна; зобов’язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ “ВМК “Північний”.

З огляду на те, що право власності на спірне майно оспорюється ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ”, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2005 р. ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ” залучено у якості відповідача-2, ПП “Бріа” –у якості відповідача 3, ПП “Екатерина” - у якості відповідача 4.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2005 року (суддя Мороз В.Ф.) позов задоволено частково. Визнано ТОВ “ВМК “Північний” добросовісним набувачем та власником нерухомого майна, розташованого по вул. Осінній, 1 у м. Дніпропетровську. Зобов’язано КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” здійснити реєстрацію права власності не нерухоме майно. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на час придбання майна ПП “Екатерина” та ПП “Бріа” (засновники позивача) право власності продавця на відчужуване мацно підтверджувалося рішенням господарського суду від 26.08.2003 р., яке було чинним на той момент.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року (колегія суддів у складі: Євстигнеєва О.С. –головуючий, Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду скасовано, у позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що ТОВ “Автопорт “Північний” не набував права власності на спірне майно і не мав права на його відчуження за договорами купівлі-продажу від 29.12.2003 р.

У касаційній скарзі ТОВ “ВМК “Північний” постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В обґрунтування посилається на порушення апеляційним господарським норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 58 Конституції України, ст. 59, 145, 224 ЦК УРСР, ст. 204, 338 ЦК України та ст.101 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ” не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги касатора не підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню   виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанції, у 2002 р. між ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ” та ТОВ “Автопорт “Північний” були укладені договори купівлі-продажу, предметом яких було спірне майно.

29.12.2003 р. ТОВ “Автопорт “Північний”, як  продавець майна, уклав: 4 договори купівлі-продажу з ПП “Бріа” та п’ять договорів купівлі-продажу з ПП “Екатерина”, предметами яких є спірне майно. Відповідно до п. 1.4 кожного договору право власності на придбане майно переходить до покупця з моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу.

ПП “Бріа” та ПП “Екатерина”, згідно з протоколом № 3 від 12.05.2005р,. нерухоме майно і обладнання, яке є предметом даного спору, було передано в якості внеску до статутного фонду ТОВ “ВМК “Північний” (статут в редакції від 24.05.2005 р.).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про визнання  ТОВ “ВМК “Північний” добросовісним набувачем та власником нерухомого майна, розташованого по вул. Осінній, 1 у м. Дніпропетровську, виходив з того, що на час придбання засновниками відповідача - ПП “Бріа” та ПП “Екатерина”  право власності  продавця підтверджувалося чинним на той час рішенням господарського суду  Дніпропетровської області від 26.08.2003 р. у справі № 31-32/221, а набувачі за договорами купівлі-продажу не знали і не могли знати про придбання майна у особи, яке не була його власником.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, повно, всебічно і об’єктивно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що  місцевим господарським судом було порушено (не враховано) положень ст. 658 і 388 ЦК України. Згідно ст. 658 право продажу товару належить власнику, а якщо продавець не є власником, то покупець набуває права власності лише якщо власник не має права вимагати повернення майна.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірне майно було передане у власність ЗАТ “Уктранс-Дніпропетровськ” його акціонером –ВАТ “Автомобільна компанія “Укртранс”.  Зазначене майно було відчужене ТОВ “Автопорт “Північний” на підставі договорів купівлі-продажу.

Зазначені договори від імені ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ”  були підписані неуповноваженою особою –директором Перехрестом В.Е. з порушенням порядку прийняття та затвердження рішень (рішення про відчуження майна загальними зборами акціонерів не приймалось), а тому рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2004 р. у справі № 10/283 (Д12/50), від 21.12.2004 р. у справі № 25/378, від 27.12.2004 р. у справі № 29/192, від 04.01.2005 р. у справі № 29/193, від 11.01.2005 р. у справі № 25/379, від 27.01.2005 р. у справі № 25/25, від 27.01.2005 р. у справі № 25/26 договори купівлі-продажу комплексу споруд та обладнання, укладені між ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ”  та ТОВ “Автопорт “Північний”, визнані недійсними, кожну із сторін зобов’язано повернути іншій все отримане за угодою.

Вказаними рішеннями встановлено, що ВАТ “Укртанс-Дніпропетровськ” не давало згоди на відчуження спірного майна. Тобто майно вибуло від його власника не з його волі.

Таким чином,  укладаючи договори купівлі-продажу з ПП “Бріа” та ПП “Екатерина” ТОВ “Автопорт “Північний” був особою, не набула права продажу майна, оскільки не набув права власності на спірне майно, а відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу належить власнику.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки догори купівлі-продажу, укладені між  ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровсь” та ТОВ “Автопорт “Північний”, визнані недійсними, не можуть свідчити про законність володіння спірним майном ТОВ “Автопорт “Північний”, а тому не можуть породжувати наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому власнику.

Крім того, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, погодившись з доводами суду першої інстанції про те, що ПП “Бріа” та ПП “Екатерина” можуть вважатися добросовісними набувачами, оскільки придбавши майно за відплатними договорами могли й не знати про відсутність у ТОВ “Автопорт “Північний” права власності на спірне майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що право власності на спірне майно у приватних підприємств не виникло.

Відповідно до ст. 330 ЦК України  якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України встановлюються випадки коли власник має право витребувати майно від добросовісного набувача. Ч. 3 даної статті  встановлено, що власник вправі витребувати майно від набувача лише у разі, це майно у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких обставин, оскільки, за висновками місцевого суду Дніпропетровської області, ЗАТ “Укртранс-Дніпропетровськ” не давало згоди на укладення договорів купівлі-продажу, то відповідно п. 3 ст. 388 ЦК України, згідно якої якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, то апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованість висновку про відмову у задоволенні позову про визнання ТОВ ВМК “Північний” добросовісним набувачем та власником спірного майна.

Посилання касаційної скарги  про те, що на момент укладення договорів купівлі-продажу з ПП “Бріа” та ПП “Екатерина” ТОВ “Автопорт “Північний” був власником майна відповідно до судового рішення у справі № 31-32/221, до уваги не приймаються, оскільки вказане рішенням при перегляді справи за нововиявленими обставинами скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2003 р., а тому фактично право власності на оскаржуване майно у ТОВ “Автопорт “Північний” не виникало і підстав для його відчуження  іншим особам в нього не було.

Крім того, доводи касатора про порушення апеляційним судом вимог ч.1 ст. 101 ГПК України, а саме прийняття у якості доказу рішення постійного діючого міжрегіонального третейського суду при асоціації “Українська організація підприємств та фінансових установ” від 27.09.2005 р. № 01/03/2005, який був заявлений лише в суді апеляційної інстанції, на увагу не заслуговує, оскільки спростовується матеріалами справи. Мотивувальна частина постанова суду апеляційної інстанції взагалі не містить жодного посилання на рішення третейського суду, а тому підстав стверджувати про порушення судом вимог ГПК немає.

Твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, в зв’язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМК Північний” залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року у справі № 31/274 залишити без змін.

Головуючий:                                                                      Л.П.Невдашенко

Судді:                                                                                      М. В.Михайлюк

                                                                                           Н.Г.Дунаєвська